Ухвала суду № 56066530, 24.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/6243/15-ц Головуючий у І інстанції Василишин В. О.Провадження № 22-ц/780/935/16 Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В.Категорія 46 24.02.2016

УХВАЛА

Іменем України

24 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Лівінського С.В.

Секретар: Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2015 року у справі за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави до ОСОБА_2, третя особа: Київська обласна державна адміністрація, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА

У серпні 2015 року позивач заступник прокурора Київської област звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа: Київська обласна державна адміністрація, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що за наслідками перевірки кримінального провадження № 42014110130000059, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 03 жовтня 2014 року за фактом підроблення розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації «Про зміну цільового призначення земельної ділянки» від 23 лютого 2007 року № 179, було встановлено порушення земельного законодавства при зміні цільового призначення земельних ділянок фізичним особам. Зокрема, встановлено, що 05 лютого 2008 року відповідачу ОСОБА_2 видано державні акти на право власності на земельні ділянки із зміненим цільовим призначенням, загальною площею 18,8265 га, із земель товарного сільськогосподарського виробництва на землі промислового виробництва, розміщення промислово-логістичного центру на території Красилівської сільської ради Броварського району Київської області. Між тим, відповідне рішення органу місцевого самоврядування з цього питання не приймалося, державні акти видані під час існування заборони на зміну цільового призначення земель товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач зазначав, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється Державною інспекцією сільського господарства України, однак ця інспекція не наділена повноваженнями на звернення до суду, то позов подано заступником прокурора Київської області.

Позивач просив, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 05 лютого 2008 року, виданий на ім'я ОСОБА_2, на земельну ділянку, площею 9,8879 га (цільове призначення - для промислового виробництва, для розміщення промислово-логістичного центру, кадастровий номер: НОМЕР_2), зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832500026. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 05 лютого 2008 року, виданий на ім'я ОСОБА_2, на земельну ділянку, площею 8,9386 га (цільове призначення - для промислового виробництва, для розміщення промислово-логістичного центру, кадастровий номер: НОМЕР_4), зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832500027.

Відповідач заперечуючи проти позову, подав заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 90-93).

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Київської області просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Київської області зазначає, що суд першої інстанції застосовуючи загальний строк позовної давності всупереч вимогам ч. 1 ст. 261 ЦК України не звернув увагу на те, що про порушення відповідачем вимог законодавства прокуратурі стало відомо в ході ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №42014110130000059, яке зареєстроване Броварською міжрайонною прокуратурою в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 03 жовтня 2014 року.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 05 лютого 2008 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832500026, належить земельна ділянка, площею 9,8879 га (цільове призначення - промислове виробництво, для розміщення промислово-логістичного центру, кадастровий номер: НОМЕР_2). Місце знаходження: Броварський район, Красилівська сільська рада. Державний акт на право власності на земельну ділянку видано на підставі розпорядження Київської облдержадміністрації від 23 лютого 2007 року № 179 (а.с.13).

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832500027, належить земельна ділянка, площею 8,9386 га (цільове призначення - промислове виробництво, для розміщення промислово-логістичного центру, кадастровий номер: НОМЕР_4). Місце знаходження: Броварський район, Красилівська сільська рада. Державний акт на право власності на земельну ділянку видано на підставі розпорядження Київської облдержадміністрації від 23 лютого 2007 року № 179 (а.с.14).

До перереєстрації ці земельні ділянки, загальною площею 18,83 га, на території Красилівської сільської ради Броварського району (цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва) належали ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5 від 14 лютого 2001 року. Державний акт видано на підставі рішення ХІV сесії ХХІІІ скликання Красилівської сільської ради від 17 листопада 2000 року № 94.

Згідно із копією повідомлення управління Держземагентства у Броварському районі Київської області від 28 липня 2015 року № 10-1008-0.2-1286/2-15 земельні ділянки відведені для розміщення логістичного центру із кадастровими номерами: НОМЕР_6, НОМЕР_2, НОМЕР_7, НОМЕР_4 належали до земель, наданих власникам земельних часток (паїв) із земель колективної власності КСП «Красилівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як видно із копії повідомлення Київської обласної державної адміністрації від 15 вересня 2014 року № 11-26/15456 розпорядження голови Київської облдержадміністрації від 23 лютого 2007 року № 179 в загальному відділі апарату адміністрації не зареєстровано. Існує копія розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 22 березня 2007 року № 179 «Про надання матеріальної допомоги ОСОБА_5.».

За повідомленням державного підприємства «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 15 вересня 2014 року цим науковим закладом на виконання умов договору від 13 березня 2006 року № 9821 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в межах Красилівської сільської ради Броварського району Київської області, 21 січня 2008 року передано до управління земельних ресурсів у Броварському районі Київської області для державної реєстрації та видачі державних актів. До інституту проект землеустрою не повертався. Договір від 13 березня 2006 року № 9821 та акт про приймання-здачу виконаних робіт згідно з актом про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 28 березня 2014 року були відібрані як такі, що не мають історичної цінності й втратили практичне значення.

Відповідно до повідомлення управління Держземагенства у Броварському районі Київської області від 15 вересня 2014 року № 3376 ОСОБА_2 були сплачені втрати сільськогосподарського виробнитцва в сумі - 716 506 грн. 5 коп. Проекти землеустрою, затверджені розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 23 лютого 2007 року за № 179 до архіву управління не передавалися.

Судом встановлено, що 03 жовтня 2014 року у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження № 42014110130000059 по факту підробки розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 23 лютого 2007 року № 179 на підставі якого змінено цільове призначення земельної ділянки, площею 38,55 га (ОСОБА_4 - площею 19,72 га, й ОСОБА_2 - площею 18,83 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із категорії земель сільськогосподарського призначення на категорію земель промислового виробництва, для розміщення промисово-логістичного центру.

Будь-яких доказів щодо прийняття рішень за даним кримінальним провадженням позивач ні суду першої інстанції ні суду другої інстанції не надав.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок встановлено статтею 118 Земельного кодексу України.

За змістом статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 21 Земельного кодексу України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Згідно із пунктом 15 Розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається, зокрема, зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що цільове призначення земельних ділянок й оспорювані державні акти на них від 05 лютого 2008 року були видані під час дії заборон, визначених пунктом 15 наголошеного вище Розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України.

За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відповідно до статей 2, 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року № 963-IV (далі - Закон України № 963-IV) основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема, є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення, забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель. Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Повноваження наголошеного вище центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, як і державних інспекторів, визначені статтями 6, 9, 10 Закону України № 963-IV, Указом Президента України «Про Державну інспекцію сільського господарства України» від 13 квітня 2011 року № 459/2011.

За змістом положень Конституції України, Закону України № 963-IV, Указу Президента України «Про Державну інспекцію сільського господарства України» від 13 квітня 2011 року № 459/2011, Цивільного й Цивільного процесуального кодексів України, цей центральний орган виконавчої влади наділений всією повнотою прав на звернення до суду за відповідним захистом.

Статтею 1, пунктом 2 частини першої статті 2, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VIII визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. На прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Має право, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням), брати участь у розгляді справи, тощо.

За змістом статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Правова позиція щодо застосування строку позовної давності викладена у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року в справі 6-178цс15.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Київської області, оскільки позивачем був пропущений строк позовної давності. Державні акти на право власності на земельні ділянки видані 05 лютого 2008 року, а до суду прокуратура звернулася 31 серпня 2015 року. Клопотання про поновлення строку позовної давності, обгрунтування поважності пропуску такого строку, як до суду першої, так і до суду другої інстанції не подавались.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про часткоке задоволення позовних вимог, підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий М.В. Мережко

Судді Є.М. Суханова

С.В. Лівінський