Постанова № 56066490, 22.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/11184/15-п Головуючий у І інстанції Мельник О.О.Провадження № 33/780/14/16 Доповідач у 2 інстанції ДимарецькийКатегорія 429 22.02.2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2016 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області Димарецький В.М., за участю: представника Київської митниці ДФС Петровської А.О., представника особи, яку притягнуто до відповідальності - ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2015 року, якою

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень з конфіскацією вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №0645/125120102/15 від 03 листопада 2015 року 1500 доларів США в дохід Держави. Судом також стягнуто з ОСОБА_4 на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп. та на користь Київської митниці ДФС понесені витрати у справі про порушення митних правил на транспортування предметів правопорушення в розмірі 04 грн. 73 коп.

Вказане вище адміністративне правопорушення ОСОБА_4 вчинив, як зазначено в постанові суду, за наступних обставин.

03.11.2015 р., о 13 год. 30 хв., в залі ,,Приліт" терміналу ,,D" ДП ДМА ,,Бориспіль", під час проведення митного контролю пасажирів, які прилетіли до України з м. Лондон, рейсом № 882, у громадянина ОСОБА_4, який обрав проходження митного контролю по каналу, позначеному символами зеленого коридору (,,зелений коридор"), тим самим заявивши, що переміщувані ним через митний кордон товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України, після перетину ним ,,білої лінії", яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю ,,зелений коридор", було виявлено 1500 доларів США, які перевищували наявну у нього суму валюти в розмірі 11000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.04.2015р. становить суму в розмірі 9971 Євро, що знаходились в кишені куртки, одягненої на пасажирі без ознак приховування та відповідно до Постанови Правління НБУ № 148 від 27.05.2008р. підлягали обов'язковому письмовому декларуванню та наявності відповідних дозвільних документів, чим порушив порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, яким обмежено переміщення валюти через митний кордон України.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі вважає постанову суду щодо нього незаконною, оскільки судом першої інстанції не повно з"ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Апелянт також вказує, що працював на будівництві і конфісковані кошти є його заробітною платою, яку він віз для своєї родини, а застосування конфіскації предметів порушення митних правил в даному випадку є порушенням положень ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто є непропорційним, оскільки покладає на нього (апелянта) ,,індивідуальний надмірний тягар". Апелянт просить скасувати постанову суду щодо нього та ухвалити рішення про повернення йому конфіскованого майна.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, приймаючи до уваги доводи апелянта, з метою всебічного, повного та об'єктивного з"ясування обставин справи, перевірки доводів автора апеляційної скарги, заслухавши пояснення: представника апелянта, яка підтримала апеляційну скаргу; представника Київської митниці ДФС, яка заперечувала проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та надані під час апеляційного розгляду документи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Апеляційним судом, як і судом першої інстанції встановлено, що правопорушення, яке вчинив ОСОБА_4 полягало у переміщенні через митний кордон України - ,,зелений коридор" не задекларованих митному органу коштів, які перевищують 10 000 євро, що підлягає обов'язковому декларуванню.

За вказаних вище даних, висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_4 правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, є правильним.

Що ж до призначеного судом першої інстанції стягнення ОСОБА_4, в частині конфіскації тимчасово затриманих коштів та висновку суду про відсутність підстав для застосування положень Європейської Конвенції ,,З захисту прав і основних свобод людини", то апеляційний суд приходить до такого.

Згідно ст. 17 (Застосування судами Конвенції та практики Суду) Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до свої власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів. Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним. Суд також вказав, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, суд зауважив, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення.

Так, під час апеляційного розгляду даної справи встановлено, що кошти, які знаходились у ОСОБА_4 під час проходження ним митного контролю мали законне походження - є його заробітною платою та є вкрай важливі для нього та його сім"ї (дружині, яка не працює та двом малолітнім дітям, які мешкають в с. Зелений Гай Куйбишевського району Запорізької області).

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_4 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

З огляду на наведене, враховуючи вказані вище обставини, апеляційний суд з врахуванням вищевказаних обставин, вважає, що застосування судом першої інстанції конфіскації предметів порушення митних правил, в даному випадку не відповідає вимогам положень ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції ,,З захисту прав і основних свобод людини", практиці Європейського Суду з прав людини, тобто є не пропорційним вчиненому ОСОБА_4 та покладає на нього та його сім"ю ,,надмірний індивідуальний тягар".

За вказаних обставин постанову судді суду першої інстанції слід змінити та звільнити ОСОБА_4 від стягнення у вигляді конфіскації предметів правопорушення, повернувши їх останьому.

На підставі наведенного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2015 року щодо ОСОБА_4, в частині конфіскації 1500 (одна тисяча п"ятьсот) доларів США, змінити.

Тимчасово вилучену згідно протоколу про порушення митних правил №0645/125120102/15 від 3 листопада 2015 року валюту в розмірі 1500 (одна тисяча п"ять сот) доларів США повернути ОСОБА_4.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Київської області підпис В. Димарецький