Постанова № 56065545, 19.02.2016, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/178/16-а

Провадження № 2-а/355/6/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2016 року Баришівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Коваленко К.В.

з участю секретаря Старенької С.М.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, який мотивує тим, що 19.01.2016 року старшим виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві ОСОБА_4 була винесена Постанова ВП № 49852577 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмова в прийнятті до провадження виконавчого документа) при розгляді заяви про відкриття виконавчого провадження від 18.01.2016 року про примусове виконання виконавчого листа № 355/375/13-к виданий 09.10.2015 року Баришівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 16223,27 грн. заподіяної матеріальної шкоди та 50 000 грн. заподіяної моральної шкоди. Вважає, дії старшого виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві ОСОБА_4 незаконними та такими, що порушують її гарантовані Конституцією України та чинним законодавством права.

В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не зявився про день час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Стаття 128 КАС України передбачає, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, заявлений позов таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 червня 2015 року Баришівським районним судом Київської області був винесений вирок відповідно до якого, ОСОБА_5 було визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі із іспитовим строком один рік та задоволено цивільний позов ОСОБА_1 і стягнуто на її користь 16 223 грн.27 коп. заподіяних матеріальних збитків та 50000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01 вересня 2015 року та ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вирок Баришівського районного суду був залишений без змін.

18.01.2016 року позивач, подала заяву по примусовому виконанню вищезазначеного вироку суду до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.

19.01.2016 року старшим виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві ОСОБА_4 була винесена Постанова ВП № 49852577 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмова в прийнятті до провадження виконавчого документа) при розгляді заяви про відкриття виконавчого провадження від 18.01.2016 року про примусове виконання виконавчого листа № 355/375/13-к виданий 09.10.2015 року Баришівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 16223,27 грн. заподіяної матеріальної шкоди та 50 000 грн. заподіяної моральної шкоди.

Вище зазначена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження винесена на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» та обґрунтована тим, що у виконавчому документі не зазначено індивідуального ідентифікаційного номеру боржника, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 7 Закону України « Про державну виконавчу службу » встановлено, що державний виконавець зобовязаний сумлінно виконувати службові обовязки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.

Водночас, відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» з метою своєчасного виконання рішення суду державний виконавець має право одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну, тобто державна виконавча служба може безоплатно та у визначені нею строки одержати інформацію про індивідуальний ідентифікаційний номер боржника.

При цьому, державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб ( ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження»).

Державний виконавець також зобовязаний вживати передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, тобто використовувати свої права, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Запити державного виконавця про надання інформації є обовязковими до виконання (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, підсумовуючи обов'язки державного виконавця, останній зобовязаний розпочати виконання рішення суду/виконавчого документа, у звязку з тим, що інформація, що міститься у ньому, є достатньою для проведення першочергових заходів. В подальшому, державний виконавець має право самостійно встановити ідентифікаційний код/номер боржника і, одночасно, зобовязаний це зробити відповідно до вимог ст.ст. 6, 11 Закону України «Про виконавче провадження».

Практика Європейського суду з прав людини у справах щодо порушення Україною вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції при виконанні остаточних судових рішень стоїть на захисті права особи на справедливий суд, одним з основних елементів якого є те, що остаточне судове рішення у справі було виконане без невиправданих затримок.

Оскільки, в даному випадку позивач не може домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, то відповідно до практики Європейського суду з прав людини, такі дії слід розцінювати як втручання у право на мирне володіння майном, а ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (рішення суду від 29.06.2004 у справі «Войтенко проти України»).

Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 25.06.2014 року у справі № 6-62цс14, відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Суд приймає до уваги ту обставину, що відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає вимоги до виконавчого документа, у якому, зокрема, має бути зазначено й індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи).

Разом з тим, на думку суду відмовляючи позивачу у відкритті провадження з формальних підстав, які могли були та повинні були, бути усунуті відповідачем, останній грубо порушив законні права та інтереси позивача гарантовані Конституцією та чинним законодавством України.

Керуючись ст.ст.5,6,7,11,18,82 Закону України « Про державну виконавчу службу »; ст.ст. 167,181 Кодексу адміністративного судочинства України,-

постановив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві задоволити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) № 49852577 від 19.01.2016, при розгляді заяви про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 355/375/13-к виданого 09.10.2015 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 16223,27 грн. заподіяної матеріальної шкоди та 50 000 грн. заподіяної моральної шкоди.

Скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) № 49852577 від 19.01.2016 року;

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 355/375/13-к виданого 09.10.2015 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 16223,27 грн. заподіяної матеріальної шкоди та 50 000 грн. заподіяної моральної шкоди у встановлений законодавством строк та вжити всіх заходів, спрямованих на реальне виконання виконавчого документу.

Стягнути з відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві судовий збір на користь держави в розмірі 551 гривень 20 коп. код 37862784 МФО 821018 Банк ГУДКУ в Київській області р/р 31215206700016 для Баришівського районного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Баришівського районного суду ОСОБА_6