Ухвала суду № 56064916, 22.02.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/5371/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Миронюк М.Г. Провадження № 22-ц/773/233/16 Категорія: 24 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Русинчука М.М.,

суддів - Матвійчук Л.В., Мудренко Л.І.,

з участю: секретаря - Губарик К.А.,

представник позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ремонтного житлово-комунального підприємства №2 міста Ковеля до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, за апеляційною скаргою позивача на рішення Ковельського міськрайонного суду від 16 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ремонтне житлово-комунальне підприємство №2 міста Ковеля (далі - РЖКП № 2 міста Ковеля) звернулось в суд з даним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, який обґрунтований тим, що відповідачі по справі є співвласниками кімнат НОМЕР_1-НОМЕР_2 в гуртожитку по АДРЕСА_1, який обслуговує РЖКП № 2 міста Ковеля.

Позивач вказує на те, що відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.

Нормами статей ст. ст. 66, 67, 68, 151 ЖК України та п. 7 „Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків", затверджених постановою КМ України від 08.10.1992 року № 572 передбачено, що власники житлового приміщення повинні вносити плату за комунальні послуги (утримання будинку та прибудинкової території, теплову енергію, водопостачання), згідно встановлених тарифів не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем. Проводити за власні кошти ремонт квартири, житлового приміщення.

Однак, незважаючи на вимоги вищевказаного чинного законодавства відповідачі, як співвласники житлових приміщень в гуртожитку, систематично не виконують обов'язку по оплаті в повному розмірі за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1, кім. НОМЕР_1-НОМЕР_2 в м. Ковелі, у зв'язку з чим станом на 01.10.2015 року виникла заборгованість в розмірі 1175,11 грн.

Враховуючи викладене позивач просив стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 1175,11 грн., збитки від інфляції в сумі 533,69 грн., всього 1708,80 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 1218,00 грн.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 16.12.2015 року в задоволенні позову РЖКП № 2 міста Ковеля відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач РЖКП № 2 міста Ковеля, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Відмовляючи в задоволенні позову РЖКП № 2 міста Ковеля, суд першої інстанції свої висновки обґрунтовував тим, що підстави для стягнення з відповідачів заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з розрахунку боргу на загальну житлову площу 48,50 кв. м. відсутні, оскільки відповідачі оплачують ці послуги виходячи з площі приватизованих ними житлових приміщень - кімн. НОМЕР_1, НОМЕР_2, загальна площа яких відповідно до свідоцтва про право власності від 10.03.2011 року на житлове приміщення в гуртожитку, яке знаходиться по АДРЕСА_1, становить 40,3 кв. м.

Висновки суду відповідають встановленим в справі обставинам та вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі по справі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10.03.2011 року є співвласниками житлового приміщення в гуртожитку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, кім. НОМЕР_1 - НОМЕР_2, житлова площа жилого приміщення становить 24,4 кв. м., загальна площа становить 40,3 кв. м. (а.с.50).

Як вбачається з технічного паспорта на це житлове приміщення, воно складається із 2 кімнат житловою площею 24,4 кв. м, у тому числі: 1 - а кімната 11,9 кв. м., 2 - а кімната 12,5 кв. м., кухня площею 5,1 кв. м., ванна кімнати 3,0 кв. м., коридор 2,7 кв. м., вбудована шафа 5,1 кв. м. Загальна площа квартири 40,3 кв. м.

Звертаючись до суду з даним позовом РЖКП № 2 міста Ковеля свої вимоги мотивував тим, що у відповідачів виникла заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 1175,11 грн., а також збитки від інфляції в розмірі 533,69 грн., виходячи з загальної площі житлового приміщення 48,50 кв. м. Заборгованість на вказану площу позивачем нарахована окрім площі визначеної у свідоцтві про право власності 40,3 кв. м. ще й на площу коридору площею 31.1 кв. м. і кладовки площею 14.1 кв. м. (а.с.65) , що знаходяться у спільному користуванні всіх шести співвласників приватизованих жилих приміщень лівого крила третього поверху згаданого гуртожитку, розподілену на всіх шість співвласників 8,2 кв. м. кожному з них (5,85кв. м.+2,35 кв. м.), в тому числі і відповідачам.

Статтею 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Пунктом 2 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Мінжитлокомунгоспу від 16.12.2009 № 396, який зареєстровано у Міністерстві юстиції 29.01.2010 за № 109/17404 (далі - Положення) визначено, що гуртожиток коридорного типу - це гуртожиток, поверх якого складається з жилих кімнат, які мають вихід безпосередньо до загального коридору (без тамбурів), та загальнодоступних приміщень, призначених для побутового і санітарно-гігієнічного обслуговування його мешканців (кухні, санвузла, душової, пральні, кладової тощо), а жилий блок (секція) у гуртожитку - це жиле приміщення, яке складається із декількох жилих кімнат, мешканці яких користуються спільними підсобними приміщеннями.

Підсобні приміщення - це приміщення квартир, комунальних квартир, жилих блоків (секцій), призначені для гігієнічних або господарських потреб мешканців (ванна, вбиральня, душова, приміщення для прання, кухня комора), а також передпокій, внутрішньоквартирний хол, коридор тощо.

Як вбачається із поверхового плану лівого крила третього поверху згаданого гуртожитку (а.с.65), реконструйовані і приватизовані в подальшому його мешканцями жилі приміщення складаються із двох жилих кімнат, кухні, коридору, вбиральні і душової. До реконструкції ці приміщення, як визнав сам представник позивача, складалися із двох жилих кімнат, які мали вихід у свій (призначений лише для цих двох кімнат) коридор. Для обслуговування мешканців цих кімнат передбачалися вбиральня і душова.

Отже, за цими ознаками вказаний гуртожиток не є гуртожитком коридорного типу, а розміщені в ньому приміщення є жилими блоками (секціями).

Пунктом 6.1 Положення, визначено, що загальна площа квартири (будинку), що передається у власність, визначається як сума площ жилих і підсобних приміщень квартири, веранд, вбудованих шаф, а також площ лоджій, балконів і терас, які враховуються з використанням коефіцієнтів, визначених розділом 6 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773.

Таким же чином визначається загальна площа житлового блоку (секції) у гуртожитку у разі проживання в ній однієї родини.

Згідно з підпунктом 6.2. Положення у комунальній квартирі, жилому блоці (секції) у гуртожитку, де мешкають два і більше наймача, загальна площа, що передається у власність громадян, визначається, як сума площ займаних наймачами жилих кімнат та площі підсобних приміщень, яка розподіляється між всіма наймачами пропорційно площі займаних ними жилих приміщень.

Відповідно до підпункту 6.3 Положення при приватизації жилих приміщень у гуртожитку коридорного типу у власність мешканцям передаються тільки кімнати (з урахуванням відповідних коефіцієнтів площі розташованих в них веранд, засклених балконів, лоджій, холодних комор, відкритих балконів та терас), яким надаються відповідні номери.

В силу пункту 7 Положення допоміжні приміщення передаються у спільну сумісну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до пунктів 3, 5 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.201 року (далі - Порядок) під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).

Калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.

Із згаданих вище свідоцтва про право власності на квартиру, технічного паспорта на неї та поверхового плану, вбачається, що відповідачам як одній родині передано у власність один жилий блок, у зв'язку з чим загальна площа цього блоку, переданого відповідачам у власність, на яку мають нараховуватись заявлені позивачем витрати, повинна нараховуватись за підпунктом 6.1 Положення. Ця площа, як про це зазначено в свідоцтві про право власності та технічному паспорті, становить 40,3 кв. м.

Виходячи з наведених норм законодавства та встановлених у справі обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що свідоцтвом про право власності на житло від 10.03.2011 року та технічним паспортом на жиле приміщення по АДРЕСА_1 кім. НОМЕР_1 - НОМЕР_2 в м. Ковелі Волинської області загальна площа квартири визначена 40,3 кв. м., на яку і повинні проводитись нарахування плати за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території. А оскільки при приватизації цього житлового приміщення коридор і кладовка загальною площею 8,2 кв. м. відповідачам органом приватизації у спільну сумісну власність не передавались, тому позивачем безпідставно була нарахована заборгованість за надані комунальні послуги на вказану додаткову площу.

Доводи апеляційної скарги позивача РЖКП № 2 міста Ковеля не знайшли свого підтвердження під час перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення суду, були предметом розгляду в суді першої інстанції і висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, вони не спростовують.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ремонтного житлово-комунального підприємства №2 міста Ковеля відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду від 16 грудня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: