Постанова № 56063963, 24.02.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 р. Справа № 805/63/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод»

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 8 липня 2015 року № 0001241500 на загальну суму 288100 грн. 25 коп.

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Маріупольський термічний завод» заявлено позов до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 8 липня 2015 року № 0001241500 на загальну суму 288100 грн. 25 коп.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 8 липня 2015 року № 00001241500 суперечить нормам чинного законодавства, а саме Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII), розпорядженню Кабінету міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція» від 2 грудня 2015 року № 1275-р (надалі - Розпорядження № 1275-р). 24 лютого 2016 року від представника позивача через відділ діловодства до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає що позиція позивача щодо відсутності правових підстав та обов'язку підприємства для сплати орендної плати за землю є цілком необґрунтованою та безпідставною, посилаючись на те, що згідно статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, об'єктом плати землю є земельна ділянка, плата за яку справляється відповідно до чинного законодавства. Відповідач також вважає, що на території м. Маріуполь за весь період з квітня 2014 року всі підприємства різної форми власності здійснюють свою діяльність безперешкодно, що свідчить про стабільний стан на даній території. Відповідач у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський термічний завод» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 20391907 від 10 лютого 1998 року за № 12741200000000420, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24 травня 2011 року № 280946, є платником податків, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 18 травня 2011 року № 98/10/29-014-14.

Судом встановлено, що 24 червня 2015 року відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача за звітний податковий період 2014 рік, якою встановлено, що у порушення пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України платником 14 травня 2015 року надано уточнюючу податкову декларацію земельного податку за 2014 рік № 9081912986 на зменшення податкових зобов'язань на суму 230480 грн. 20 коп. За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки податкової звітності від 24 червня 2015 року № 497/109/15-1/20391907.

За висновками акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рiшення від 8 липня 2015 року № 0001241500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 288100 грн. 25 коп., у тому числі за основним платежем у сумі 230480 грн. 20 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 57620 грн. 05 коп. за порушення вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що 22 січня 2014 року позивачем була подана податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014 рік, відповідно до якої позивач зобов'язаний щомісячно сплачувати по 27442 грн. 62 коп. нарахованої орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2014 рік. З додатку № 1 до податкової декларації на землю, земельні ділянки, розташовані за адресою м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1, загальною площею 33642 гектари, належать позивачу на праві користування згідно договорів орендної плати від 5 серпня 2010 року та від 8 серпня 2010 року, що укладені з Маріупольською міською радою. 14 травня 2015 року позивачем подана уточнююча податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014 рік, якою позивач зменшив податкові зобов'язання на суму 230480 грн. 20 коп.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Нормою пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Разом з цим, відповідно до матеріалів справи відповідач знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (далі - АТО), а саме м. Маріуполь Донецької області.

Статтею 6 Закону № 1669-VII встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

З аналізу зазначених норм Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) вбачається, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо орендної плати за землю, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669-VII не суперечать вимогам ПКУ.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII. Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час. 2 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 8 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України «Урядовий портал».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час. Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Маріуполь.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що знаходиться в матеріалах справи, місцезнаходження відповідача: 87535, Донецька область, м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, буд. 1. А також землі, які позивач орендує знаходяться в м. Маріуполі, на території якого здійснювалась антитерористична операція.

З огляду на викладене, оскільки відповідач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Маріуполя Донецької області - у населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, земельна ділянка також розташована в м. Маріуполь, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, поширюються на відповідача як платника орендної плати за землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що до Податкового кодексу України не внесено змін щодо наявності пільг у платників податків щодо сплати орендної плати за землю, з огляду на те, що спірні правовідносини стосовно звільнення позивача від сплати орендної плати за землю врегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом № 1669, норми яких наведені судом вище. Стосовно стабільної ситуації в м. Маріуполі, на що посилається відповідач, суд зазначає, що Кабінетом Міністрів України зміни до постанови щодо переліку населених пунктів, які знаходяться в зоні АТО, стосовно м. Маріуполя внесені не були.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір згідно платіжного доручення від 10 грудня 2015 № 205 усього в сумі 4321 грн. 50 коп.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 8 липня 2015 року № 0001241500 на загальну суму 288100 грн. 25 коп. задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 8 липня 2015 року № 0001241500, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 288100 грн. 25 коп., у тому числі за основним платежем у сумі 230480 грн. 20 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 57620 грн. 05 коп.

Стягнути з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод» витрати по сплаті судового збору у розмірі 4321 грн. 50 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 24 лютого 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.