Ухвала суду № 56063911, 25.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 758/3778/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Шаховніна М.О. Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Василенка Я.М., Степанюка А.Г., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на Постанову Подільського районного суду міста Києва від 26 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уравління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва про визнання дій посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва такими, що не відповідають чинному законодавству України, скасування застосованого "заробіток з обмеженням", перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.1832 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.

Крім того, зазначені у частині першій ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст. 1832 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.

При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостої цієї статті.

Проте, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 26 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.

Згідно з частиною першою ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Позивач перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька та отримувала пенсію за віком. З 2004 року Позивач отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». А з 2007 року Позивач перебуває на обліку у Відповідача.

Позивач звернулась до Відповідача із Заявою про призначення/перерахунок пенсій від 04 лютого 2008 року, копія якої наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.74), щодо перерахунку її пенсії без застосування визначеного Відповідачем «заробітку з обмеженням», проте їй відмовлено у зазначеному перерахунку.

Відповідно до частини першої ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV), в чинній на час призначення Позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника редакції, зокрема пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно з частиною першою ст. 37 Закону №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Таким чином, пенсія у зв'язку з втратою годувальника розраховується у відсотковому відношенні до розміру пенсії померлого годувальника.

Відповідно до частини першої ст. 24 Закону №1058-ІV, в чинній на час призначення Позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника редакції, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок; до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно з частиною першою ст. 40 Закону №1058-ІV у зазначеній редакції, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 41 Закону №1058-ІV, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В адміністративному позові Позивачем зазначено, що померлим годувальником отримувалась заробітна плата за результатами роботи, термін якої перевищував календарний місяць, та ним укладались договори підряду на капітальне будівництво за державними замовленнями, що виключає застосування при обчисленні її пенсії коефіцієнту 5,6.

Дійсно, згідно з п. 1 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 20 квітня 2005 року №306 (надалі - Порядок), дія цього Порядку поширюється на таких осіб, що до 1 липня 1998 р. отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, зокрема тих, що працювали в сільському господарстві, були зайняті на сезонних роботах, працювали у старательських артілях, виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами та сплачували внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Як вбачається з Трудової книжки ОСОБА_3, копія якої наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.40-46), померлий годувальник працював на посаді начальника ДП «Водрем-12». А як зазначено у Довідці Дочірнього підприємства Спеціалізованого будівельно - монтажного поїзду з водопостачання Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Трест «Південтранстехмонтаж» від 387 від 28.11.2006 року, копія якої також наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.25), підприємство ДП «Водрем-12» з 1946 року по 1996 рік виконувало роботу за договорами підряду. Оскільки чоловік Позивача укладав цивільно - правові договори (договори підряду) як керівник підприємства, а не виконував роботи (надавав послуги) за такими договорами, як фізична особа, підстави для застосування положень зазначеного Порядку відсутні.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з Довідки Відповідача станом на 01.01.2008 року, копія якої наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.59), розрахунок пенсії Позивача здійснено на підставі загального страхового стажу та заробітної плати померлого годувальника за періоди його роботи з 01.01.1992 року по 31.12.1996 року та з 01.07.2000 року по 30.06.2002 року. При розрахунку пенсії Позивача Відповідачем за періоди з 01.05.1992 року по 31.05.1992 року, з 01.06.1992 року по 30.06.1992 року, з 01.08.1992 року по 31.08.1992 року, з 01.11.1992 року по 30.11.1992 року, з 01.08.1993 по 31.08.1993 року, з 01.01.1994 року по 31.01.1994 року, з 01.02.1994 року по 28.02.1994 року, з 01.03.1994 року по 31.03.1994 року, з 01.04.1994 року по 30.04.1994 року, з 01.05.1994 року по 31.05.1994 року, з 01.09.1994 року по 30.09.1994 року, з 01.10.1994 року по 31.10.1994 року, з 01.11.1994 року по 30.11.1994 року, з 01.03.1995 року по 31.03.1995 року, з 01.04.1995 року по 30.04.1995 року, з 01.08.1995 року по 31.08.1995 року, з 01.10.1995 року по 31.10.1995 року, з 01.11.1995 року по 30.11.1995 року, з 01.12.1995 року по 31.12.1995 року, з 01.01.1996 року по 31.01.1996 року, з 01.02.1996 року по 29.02.1996 року, з 01.04.1996 року по 30.04.1996 року застосовано коефіцієнт заробітку 5,60000, оскільки коефіцієнти з розрахунку «заробіток (дохід)»/«середньомісячна заробітна плата по народному господарству України» за зазначені місяці роботи годувальника становлять відповідно: 5,70043 (0,18686/0,03278); 5,96255 (0,29610/0,04966); 5,92051 (0,32101/0,05422); 10,08806 (1,06429/0,10550); 6,88082 (6,10583/0,88737); 8,29508 (61,84170/7,45523); 7,80728 (58,83741/7,53622); 6,34184 (54,19036/8,54490); 7,36181 (65,84406/8,94400); 6,27069 (60,00000/9,56833); 5,82763 (77,01236/13,21503); 6,78010 (132,25000/19,50560); 8,67096 (229,34300/26,44956); 6,43293 (323,12600/50,23000); 5,62322 (301,79800/53,67000); 9,29598 (756,60000/81,39000); 7,06819 (672,75000/95,18000); 8,57064 (867, 52000/101,22000); 9,34447 (1163,20000/124,48000); 9,47095 (978,16000/103,28000); 15,93915 (1736,57000/108,95000); 10,09494 (1173,84000/116,28000), тобто у більшому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством. Середній заробіток по Україні на 2007 рік становив 1197,91 грн.; індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії Позивача - 4,56632; середньомісячний заробіток для обчислення її пенсії - 5470,04.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій Відповідача щодо застосування при обчисленні пенсії Позивача коефіцієнту обмеження заробітку 5,6.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог про зобов'язання Відповідача здійснити перерахунок її пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу по Україні визначеної на 2015 рік з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої ст. 45 Закону №1058-ІV, зокрема при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

А як правильно встановлено судом першої інстанції, чоловік Позивача на день смерті отримував пенсію, яка йому була призначена з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні. з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік.

З таких обставин, підстави для застосування показника середньої заробітної плати за 2015 рік при обчисленні Позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника відсутні, оскільки за основу для визначення її розміру береться розрахунок пенсії годувальника.

Згідно з частиною першою ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

А як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року у справі №345/1928/14-а за позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про перерахунок пенсії, згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV, зокрема при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Отже, при переведенні з одного виду пенсії на інший обрахунок нової пенсії здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, тобто показник середньої заробітної плати є незмінною величиною. Оскільки пенсія у зв'язку з втратою годувальника розраховується у відсотковому відношенні до розміру пенсії померлого годувальника, то в розумінні частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV як попередній вид пенсії слід розуміти саме пенсію, яку отримував на день смерті годувальник. Суд установив, що батько позивача на день смерті отримував пенсію, яка йому була призначена з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік. За таких обставин немає правових підстав для застосування показника середньої заробітної плати за 2012 рік при обчисленні позивачу пенсії у зв'язку із втратою годувальника, оскільки за основу для визначення розміру такої пенсії береться розрахунок пенсії годувальника.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із частиною десятою ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а Постанову Подільського районного суду міста Києва від 26 січня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.