Ухвала суду № 56063872, 17.02.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

17 лютого 2016 р. Справа №805/5057/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Маковецькій О.О.

за участю:

представника позивача - Марченкової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Добропільського виробничого підрозділу КП «Компанія «Вода Донбасу» до Добропільської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання вимоги нечинною та її скасування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» в особі Добропільського виробничого підрозділу КП «Компанія «Вода Донбасу» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовними вимогами до Добропільської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про:

- визнання протиправними дій щодо надання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-784-25 від 2 вересня 2015 року зі сплати єдиного внеску в розмірі 196 657,40 грн;

- визнання вимоги № Ю-784-25 від 2 вересня 2015 року нечинною та скасувати (а.с. 4-10).

Ухвалою суду від 25 січня 2015 року залишені без розгляду позовні вимоги Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Добропільського виробничого підрозділу КП «Компанія «Вода Донбасу» до Добропільської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо надання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-784-25 від 2 вересня 2015 року зі сплати єдиного внеску в розмірі 196 657,40 грн (а.с. 98).

Ухвалою суду від 29 січня 2015 року замінено неналежного відповідача у справі Добропільську об'єднану держану податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області на Добропільську об'єднану держану податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с. 103-104).

До суду 17 лютого 2016 року представник позивача з'явилася, наполягала на тому, що позивачем попущено строк звернення до суду із даним позовом з поважних причин, просила суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник відповідача 17 лютого 2016 року до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи інспекція повідомлялась судом належним чином.

25 січня 2016 року на електрону адресу суду надійшло клопотання Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про розгляд справи без участі представника інспекції (а.с. 96). Крім цього, у запереченнях, що надійшли до суду 25 січня 2015 року, відповідач наголошував на тому, що граничною датою оскарження позивачем спірної вимоги було 17 вересня 2015 року, а отже, позов подано до суду з пропуском строку (а.с. 92-93).

Дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.

З примірника спірної вимоги (а.с. 13), наданої до суду позивачем, з викладеного ним у позові та з його пояснень, наданих в ході розгляду справи (а.с. 4, 81-82, 106-107, 109-110), вбачається, що спірна вимога отримана позивачем 25 листопада 2015 року під час ознайомлення з виконавчим провадженням, відкритим на підставі вказаної вимоги.

Втім, відповідно до корінця спірної вимоги (а.с. 97), наданого до суду відповідачем, спірна вимога отримана головним бухгалтером підприємства позивача ОСОБА_1 7 вересня 2015 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 99 Кодекс адміністративного судочинства України (далі -КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Пунктом 9 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Тобто, у відповідності до вказаної норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний протягом 10 днів з дня отримання вимоги податкового органу визначитись із фактом того, чи погоджується він із вимогою (що передбачує обов'язок сплати борг, визначений у ній), чи буде оскаржувати її до суду або до органу доходів і зборів вищого рівня. У разі відсутності однієї з вказаних дій з боку платника єдиного внеску, Законом передбачено право податкового органу через 10 днів з дня отримання платником вимоги про сплату недоїмки надіслати останню до підрозділу державної виконавчої служби.

Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає для платника єдиного внеску місячний строк з дня отримання вимоги контролюючого органу для звернення до суду із позовом про оскарження такої вимоги, у той час як Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачає десятиденний строк для оскарження платником єдиного внеску вимоги фіскального органу до суду чи до органу доходів і зборів вищого рівня.

Відповідно до ч. 4 ст. 99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Позивачем не надано суду доказів того, що ним використано досудовий порядок врегулювання спору, передбачений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

За таких обставин строк для звернення до суду із позовом про оскарження вимоги податкової інспекції має обчислюватись з дня отримання позивачем такої вимоги.

Із даним позовом про визнання вимоги відповідача № Ю-784-25 від 2 вересня 2015 року нечинною та її скасування позивач звернувся до суду 4 грудня 2015 року, відповідно до поштового штемпелю на конверті, у якому надійшли до суду матеріали даного адміністративного позову (а.с. 65).

Позивачем в ході судового розгляду даної справи неодноразово надавались пояснення (а.с. 81, 106-107, 109-110), у яких ним визнавався факт отримання спірної вимоги головним бухгалтером ОСОБА_1 7 вересня 2015 року, проте позивач зазначив, що вказана особа не вповноважена на такі дії відповідно до посадової інструкції та у зв'язку із відсутністю відповідної довіреності. Отже, за твердженням позивача 7 вересня 2015 року вимога не була належним чином вручена позивачу і, таким чином, зі спірною вимогою позивач ознайомився лише 25 листопада 2015 року.

При вирішенні питання щодо дати отримання позивачем спірної вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.6 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 576 «Про затвердження Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків» податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

З викладено у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26 квітня 2002 року та листі Міністерства юстиції України від 3 листопада 2006 року № 22-48-548 «Щодо надання офіційних роз'яснень законодавства» вбачається, що працівники підприємств, установ, організацій, які виконують професійні (адвокат, лікар, вчитель тощо), виробничі (наприклад, водій) або технічні (друкарка, охоронник, тощо) функції, можуть визнаватися службовими (посадовими) особами за умови, що поряд із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов'язки.

Організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництвом галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

Відповідно до посадової інструкції головного бухгалтера підрозділу Добропільського виробничого підрозділу КП «Компанія «Вода Донбасу» (а.с. 83-89), з якою під підпис ознайомлено ОСОБА_1 (а.с. 90), головний бухгалтер, зокрема: забезпечує організацію бухгалтерського обліку в Добропільському виробничому підрозділу КП «Компанія «Вода Донбасу» (пп. 1.1); забезпечує, контроль над раціональним та економним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, схоронністю державної власності (пп. 1.1); очолює бухгалтерію підрозділу Добропільського виробничого підрозділу КП «Компанія «Вода Донбасу» , яка є самостійним структурним підрозділом (пп. 1.2); забезпечує дотримання вимог посадових інструкцій працівниками бухгалтерії (п.п. 2.22); тощо.

Тобто, головного бухгалтера Добропільського виробничого підрозділу КП «Компанія «Вода Донбасу» наділено в силу закону статусом (та обов'язками) посадової (службової) особи позивача як керівника одного зі структурних підрозділів комунального підприємства, а отже, ОСОБА_1 мала повноваження отримувати спірну вимогу.

Відповідно, спірна вимога отримана посадовою особою позивача 7 вересня 2015 року.

Ухвалою суду від 29 січня 2016 року позивачу запропоновано надати суду інші докази поважності пропуску строку звернення до суду із даним позовом.

На виконання вказаної ухвали позивачем надано суду додаткові пояснення (надійшли до суду 15 лютого 2016 року), у яких зазначено, що позивач не мав змоги звернутись до суду із даним позовом у строк, передбачений законом, оскільки не мав достатніх коштів для сплати судового збору через проведення АТО у регіоні, що значно ускладнює роботу підприємства позивача, його відокремлених підрозділів, негативно впливає на своєчасність виплати працівникам заробітної плати (а.с. 113-115).

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частинами 1, 2, 4 ст. 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом не можуть бути враховані як належні докази поважності пропуску звернення до суду із даним позовом посилання позивача на відсутність в підприємства коштів для сплати судового збору, оскільки останнім не надано суду жодних доказів в обґрунтування таких тверджень (виписки з рахунків позивача або його відокремленого підрозділу, інші).

Крім того, позивачем не наведено обставин, які перешкоджали відокремленому підрозділу позивача звернутись до суду із даним позовом без сплати судового збору, надавши до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору або про відстрочення його сплати.

Про існування інших поважних підстав пропуску строку звернення до суду із даним позовом, крім наведених вище, позивач суд не повідомив та, відповідно, доказі на підтвердження існування таких причин не надав.

Згідно ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Відповідно до п. 9 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду зокрема, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги той факт, що позивач звернувся до суду із відповідним позовом 4 грудня 2015 року, зауважуючи на відсутності поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом, суд вважає за необхідне залишити адміністративний позов без розгляду.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 128, 155, 160, 165, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Залишити без розгляду позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Добропільського виробничого підрозділу КП «Компанія «Вода Донбасу» до Добропільської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання вимоги № Ю-784-25 від 2 вересня 2015 року нечинною та її скасування.

Ухвала прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна те резолютивна частини проголошені в судовому засідання 17 лютого 2016 року в присутності представника позивача.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького окружного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадження або згідно з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складений 22 лютого 2016 року.

Суддя Волгіна Н.П.