Ухвала суду № 56063829, 16.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 р. Справа № 876/9623/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

представника позивача Корнаги В.І.,

представника відповідача Гавадзина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таркетт Вінісін» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Таркетт Вінісін» звернулось до суду з позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.06.2014 року № 0001282201, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 318783,50 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 159393,00 грн., та № 0001292201, яким йому зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 4859,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що відповідач як суб'єкт владних повноважень всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав належних та допустимих доказів про те, що товарно-матеріальні цінності не були фактично передані позивачу від в ТзОВ «Інвест», чи були передані іншими контрагентами або отримані позивачем в необлікованому порядку. Також на момент проведення фінансово-господарських операцій ТзОВ «Інвест» і ТзОВ «Таркетт Вінісін» мали відповідну господарську правосуб'єктність. Суд дійшов висновку про безпідставність і відхилив доводи відповідача про те, що контрагенти продавця ТзОВ «Інвест», а саме ПП «Роял Ісланд», ПП «Т.І.В» і ТзОВ «Альтера Трейд» не могли здійснити господарські операції з поставки товару ТзОВ «Інвест», оскільки відносини між учасниками попередніх ланок постачань товарів та послуг, на думку суду, не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, тобто між ТзОВ «Інвест» і ТзОВ «Таркетт Вінісін».

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною і необґрунтованою, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що не підтверджено фактичне здійснення фінансово-господарських операцій між ТзОВ «Інвест» і ТзОВ «Таркетт Вінісін», оскільки в ході перевірки зазначеного контрагента позивача було встановлено, що він фактично не отримував товарів від своїх постачальників ПП «Роял Ісланд», ПП «Т.І.В» і ТзОВ «Альтера Трейд».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 13-17.06.2014 року працівники Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області провели позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Таркетт Вінісін» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Інвест» за серпень-грудень 2013 року, за результатами якої складено акт від 17.06.2014 року № 646/09-06-22-01/14361581.

В акті перевірки податковий орган зазначає про порушення позивачем вимог п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на 323643,00 грн., в тому числі в серпні 2013 року на 31491,00 грн., у вересні 2013 року на 20985,00 грн., в жовтні 2013 року на 191012,00 грн., в листопаді 2013 року на 75296,00 грн., в грудні 2013 року на 4859,00 грн.; п. 200.6 ст. 200 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 318783,50 грн., в тому числі у вересні 2013 року на 31491,00 грн., в жовтні 2013 року на 20985,00 грн., в листопаді 2013 року на 191012,00 грн., в грудні 2013 року на 75296,00 грн.; п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість в сумі 323643,00 грн., в тому числі в серпні 2013 року на 31491,00 грн., у вересні 2013 року на 20985,00 грн., в жовтні 2013 року на 191012,00 грн., в листопаді 2013 року на 75296,00 грн., в грудні 2013 року на 4859,00 грн.

На підставі акта перевірки Калуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області прийняла податкові повідомлення-рішення від 23.06.2014 року № 0001282201, яким ТзОВ «Таркетт Вінісін» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 318783,50 грн., в тому числі за вересень 2013 року на 31491,00 грн., за жовтень 2013 року на 20985,00 грн., за листопад 2013 року на 191012,00 грн., за грудень 2013 року на 75296,00 грн., і нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 159393,00 грн., та № 0001292201, яким ТзОВ «Таркетт Вінісін» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 4859,00 грн.

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з таких підстав.

Відповідно до пп. пп. 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст. 198 цього Кодексу є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до п. п. 201.4, 201.6 ст. 201 Кодексу податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

А згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.3 цієї статті при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 цієї статті визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

А згідно з п. 200.6 даної статті платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно з положеннями наведених норм бюджетне відшкодування податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування платником податку податкового кредиту.

В свою чергу формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Водночас колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні цих товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту, є факт реальності придбання таких товарів (робіт, послуг), для чого відповідні витрати платника податків мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку.

Також в даному випадку необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (робіт, послуг), а аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до наведених вище норм Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

В цьому контексті колегія суддів зазначає наступне.

Як встановив суд, 10.01.2013 року ТзОВ «Таркетт Вінісін» (покупець) уклало з ТзОВ «Інвест» (продавець) договір купівлі-продажу пиломатеріалів твердолистяних порід свіжої порізки, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товар в кількості, якості та відповідно до комерційних найменувань, вказаних у додатках до цього договору (чорнова заготовка дубової фризи). Поставка продукції здійснюється на умовах «Склад покупця» окремими партіями автомобільним транспортом продавця. Кожна партія продукції супроводжується оригіналами документів: товарно-транспортної накладної, специфікації, видаткової накладної, податкової накладної. Оплата здійснюється покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставлених рахунків та накладних на протязі 5-ти банківських днів з моменту передачі товару по кількості та якості на складі покупця.

Факт реального отримання позивачем зазначеного товару підтверджується, зокрема, видатковими, податковими і товарно-транспортними накладними, копії яких позивач надав податковому органу під час перевірки і суду першої інстанції під час розгляду справи.

Як встановлено судом, видаткові накладні зі сторони позивача підписано працівниками підприємства, уповноваженими на прийняття товару та його зберігання згідно договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 12.07.2012 року, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8.

Факт оплати позивачем вартості придбаних товарів підтверджується наданими ним копіями платіжних доручень.

Як вбачається з перелічених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та надавались відповідачу при проведенні перевірки.

Також виписані ТзОВ «Інвест» податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Зокрема, як встановив суд і не спростовано відповідачем, податкові накладні були підписані уповноваженою особою ТзОВ «Інвест», а саме головним бухгалтером підприємства Гадус А.В., і зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, з дня отримання податкових накладних у ТзОВ «Таркетт Вінісін» виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Інвест».

Також колегія суддів враховує, що товар позивач оприбуткував в бухгалтерському обліку, що підтверджується наданими ним копіями прибуткових ордерів.

Щодо посилання відповідача на акт позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Інвест» від 28.05.2014 року № 2/22/31907840, складений посадовими особами Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, колегія судів зазначає наступне.

В даному акті зазначено, зокрема, що контрагенти ТзОВ «Інвест» - ПП «Роял Ісланд», ПП «Т.І.В» і ТзОВ «Альтера Трейд» не могли здійснити господарські операції з поставки товару ТзОВ «Інвест», оскільки не мали для цього належних матеріальних та трудових ресурсів.

Такі висновки податкових органів сформовані на підставі фактів відсутності вказаних суб'єктів господарювання за юридичною адресою, не отриманням контролюючим органом від вказаних платників документів щодо формування податкового кредиту і виникнення податкових зобов'язань, на підставі відомостей, які знаходяться в їх облікових справах, та актів про неможливість проведення перевірок, складених іншими податковими органами.

Проте норми Податкового кодексу України не містять такої підстави для відмови у формуванні витрат і податкового кредиту платника податків, як неотримання в ході перевірки відомостей щодо його контрагентів, та наявність або відсутність у них технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Також, як зазначено вище, органи державної податкової служби дійшли висновків, що контрагенти ПП «Роял Ісланд», ПП «Т.І.В» і ТзОВ «Альтера Трейд» не могли здійснити господарські операції з поставки товару ТзОВ «Інвест» без дослідження первинних документів фінансового і бухгалтерського обліку цих підприємств, в зв'язку з чим, на думку колегії суддів, такі відомості не можна вважати повністю достовірними та обґрунтованими.

Крім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарських операцій, вчинених між останніми у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Також колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на матеріали кримінальних проваджень № 42013150000000169 і № 32014140000000009 про те, що ТзОВ «Інвест» під час своєї господарської діяльності для формування податкового кредиту використовує підприємства з ознаки фіктивності, а саме: ТзОВ «Т.І.В», ПП «Роял Ісланд» та ПП «Альтера Трейд», враховуючи наступне.

Належними доказами у справі щодо податкового правопорушення можуть бути визнані лише ті матеріали податкової перевірки, які отримані та досліджені податковим органом в рамках здійснення заходів податкового контролю відносно спірного податкового періоду.

Результати ж оперативно-розшукових та слідчих заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак відомості, отримані у ході досудового слідства у зазначеній вище кримінальній справі, на які посилається відповідач на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не можуть слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки. Дані відомості не є достатнім і незаперечним доказом фіктивності здійснених вказаним суб'єктом господарювання господарських операцій і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені.

При цьому, на думку колегії суддів, доказом вини може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який набрав законної сили, яким встановлено факт здійснення посадовими особами підприємств - контрагентів позивача фіктивного підприємництва, тобто відсутність реальних господарських операцій.

Також колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Інвест» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ТзОВ «Таркетт Вінісін» у ТзОВ «Інвест» товарів для використання у власній господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було достатніх підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цими контрагентами та подальшого заявлення відповідних сум податку до бюджетного відшкодування.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі № 809/2131/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таркетт Вінісін» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 22.02.2016 року