Постанова № 56063811, 23.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 876/305/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, треті особи - Державний виконавець Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Кунда З.Й., Управління пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про визнання постанови незаконною, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2015 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, треті особи - Державний виконавець Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Кунда З.Й., Управління пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, в якому просила визнати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №27554958 Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 26.08.2011 року незаконною.

Позовну заяву мотивовано тим, що виконавцем безпідставно винесено оскаржувану постанову, оскільки рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 грудня 2010 року яким зобов»язано Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова провести ОСОБА_3 перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії з 19 лютого 2010 року у відповідності до ст.ст. 50.54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та ст.52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» з урахуванням виплачених сум не виконано в частині виплати не отриманої пенсії в сумі 78 837,73 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та позовні вимоги задовольнити повністю.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що жодних виплат на користь ОСОБА_3 за період з 19.02.2010 року по 31.05.2011 роки в сумі 78 837,73 грн. проведено не було, постанову про закінчення виконавчого провадження а підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону ( у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) винесено незаконно. Апелянт зазначає, що є спадкоємцем ОСОБА_3, а відтак оскаржуваною постановою про закінчення виконавчого провадження позбавлений права на отримання не отриманих ОСОБА_3 коштів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що Сихівським районним судом м. Львова 16 грудня 2010 року прийнято постанову, якою зобов»язано Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова провести ОСОБА_3 перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії з 19 лютого 2010 року у відповідності до ст.ст. 50.54.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та ст.52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2011 року постанову Сихівського районного суду м. Львова від 16 грудня 2010 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 серпня 2013 року постанову Сихівського районного суду м. Львова від 16 грудня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2011 року залишено без змін.

Постановою відповідача від 13.07.2011 року відкрито виконавче провадження ВП №27554958 по виконанню виконавчого листа №2-1382 від 16.06.2011року про зобов»язання Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова провести ОСОБА_3 перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії з 19 лютого 2010 року у відповідності до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» з урахуванням виплачених сум.

Постановою від 26.08.2011 року виконавче провадження закінчено, оскільки як зазначено у постанові, встановлено, що згідно розпорядження №192442 від 10.08.2011 року управління пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова нарахували та виплатили пенсію згідно рішення суду.

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна (квартири) є ОСОБА_1.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є особою, чиї права порушені відповідачем у сфері публічно-правових відносин при прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження, тому позовні вимоги є необґрунтованими та позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного, на його думку права.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є помилковим, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 28.08.2011 року державним виконавцем Кундою З.Й. Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.08.2011 року, якою закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1382, виданого 16.06.2011 року Сихівським районним судом м. Львова, про зобов»язання управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова провести ОСОБА_3 перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії з 19 лютого 2010 року у відповідності до ст.ст. 50.54.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» з урахуванням виплачених сум.

Підстави для закінчення виконавчого провадження чітко встановлені ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 3 ст. 49 Закону встановлено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов»язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, законодавством передбачено закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання рішення суду.

З матеріалів справи видно, що 19 жовтня 2015 року представником позивача подано адвокатський запит начальнику Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_3.

27 жовтня 2015 року Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області надано відповідь, в якій зазначено, що станом на 26 жовтня 2015 року документи щодо здійснення виплат на користь ОСОБА_3 до Головного управління Казначейства не надходили, безспірне списання коштів на підставі виконавчого листа, виданого Сихівським районним судом м. Львова 16 червня 2011 року № 2-1382 не здійснювалось.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що державний виконавець не пересвідчився чи виконано рішення суду в повному обсязі. Боржником не надано державному виконавцю документів, які б свідчили про виконання ним рішення в повному обсязі згідно із виконавчим листом.

Таким чином, в розумінні ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця не було усіх підстав, що мають передувати закінченню виконавчого провадження за п. 8 ч. 1 ст. 49 даного Закону.

ВДВС не доведено належного виконання виконавчого листа та не вжито всіх заходів примусового виконання рішень, а відтак апеляційний суд дійшов переконання про передчасність прийняття ним оскаржуваної постанови, у зв»язку із чим така підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Керуючись вищенаведеним колегія суддів вважає, що у відповідача не було підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.08.2011 року ВП №27554958, оскільки боржником фактично не було виконано виконавчий лист №2-1382.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку щодо неправомірності дій відповідача при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, а відтак така підлягає скасуванню.

Разом з тим, наведений спір розглянутий та вирішений неповноважним судом, що стверджується наступним.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» Визначаючи предметну та територіальну підсудність справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, судам необхідно враховувати, що за приписами пункту 5 частини першої статті 18, частини шостої статті 181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні.

При цьому місцевим загальним судам як адміністративним судам також предметно підсудні адміністративні справи з приводу оскарження постанов державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу в ході виконання ними ухвалених цими судами рішень (пункт 5 частини першої статті 18 КАС України).

Справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконавчих документів, виданих цими судами в інших справах, крім передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 КАС України, підлягають розгляду місцевими загальними судами як адміністративними судами, які видали виконавчий лист, у разі звернення сторін виконавчого провадження.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що даний спір предметно підсудний загальному суду як адміністративному, а тому такий розглянути неповноважним судом, що також є підставою для скасування оскарженої постанови.

Крім цього, частиною 2 статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Із поданої позовною заяви видно, що позивач звернулась до суду про визнання незаконної постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.08.2011 року ВП №27554958.

Таким чином, з метою повного захисту прав позивача, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною та скасувати постанову постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.08.2011 року ВП №27554958.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору помилково встановив фактичні обставини справи та надав їм не належну правову оцінку через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у справі №813/6051/15 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 26.08.2011 року ВП № 27554958.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

В.В. Святецький

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.02.2016 року.