Ухвала суду № 56063538, 18.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/27009/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Вохмінова О.С.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

18 лютого 2016 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.,

суддів: Мельник-Томенко Ж. М., Ватаманюка Р.В.,

за участю: секретаря судового засідання: Майданюк Я.Л.,

представника відповідача - Вольвача Євгена Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про зобов'язання провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про поновлення строку звернення до суду, визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання УПФУ у м. Вінниці провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 відповідно до вимог частини 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - 90 % з урахуванням зарплати працюючого судді, зазначеної у довідках Апеляційного суду Вінницької області від 01.10.2015 року № 2749/5-28/2015 25768,60 грн. та від 02.10.2015 року №2752/5-28/2015 22776,60 грн. без обмеження граничного розміру грошового утримання і з урахуванням доплати за звання Заслуженого юриста України з 01.12.2013 року, а також зобов`язання УПФУ у м. Вінниці нарахувати і виплатити одноразово різницю між перерахованим та фактично виплаченим довічним грошовим утриманням з 01.12.2013 року.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2015 року позов задоволено.

Поновлено строк ОСОБА_3 на звернення до суду з позовом.

Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови в перерахунку грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3

Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 відповідно до вимог частини 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - 90 % з урахуванням зарплати працюючого судді, зазначеної у довідках Апеляційного суду Вінницької області від 01.10.2015 року № 2749/5-28/2015 25768,60 грн. та від 02.10.2015 року № 2752/5-28/2015 22776,60 грн. без обмеження граничного розміру грошового утримання і з урахуванням доплати за звання Заслуженого юриста України з 01.12.2013 року.

Нараховано та виплачено одноразово різницю між перерахованим та фактично виплаченим довічним грошовим утриманням з 01.12.2013 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасника процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи наступне.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 16.03.2010 року звільнена у відставку з посади судді Апеляційного суду Вінницької області і перебуває на обліку в управлінні ПФУ м. Вінниці, та з 17.03.2010 року отримує довічне грошове утримання судді у відставці згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно довідки Апеляційного суду Вінницької області від 02.10.2015 року № 2752/5-28/2015 заробітна плата ОСОБА_3, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці за період з грудня 2013 року по серпень 2015 року становила 22776,60 грн. (а.с. 13), а відповідно до довідки від 01.10.2015 року № 2749/5-28/2015 з вересня 2015 року 25768,60 грн. (а.с. 14).

Позивач двічі зверталась із заявою до відповідача про перерахунок довічного грошового утримання 29.01.2014 року та 08.10.2015 року.

Проте, 30.10.2015 року отримала відмову, оскільки відповідно до статті 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачене проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання лише суддям Конституційного Суду України, крім того, з 01.06.2015 року відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213 з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначалось відповідно до Законів України, зокрема і, Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Позивач, не погодившись із діями пенсійного органу та відмовою у проведенні перерахунку призначеного їй довічного грошового утримання, оскаржила їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи заявлений позов, виходив з того, що з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 підлягає застосуванню частина 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції до змін, внесених Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VI: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання".

Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, оскаржив його до апеляційного суду.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судова колегія погоджується із рішенням суду першої інстанції по суті спірних відносин, з врахуванням наступного.

Згідно з частиною 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року №2862-XII (чинній на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

В частині 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI , який набрав чинності з 30 липня 2010 року, також було закріплено норму про те, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Разом з тим, Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, частину 3 і 5 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" викладено в новій редакції, згідно з якою щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (частина 3 статті 138 Закону). Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (частина 5 статті 138 Закону).

Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

Абзацом 3 пункту 8 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 встановлено, що частина 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність, з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 підлягає застосуванню частина 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції до змін, внесених Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VI.

Вищезазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 березня 2015 року у справі №21-584а14. Так, за правилами частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Викладене відповідає положенням Європейської Хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (пункт 54).

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що право позивача як судді у відставці на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в разі зміни суддівської винагороди передбачено частиною 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та визначається в тому розмірі заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, в якому щомісячне довічне грошове утримання було призначено (позивачу грошове забезпечення призначалось в розмірі 90%).

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в постанові від 13.01.2016 року у справі №К/800/38075/13.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 25 лютого 2016 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюк Р.В.