Ухвала суду № 56063448, 24.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2016 рокусправа № 808/3679/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання: Фірсік Д.Ю.

за участі представників позивача Сердюченка В.В., Задородньої Л.В.

представника відповідача Корольова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2015 р. в справі № 808/3679/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юженергомаш» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юженергомаш» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2015 р. № 00009308262203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1031957,50 грн., в тому числі за основним платежем - 825566 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 206391,50 грн.; від 23.06.2015 р. № 00009408262203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1085900 грн., в тому числі за основним платежем - 868720 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 217180 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2015 р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що судом першої інстанції безпідставно не враховано ненадання позивачем до перевірки документів, які підтверджують якість придбаного у ТОВ «Українська компанія Модус» товару, його об'єми, вагу, технічні особливості щодо зберігання товару. Також вказує на ненадання судом правової оцінки, що придбаний товар частково одразу постачався на адресу ПАТ «Мотор Січ», частково - зберігався у позивача. З урахуванням відсутності у позивача складських приміщень, постачання товару ПАТ «Мотор Січ» відповідно до інших товарно-транспортних накладних, наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, відсутність у цього підприємства працівників, основних засобів для здійснення господарської діяльності, апелянт зазначає про не підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юженергомаш» зареєстровано виконавчим комітетом Запорізької міської ради 17.08.2004 р., код ЄДРПОУ 33134410, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 11563333, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Юженергомаш» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складений акт від 05.06.2015 р. № 25/08-26-22-03/33134410. Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 825 566,00 грн., в тому числі по періодам: 2012 рік - 2 961,00 грн.; 2013 рік - 822 605,00 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Юженергомаш» занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 868 720,00 грн., в тому числі по періодах: листопад 2012 р. - на 2 820,00 грн.; грудень 2012 р. - на 432 880,00 грн.; березень 2013 р. - на 433 020,00 грн.

Із змісту акту перевірки вбачається, що висновок щодо порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Українська компанія «Модус» зроблений ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, зокрема, на підставі висновків акту ОДПІ м. Харкова від 28.08.2014 р. №585/20-33-22-03-07/38161150 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Українська компанія «Модус» за період серпень 2012 р. - грудень 2013 р.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.06.2015 р.: № 00009308262203, за яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 031 957,50 грн., з яких за основним платежем - 825 566,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 206 391,50 грн.; № 00009408262203, за яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 085 900,50 грн., з яких за основним платежем - 868 720,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 217 180,00 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що 19.11.2012 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Українська компанія «Модус» (постачальник) укладений договір № 19/11/1, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити, а покупець оплатити та прийняти продукцію, вказаний в специфікаціях, які додаються до даного договору і є його невід'ємною частиною. На виконання умов договору ТОВ «Українська компанія «Модус» поставлено товари (комплектна шафа управління для станка, індукційний двигун, синхронний двигун) згідно зі специфікаціями № 1, 2, 3, на який виписано (оформлено) видаткові накладні від 30.11.2012 р. № 3011/18 на суму 16 920,00 грн., від 28.03.2013 р. № 247 на суму 5 195 400,00 грн. Факт придбання позивачем у контрагента товарів суд першої інстанції вважав також доведеним податковими накладними від 27.11.2012 р. № 553 на суму податку на додану вартість - 2 820,00 грн., від 28.12.2012 р. № 1331 на суму податку на додану вартість - 432 880,00 грн., від 28.03.2013 р. № 291 на суму податку на додану вартість - 433 020,00 грн., складеними ТОВ «Українська компанія «Модус», товарно-транспортними накладними від 30.11.2012 р. № 3011/18, від 28.03.2013 р. № 247. Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі. Придбаний позивачем товар використаний у власній господарській діяльності шляхом перероблення та реалізації АТ «Мотор Січ».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності фактичного здійснення спірних господарських операцій та правомірності формування позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Юженергомаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., за наслідками якої складено акт № 25/08-26-22-03/33134410 від 05.06.2015 р., за висновками якого, зокрема, встановлено порушення позивачем п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 825566 грн., в тому числі за 2012 р. - на суму 2961 грн., за 2013 р. - на суму 822605 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 868720 грн., в тому числі за листопад 2012 р. - на 2820 грн., грудень 2012 р. - на 432880 грн., березень 2013 р. - на 433020 грн. (а.с. 13-45 т.1).

На підставі цього акту перевірки відповідачем 23.06.2015 р. прийняті податкові повідомлення-рішення: 00009308262203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1031957,50 грн., в тому числі за основним платежем - 825566 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 206391,50 грн.; № 00009408262203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1085900,50 грн., в тому числі за основним платежем - 868720 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 217180 грн. (а.с. 47-48 т.1).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість відповідно до акту перевірки є не підтвердження належними первинними документами формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Українська компанія «Модус».

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що 19.11.2012 р. між ТОВ «Українська компанія «Модус» як постачальником та ТОВ «Юженергомаш» як покупцем укладено договір купівлі-продажу № 19/11/1, за умовами якого постачальник поставляє покупцю продукцію, вартість якої, строк та умови поставки визначаються у специфікаціях як невід'ємних частинах договору (а.с. 73 т.2).

Згідно зі специфікацією № 1 від 19.11.2012 р. (а.с. 74 т. 2) передбачалось постачання наступного товару: А 12180_1_12 Комплектна шафа управління для станка 1740RF3, 1РН7186-2DD03-0AC0 Індукційний двигун, 1FT7105-5AB70-1DG4 Синхронний двигун, 1FT7105-5AB70-1DG4 Синхронний двигун, на загальну суму 1786800 грн., в тому числі податок на додану вартість - 297800 грн.

Згідно зі специфікацією № 2 від 20.11.2012 р. (а.с. 74зв. т. 2) передбачалось постачання наступного товару: А 12936_12 Шафа управління комплектна для станка типа 654Ф3, 1FT6084-8AН72-1DА0 Синхронний двигун, 1FT6084-8AН72-1DВ0 Синхронний двигун, на загальну суму 1621800 грн., в тому числі податок на додану вартість - 270300 грн.

За специфікацією № 3 від 21.11.2012 р. (а.с. 75 т. 2) передбачалось постачання наступного товару: А 12180_1_12 Комплектна шафа управління для станка 1740RF3, 1РН7186-2DD03-0AC0 Індукційний двигун, 1FT7105-5AB70-1DG4 Синхронний двигун, 1FT7105-5AB70-1DG4 Синхронний двигун, на загальну суму 1786800 грн., в тому числі податок на додану вартість - 297800 грн.

Як зазначено у специфікаціях, строк поставки складає 19-20 тижнів з дати останнього технічного погодження проекту та отримання передплати.

Поставки товару, вказаного у специфікаціях, здійснена постачальником покупцю відповідно до видаткових накладних № 247 від 28.03.2013 р., № 3011/18 від 30.11.2012 р. (а.с. 113, 149 т.1), податкових накладних № 291 від 28.03.2013 р. на суму поставки 2598120 грн., в тому числі податок на додану вартість - 433020 грн., № 1331 від 28.12.2012 р. на суму поставки 2597280 грн., в тому числі податок на додану вартість - 432880 грн., № 553 від 27.11.2012 р. на суму поставки 16920 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2820 грн. (а.с. 81, 84-85 т.1).

Транспортування придбаного товару позивачу підтверджено товарно-транспортними накладними від 28.03.2013 р., від 30.11.2012 р.

Здійснення позивачем розрахунку з контрагентом за придбаний товар підтверджено наявними в матеріалах справи розрахунковими документами.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем у складі вартості товару постачальнику, віднесені до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що придбання позивачем товарів за вказаним договорами оприбутковано в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджено відомостями рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та відомостями рахунку 281 «Товари на складі».

Основними видами діяльності ТОВ «Юженергомаш» за КВЕД-2010 є неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (а.с. 56 т.1).

ТОВ «Юженергомаш» 10.03.2010 р. укладено з ВАТ «Мотор Січ» договір поставки продукції (товару) № 10/03/1, за умовами якого позивач постачає покупцю продукцію, зазначену у специфікаціях (а.с. 56-57 т.2). Додатковими угодами до цього договору продовжувався строк дії договору, зокрема до 31.12.2015 р. (а.с. 58 т.2).

Позивачем здійснено поставку продукції ПАТ «Мотор Січ», зокрема, тієї, що придбавалась позивачем у ТОВ «Українська компанія «Модус», що підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами (специфікаціями, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, виданими ПАТ «Мотор Січ» ).

Зазначені вище обставини свідчать про пов'язаність спірних господарських операцій з власною господарською діяльністю позивача та використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Оскільки формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податковим на прибуток, по спірним господарським операціям підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за вказаними господарськими операціями, відтак, є неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в цій частині.

Правомірність формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, обумовлює правомірність формування податкового кредиту позивачем по господарським операціям з тим самим контрагентом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, видані позивачу вказаними контрагентами, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В даному випадку суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів підтверджені податковими накладними, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки в ході розгляді справи встановлено, що господарські операції з придбання позивачем товарів у ТОВ «Українська компанія «Модус» вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товарів, оплату позивачем як отримувачем товарів сум податку на додану вартість в ціні товарів постачальнику, тому є правильний висновок суду першої інстанції, що суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту правомірно.

Відтак, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № 00009308262203 та з податку на додану вартість податковим повідомленням рішенням № 00009408262203.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими.

В обґрунтування доводів про порушення позивачем податкового законодавства відповідач, зокрема, посилається на висновки акту контролюючого органу про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Українська компанія «Модус». У зв'язку із відсутністю документального підтвердження господарських операцій між позивачем та його постачальниками, апелянт вказує, що товари та послуги не могли бути поставлені на адресу позивача, а тому дані правочини з придбання товарів та послуг не спричинили реального настання правових наслідків.

Разом з тим, такі твердження в порушення приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не підтверджено належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що контрагент позивача в перевіряємий період мав статус платника податку на додану вартість, відомості про відсутність за місцезнаходженням, про ліквідацію підприємств до ЄДР не вносилось, а відтак, вказане підприємство мали право видавати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім товару.

Колегія суддів зауважує, що невиконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно непідтвердження належними первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарських операцій, оскільки такі доводи базуються виключно на доводах про неможливість підтвердження зустрічною звіркою контрагента господарських операцій.

Щодо доводів про безпідставність неврахування ненадання позивачем до перевірки документів, які підтверджують якість придбаного у ТОВ «Українська компанія Модус» товару, його об'єму, ваги, технічних особливостей щодо зберігання, судова колегія зазначає, що такі документи не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській області та фінансову звітність в Україні».

Посилання апелянта на ненадання судом правової оцінки тому факту, що придбаний товар частково одразу постачався на адресу ПАТ «Мотор Січ», частково - зберігався у позивача, у якого відсутні складські приміщення, також судом апеляційної інстанції не беруться до уваги через встановлення судовою колегією постачання товару безпосередньо кінцевому споживачу - ПАТ «Мотор Січ».

Сукупність досліджених судом апеляційної інстанції доказів дає підстави для висновку, що обставини одержання позивачем економічного ефекту за наслідками придбання товарів не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Ухвалою судді-доповідача про відкриття апеляційного провадження у справі відстрочено апелянту сплату судового збору до вирішення справи по суті, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 88, 94 КАС України з відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5359,20 грн.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2015 р. в справі № 808/3679/15 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2015 р. в справі № 808/3679/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юженергомаш» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39501110), що розташована у м. Запоріжжі, по вул. Леппіка, 34, на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 25.02.2016 р.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко