Постанова № 56063366, 23.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2016 року № 826/12250/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом ОСОБА_1 доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК" Оберемка Романа Анатолійовичапровизнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК" Оберемка Романа Анатолійовича у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК" Оберемка Романа Анатолійовича № 178/1 від 22.12.214 «Щодо визнання правочинів нікчемними».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем всупереч діючим нормативно-правовим актам було визнано договір банківського вкладу, укладеного між позивачем та АТ "ЄВРОГАЗБАНК", нікчемним, внаслідок чого ОСОБА_1 не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, визнати протиправним та скасувати наказ відповідача в частині, що стосується саме його.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що Уповноважена особа Фонду під час прийняття оскаржуваного наказу діяла в межах повноважень та відповідно до норм чинного законодавства України, просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства судовий розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 18.06.2014 між АТ "ЄВРОГАЗБАНК" (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) було укладено договір банківського вкладу з фізичною особою № 349709, відповідно до якого Клієнтом на поточний рахунок було зараховано грошові кошті у розмірі 190 500,00 грн. строком на 30 днів.

Постановою Правління Національного банку України від 16.07.2014 № 424 Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.07.2014 № 57, розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 17.07.2014 по 17.10.2014 та призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "ЄВРОГАЗБАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ковальова Віктора Михайловича.

13.10.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 111 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ЄВРОГАЗБАНК", відповідно до якого продовжено строки повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ "ЄВРОГАЗБАНК на один місяць до 17.11. 2014.

Постановою Правління Національного банку України від 17.11.2014 № 725 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК" та Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2014 № 121 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК" та призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" відкликано банківську ліцензію Публічного акціонерного товариства "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК" розпочато процедуру ліквідації Банку строком на один рік з 18.11.2014 по 17.11.2015. Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію АТ "ЄВРОГАЗБАНК" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ковальова Віктора Михайловича.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2014 № 150 "Про призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "ЄВРОГАЗБАНК" призначено з 19.12.2014 Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію АТ "ЄВРОГАЗБАНК" провідного юрисконсульта відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Оберемка Романа Анатолійовича.

29.04.2015 відповідач своїм листом № 1138-7-21 повідомив ОСОБА_1 про те, що договір № 349709 банківського вкладу з фізичною особою від 18.06.2014, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору є нікчемними відповідно до вимог п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України.

Незгода з наказом Уповноваженої особи Фонду № 178/1 від 22.12.2014 зумовила звернення позивача до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає слідуюче.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон 4452-VI).

Згідно із положеннями статті 2 цього Закону вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

У той же час матеріалами справи встановлено, що відповідачем була проведена перевірка банківських операцій, у тому числі і договорів банківських вкладів на предмет їх нікчемності.

Під час перевірки було встановлено, що група осіб (в тому числі і позивач) штучно створювали обов'язок Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів на загальну суму 4 084 800,00 грн., яке Фонд здійснюватиме за рахунок державних коштів шляхом дроблення одного вкладу на зазначену суму та перерахування таких коштів на 22 окремих рахунки, згідно відкритих депозитних договорів.

За наслідками такої перевірки, враховуючи рішення Виконавчої дирекції Фонду (протокол № 240/1 від 20.11.2014) відповідачем 22.12.2014 було видано наказ № 178/1, яким, зупинено перерахування/виплати за правочинами (транзакціями) згідно переліку, який додається до зазначеного наказу; визнано нікчемними всі правочини (транзакції та операції, договори), згідно переліку, який додається до цього наказу. Зокрема, як вбачається з витягу з додатку до наказу № 178/1 від 22.12.2014 до переліку нікчемних правочинів віднесено договір банківського вкладу з фізичною особою № 349709 від 18.06.2014 та транзакції/операції з залучення грошових коштів в розмірі 190 500,00 грн. на рахунок № НОМЕР_2.

Відповідно до ч. 2 статті 37 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною 2 статті 38 Закону №4452-VI визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (ч.3 статті 38 Закону № 4452-VI).

Відповідно до положень п. 1 ч. 4 статті 38 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті рішення відповідачем про визнання нікчемними всіх правочинів (транзакцій та операцій, договорів згідно переліку, який додається до наказу), оформленого наказом № 178/1 від 22.12.2014, він керувався положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З матеріалів справи убачається, що підставою для визнання правочину позивача нікчемним став п. 7 ч. 3 статті 38 Закону 4452-VI.

Суд звертає увагу на ту обставину, що постановою Правління НБУ від 17.06.2014 № 366/БТ до АТ "ЄВРОГАЗБАНК" були застосовані заходи впливу за порушення банківського законодавства. З дати прийняття вказаної постанови (тобто з 17.06.2014) та до 18.12.2014 включно в АТ "ЄВРОГАЗБАНК" було зупинено здійснення таких операцій, зокрема:

- залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб у національній та іноземній валютах;

- відкриття поточних рахунків (в тому числі і карткових) та залучення на поточні рахунки клієнтів (у тому числі карткові) - фізичних осіб (резидентів) коштів у національній та іноземній валютах.

Таким чином, укладання АТ "ЄВРОГАЗБАНК" 18.06.2014 договору № 349709 банківського вкладу з фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) та залучення грошових коштів в розмірі 190 500,00 грн на рахунок № НОМЕР_2, відбулося в порушення вищевказаної постанови НБУ.

Проте, суд вказує, що доказів визнання вказаного вище правочину недійсним в судовому порядку відповідачем не доведено.

Крім того, суд зазначає, що Уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони про нікчемність договорів, виключно з підстав передбачених частиною 3 статті 38 Закону № 4452-VI.

При цьому, підставу: укладання правочину (договору) під час дії заборони, встановленої Національним банком України, вищевказана правова норма не містить, а зміст п. 7 ч. 3 статті 38 Закону 4452-VI з нею не збігається.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що укладений позивачем договір банківського вкладу містить умови які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам (позивачу) переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Разом з тим, суд зазначає, що доводи Уповноваженої особи Фонду щодо протиправної діяльності групи осіб, до якої входив і позивач, спрямованої на штучне створення обов'язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відшкодування грошових коштів за рахунок держави, а також вчинення у зв'язку із цим фіктивних операцій щодо неіснуючих фактів видачі та внесення грошових коштів, як підставу для визнання нікчемності правочину позивача, судом до уваги не приймаються, оскільки, як убачається з матеріалів справи, факт зарахування грошових коштів в розмірі 190 500,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 підтверджується випискою по особовим рахункам за 18.06.2014, наданою відповідачем.

Крім того, представник відповідача повідомив суд про звернення до правоохоронних органів з відповідним повідомленням про вчинення злочину, однак на час прийняття оскаржуваного рішення та розгляду даної адміністративної справи, жодних рішень органу досудового розслідування щодо такого звернення відповідачем суду надано не було, про існування будь-яких обвинувальних вироків суду за вказаним фактом чи щодо позивача чи інших осіб, представником Уповноваженої особи Фонду повідомлено не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 8 частини 1 статті 3 КАС України зазначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушуються, створено або створюють перешкоди для реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Відтак задоволеними можуть бути тільки ті вимоги, які відновлюють права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача.

Таким чином, визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду № 178/1 від 22.12.2014 "Щодо визнання правочинів нікчемними" в цілому не буде мати на меті відновлення прав та інтересів позивача, оскільки він стосується і інших осіб, правочинів та транзакцій, які є відмінними від тих, що досліджувалися у даній справі.

У той же час, з огляду на викладене, суд прийшов до висновку про неправомірність прийнятого відповідачем рішення, оформленого наказом від 22.12.2014 № 178/1 в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу з фізичною особою № 349709 від 18.06.2014, укладеного між АТ "ЄВРОГАЗБАНК" та ОСОБА_1, у зв'язку з чим зазначенее рішення в цій частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича № 178/1 від 22.12.2014 в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу з фізичною особою № 349709 від 18.06.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Європейський газовий банк" та ОСОБА_1.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК" Оберемка Романа Анатолійовича на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 36,54 (тридцять шість гривень 54 копійки).

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур