Ухвала суду № 56062076, 18.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Київ К/800/24808/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Іваненко Я.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання

за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, в якому просили:

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо тривалого невиконання зобов'язання з перерахування коштів на придбання благоустроєного житла позивачам, зокрема, ОСОБА_1 з 30 березня 2006 року по 6 листопада 2007 року та з 27 січня 2014 року по 21 жовтня 2014 року, ОСОБА_2 з 21 грудня 2005 року по 6 листопада 2007 року та з 27 січня 2014 року по 21 жовтня 2014 року, ОСОБА_3 з 19 липня 2004 року по 6 листопада 2007 року та з 27 січня 2014 року по 28 вересня 2014 року;

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо тривалого невиконання зобов'язання з виконання судового рішення від 6 листопада 2007 року про перерахування коштів на придбання благоустроєного житла позивачам з 7 листопада 2007 року по 26 січня 2014 року;

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо тривалого невиконання зобов'язання з перерахування коштів за страховим випадком, що стався з ОСОБА_3 13 грудня 2004 року;

- стягнути з рахунку Державної судової адміністрації України №35219002000132 МФО банку 820172 ЄДРПОУ ДСАУ 26255795 за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» на користь ОСОБА_2 в сумі 592 927,29 грн, ОСОБА_1 - 592 927,29 грн, ОСОБА_3 - 760 664,23 грн (інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми з часу ухвалення рішення суду до його виконання кожного позивача).

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

У касаційній скарзі позивачі, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просять скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і направити справу для продовження розгляду.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання на підставі пункту 2 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року у справі № 825/822/15-а, яка набрала законної сили, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання, оскільки спірні правовідносини повинні розглядатись у порядку цивільного судочинства. Звернення позивачів до суду з вимогами щодо визнання протиправною бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо тривалого невиконання зобов'язання за судовим рішенням стосуються виключно виконання судового рішення та не породжують виникнення нового публічно-правового спору.

Проте з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитися не можна.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є, зокрема, така, що набрала законної сили ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року у справі № 825/822/15-а вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звертались до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, в якому просили стягнути з рахунку Державної судової адміністрації України №35219002000132 МФО банку 820172 ЄДРПОУ ДСАУ 26255795 за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» на користь ОСОБА_2 590 853,91 грн, ОСОБА_1 - 590 853,91 грн, ОСОБА_3 - 758 363,80 грн.

Таким чином, вимоги про визнання бездіяльності суб'єктів владних повноважень у першому позові не заявлялись.

Згідно з частиною другою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, у даному випадку до адміністративного суду подано публічно-правовий спір, у якому відповідачами є суб'єкти владних повноважень, щодо визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання, яке виникло у відповідача через невиконання Закону України «Про статус суддів», тому відповідно до чинного процесуального законодавства цей спір є підсудним адміністративному суду.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про ідентичність підстав пред'явленого позову у даній справі з підставами позову, щодо якого постановлено ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року.

Крім цього, не заслуговує на увагу висновок судів попередніх інстанцій про те, що в разі тривалого невиконання суб'єктом владних повноважень зобов'язань за судовим рішенням позивачі мають право звернутися до суду у порядку, визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VI або статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України. Як зазначають позивачі у даному адміністративному позові, на час звернення до суду судові рішення щодо стягнення коштів на придбання квартир та за страховим випадком були виконані, проте внаслідок тривалого їх невиконання позивачі понесли інфляційні втрати, тому, на їх думку, з Державної судової адміністрації України підлягають стягненню кошти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ Кобилянський М.Г.

СУДДІ Амєлін С.Є.

Іваненко Я.Л.