Ухвала суду № 56062015, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2016 р. м. Київ К/800/47321/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Леонтович К.Г., Калашнікової О.В., Сороки М.О..

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у справі №522/341/14-а за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, третя особа Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Одеської міської ради, третя особа Департамент комунальної власності Одеської міської ради, в якому просила: визнати неправомірною бездіяльність Одеської міської ради щодо вирішення питання з розгляду її заяви від 24.03.2004 року та доданими до неї документами про надання їй у довгострокову оренду строком на 49 років окремо огороджену земельну ділянку орієнтовною площею 2400 кв.м. для обслуговування нежитлового приміщення, а саме: корпусу побутових приміщень, що знаходиться в місті Одесі по вулиці Бугаївській (колишній вулиці Інструментальній) під номером 21; зобов'язати Одеську міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії подану нею заяву з доданими до неї документами про надання ОСОБА_2 у довгострокову оренду строком на 49 років окремо огороджену земельну ділянку орієнтовною площею 2400 кв.м. для обслуговування нежитлового приміщення, а саме: корпусу побутових приміщень, що знаходиться в місті Одесі по вулиці Бугаївській (колишній вулиці Інструментальній) під номером 21; прийняти на пленарному засіданні сесії Одеської міської ради належне, у відповідності до чинного законодавства України, рішення про надання їй, ОСОБА_2, у довгострокову оренду строком на 49 років окремо огороджену земельну ділянку орієнтовною площею 2400 кв.м. для обслуговування нежитлового приміщення, а саме: корпусу побутових приміщень, що знаходиться в місті Одесі по вулиці Бугаївській (колишній вулиці Інструментальній) під номером 21.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ст.30 Земельного кодексу України (1992р.) та ст.120 Земельного кодексу України (2001р.) позивач має право користуватися земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомості, який належить її на праві приватної власності, а також на земельну ділянку, яка необхідна для його обслуговування.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 9 липня 2015 року у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року скасоване рішення суду першої інстанції, заявлений позов задоволений частково. Визнана протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо вирішення питання з розгляду заяви ОСОБА_2. та доданими до неї документами про надання їй у довгострокову оренду строком на 49 років окремо огородженої земельної ділянки орієнтовною площею 2400 кв.м. для обслуговування нежитлового приміщення, а саме: корпусу побутових приміщень, що знаходиться в місті Одесі по вулиці Бугаївській (колишній вулиці Інструментальній) під номером 21.

Зобов'язана Одеська міська рада розглянути на пленарному засіданні сесії подану нею заяву з доданими до неї документами про надання ОСОБА_2 у довгострокову оренду строком на 49 років окремо огородженої земельної ділянки орієнтовною площею 2400 кв.м. для обслуговування нежитлового приміщення, а саме: корпусу побутових приміщень, що знаходиться в місті Одесі по вулиці Бугаївській (колишній вулиці Інструментальній) під номером 21.

В решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду Одеська міська рада звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено, що 12.09.2002 року за договором купівлі-продажу нерухомого майна №10470, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кривотенко Л.І., відкрите акціонерне товариство „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" продало, а приватне виробниче підприємство „ТАНГО" купило корпус побутових приміщень, що знаходиться в місті Одесі по вулиці Бугаївська (колишня Інструментальна) під номером двадцять один, загальною площею 541,7 кв.м., незакінченого будівництвом, готовність якого до прийняття в експлуатацію складає 52 %.

За договором купівлі-продажу нерухомого майна 19.09.2003 року №11658, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горецькою В.М. 29.09.2003 року, ПВП „ТАНГО" продало, а ОСОБА_2 купила належний продавцю на праві приватної власності корпус побутових приміщень, що знаходиться в місті Одесі по вулиці Бугаївській (колишній вулиці Інструментальній) під номером 21, загальною площею 541, 7 кв.м., незакінченого будівництвом, готовність якого до прийняття в експлуатацію складає 52 %.

ОСОБА_2 24.03.2004 року звернулася до Одеської міської ради з заявою про надання їй у довгострокову оренду строком на 49 років окремо огородженої земельної ділянки орієнтовною площею 2400 кв.м. для обслуговування нежитлового приміщення, а саме: корпусу побутових приміщень, що знаходиться в місті Одесі по вулиці Бугаївській (колишній вулиці Інструментальній) під номером 21.

Управлінням архітектури та містобудування ОСОБА_2 був наданий висновок від 15.09.2004 року № 592/04-к, відповідно до якого робочий проект узгоджений для подальшого виконання та повідомлено про необхідність додатково виконати рекомендації, передбачені висновком.

ОСОБА_2 на виконання рекомендацій вказаного висновку був отриманий висновок Обласної санепідемстанції від 12.07.2004 року № 693; висновок ГУ МНС України в Одеській області від 27.05.2004 року; висновок Управління захисту території міста та розвитку узбережжя від 15.06.2004 року № 495; згоду про розподіл землекористування від 23.04.2002 року № 1; виконано робочий проект „Комплекс для експонування і зберігання текстильної продукції з прибудовою складського приміщення".

Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради було надано висновок від 23.11.2004 року № 431/4444 про можливість надання в оренду земельної ділянки.

В подальшому, не завершивши процедуру відведення земельної ділянки, позивачкою була здійснена реконструкція придбаного нею за договором купівлі-продажу від 19.09.2003 року № 11658 об'єкту.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.06.2008 року по справі №22/70-08-1408 був задоволений позов ФОП ОСОБА_2 до виконавчого комітету Одеської міської ради, визнане право власності за позивачем на реконструйований об'єкт, а саме: салон для експонування, торгівлі та зберігання текстильної продукції з прибудовою складського приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, загальною площею 986,1 кв.м.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2009 р. по справі №22/70-08-1408 частково задоволене касаційне подання заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради, скасоване рішення господарського суду Одеської області від 25.09.2008 р., яким визнане за ФОП ОСОБА_2 право власності на реконструйований об'єкт, а саме, салон для експонування, торгівлі та зберігання текстильної продукції з прибудовою складського приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, загальною площею 986, 1 кв.м., справу направлено на розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.11.2009 р. по справі №34-22/70-08-1408, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 р., позов ФОП ОСОБА_2 про визнання права власності на спірні об'єкти був залишений без розгляду.

Вищий господарський суд України 10.11.2011р. по зазначеній справі прийняв постанову, якою касаційна скарга ФОП ОСОБА_2 залишена без задоволення, оскаржене рішення без змін.

Листом Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 20.03.2012 року № 01-20/316-08 ОСОБА_2 було повідомлено, що оформлення спірної земельної ділянки є передчасним в зв'язку з розглядом справи №22/70-08-1408 в господарському суді Одеської області за позовом заступника прокурора Одеської області.

Юридичним департаментом Одеської міської ради зазначено, що постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2009р. було скасоване рішення господарського суду Одеської області від 25.06.2008р. по справі №22/70-08-1408 щодо визнання за ФОП ОСОБА_2 право власності на реконструйований об'єкт, а саме: салон для експонування, торгівлі та зберігання текстильної продукції з прибудовою складського приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса вул. Бугаївська 21 загальною площею 986,1 кв.м 10.11.2011р.

В зазначеному вище листі було повідомлено, що оскільки в Одеському апеляційному господарському суді розглядається справа № 26/173-10-1182 за позовом до ФОП ОСОБА_2 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самовільно збудованого об'єкту, оформлення вказаної земельної ділянки до остаточного розгляду питання у судовому порядку відносно нерухомого майна, є передчасним.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.01.2011 р. по справі № 26/173-10-4482 була задоволена позовна заява першого заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ФОП ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки та знесення самовільно збудованого об'єкту нерухомості.

Другим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління було відкрите виконавче провадження по виконанню наказу №26/173/10-4482, виданого 25.04.2013 р., яким зобов'язано ФОП ОСОБА_2 за свій рахунок знести самовільно збудоване одноповерхове приміщення, згідно технічного паспорту, виданого 04.04.2008 року ФОП ОСОБА_2, площею 447, 5 кв.м., яке розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Одеса вул. Бугаївська буд. 21 та повернути зазначену земельну ділянку, зайняту вказаним самовільним побутовим приміщенням, Одеській міській раді.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, підтверджуються матеріалами справи, а отже є встановленими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у ОСОБА_2 відсутні документі, які посвідчують право власності на нежитлові приміщення корпусу побутових приміщень, які розташовані за адресою: м. Одеса вул. Бугаївська 21, а отже і відсутні законні права на вказану земельну ділянку, крім того, після реконструкції приміщень позивач не зверталася до ради із заявою про надання земельної ділянки.

Частково задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що вказана заява позивача від 24.03.2004 року в порушення вимог ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України Одеською міською радою не розглянута.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справ між сторонами виник спір щодо не розгляду Одеською міською радою по суті заяви позивача та доданими до неї документами від 24.03.2004 р. про вирішення питання надання їй у довгострокову оренду строком на 49 років окремо огороджену земельну ділянку орієнтовною площею 2400 кв.м. для обслуговування нежитлового приміщення, що стало підставою для звернення у січні 2014 р. з даним позовом до суду.

Вказані правовідносини регулюються Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельним кодексом України.

Відповідно ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

За приписами п.34 ч.1 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно ст.12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно вимог ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений ст.123 ЗК України.

Першим етапом отримання земельної ділянки у користування є звернення особи, зацікавленої в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст.122 ЗК України, передають у власність або у користування такі земельні ділянки з клопотанням про надання дозволу на його розробку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташований об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 зазначеного Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 вказаного Кодексу.

Статтею 134 ЗК України визначено , що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 у 2003 р. придбала незакінчену будівництвом будівлю, готовність якої складала 52%, а 24 березня 2004 року звернулася із заявою до відповідача про надання в дострокову оренду стоком на 49 р. огородженої земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення, яке вона придбала на підставі договору купівлі-продажу. В подальшому без належно оформлених документів щодо земельної ділянки провела реконструкцію будівель, що стало підставою довготривалих судових спорів між позивачем та Одеською міською радою та не розгляду вказаної заяви, з відповідними повідомленнями позивача щодо причин не розгляду заяви про надання в оренду земельної ділянки. Судом було прийняте рішення про повернення спірної земельної ділянки та знесення самовільно збудованого позивачем об'єкту нерухомості на вказаній земельній ділянці. Державною виконавчою службою було відкрите виконавче провадження по виконанню наказу №26/173/10-4482, виданого 25.04.2013 р., яким зобов'язано ФОП ОСОБА_2 за свій рахунок знести самовільно збудоване одноповерхове приміщення, згідно технічного паспорту, виданого 04.04.2008 року ФОП ОСОБА_2, площею 447, 5 кв.м., яке розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Одеса вул. Бугаївська буд. 21 та повернути зазначену земельну ділянку, зайняту вказаним самовільним побутовим приміщенням, Одеській міській раді. Тобто заява позивача від 204 р. не розглядалася з підстав судових спорів між сторонами щодо користування вказаною земельною ділянкою та самовільною забудовою, які вирішені на користь відповідача.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що після реконструкції об'єкту та зміни його площі позивач не зверталася до міської ради з заявою про оформлення прав на відповідну земельну ділянку для обслуговування реконструйованого об'єкту.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав для відмови в задоволенні заявленого позову.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі з урахуванням вищенаведених обставин.

Згідно ст.226 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, але помилково скасоване судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення та помилкового скасування законного рішення суду першої інстанції, яке підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року скасувати, постанову Приморського районного суду м.Одеси від 9 липня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: