Ухвала суду № 56062000, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року м. Київ К/800/29739/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області правонаступника Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі № 813/7654/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСК-Капітал» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000942210/11553 від 24.07.2013 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість; зобов'язати ДПІ відкликати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи документами.

12 листопада 2013 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, позов задоволено частково.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000942210/11553 від 24.07.2013 визнане протиправним та скасоване.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 17.06.2013 до 21.06.2013 ДПІ була здійснена позапланова перевірка Товариства щодо правомірності ним формування податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів за декларацією з податку на додану вартість за квітень 2013 року, за наслідками якої 2.07.2013 був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 14.1.71, 14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п.,п. 39.1, 39.2 ст. 39, п. 188.1 ст. 188, ст. 200 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість у розмірі 9 811,00 грн.

24 липня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000942210/11553 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 263,75 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Статтею 39 Податкового кодексу України передбачено, що звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в п.39.2. При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Суди правильно зазначили, що при визначенні звичайної ціни у господарських операціях Товариства з ТзОВ «Елікорм», ПАТ «Агрокомбінат Слобожанський», ТзОВ «Чорнобайм'ясо», ПП «Агрофірма Світанок», ПП «Сигма» застосовувався метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), за яким ціна визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари, що реалізуються не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Ціна визначалась із врахуванням умов договорів, кількості (обсягу) товарів, обсягу функцій, що виконуються сторонами, умов розподілу між сторонами ризиків і вигод, строків виконання зобов'язань, умов здійснення платежів та інших об'єктивних умов, що впливали на ціну.

При цьому, при реалізації товарів ПП «Агрофірма Світанок» відмінним є те, що така реалізація була одноразовою, без застосування знижок, на відміну від ПП «Сигма».

Відповідно до п. 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки. За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Згідно з п. 5.6 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну № 1236 від 28.11.2012, з 1 січня 2013 року, у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного із застосуванням звичайних цін, або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення відкликається з урахуванням вимог пункту 39.15 статті 39 розділу І Кодексу.

Суди правильно зазначили, що наслідком розпочинання платником податків процедури оскарження податкового повідомлення-рішення, яким нараховано зобов'язання відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України, є відкликання цього податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України факт оскарження податкового повідомлення-рішення протягом строків, встановлених цим Кодексом (незалежно від наслідків розгляду скарги), свідчить про те, що таке податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним.

Суди обґрунтовано зазначили, що Товариство оскаржило в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення ДПІ від 24.07.2013 до Головного управління Міндоходів у Львівській області та Міністерства доходів і зборів України, однак зазначене податкове повідомлення-рішення податковим органом не відкликано, що є підставою для його скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на її правонаступника Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.