Ухвала суду № 56061951, 17.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2016 р. м. Київ К/800/61163/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів: головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є., секретар судового засідання Корецький І.О., за участю:представників позивача Завадського П.М., Олійника А.М., представника відповідача Аландаренко Е.В.,розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оборона-Сервіс» на постановуВінницького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року у справі№802/2436/14-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Оборона-Сервіс»доВінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оборона-Сервіс» (далі - позивач, ТОВ «Оборона-Сервіс») звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області №0005672203 від 23 червня 2014 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року у даній справі скасована постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оборона Сервіс» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ «БК «Гефест Альянс» за січень 2014 року складено акт №1531/22-03/34421057 від 11 червня 2014 року, згідно висновків якого позивачем порушено вимоги статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість за січень 2014 року на 133750,0 грн. у зв'язку з віднесенням до податкового кредиту ПДВ по операціях з ТОВ «БК «Гефест-Альянс» в частині виконання субпідрядних робіт по взаємовідносинах із ТОВ «Оборона - Сервіс», які фактично не здійснювались та є безтоварними.

На підставі акта перевірки Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2014 року №0005672203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 167188,00грн., в тому числі за основним платежем - 133750,00 грн. та штрафними санкціями - 33438,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Відмовляючи в позові та скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд повністю погодився з доводами податкового органу та визнав спірне рішення законним, мотивувавши рішення тим, що позивачем не надано суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання товарів/послуг від контрагента, не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах, а також наявністю витягу з кримінального провадження № 32014100000000036, з якого вбачається, що досудовим слідством встановлено причетність ТОВ «БК Гефест Альянс» до незаконного формування податкового кредиту, якого за січень 2014 року було сформовано аж на 119346910 грн.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак таке судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд вживає передбачені законом заходи для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статей 198, 201 Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», дійшов правильного висновку, що наведеними правовими нормами, в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів (робіт, послуг) від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова колегія касаційної інстанції також погоджується з тим, що норми Податкового кодексу України дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності.

Між тим суд апеляційної інстанції, розглядаючи спір, жодних висновків щодо достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, щодо наявності обов'язкових реквізитів в них не зробив, а лише вдався до аналізу змісту укладених договорів, звернувши увагу на невідповідність строків виконання робіт за договорами підряду та субпідряду, розміру договірної ціни субпідряду, а також підписання договору неповноважною особою.

Фактично апеляційним судом, окрім умов договірних зобов'язань, не досліджувались жодні первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «БК Гефест Альянс».

Поза увагою суду апеляційної інстанції залишено те, що розглядаючи спір про правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат з придбання у спірного контрагента робіт, суд повинен надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним та дослідити їх в тому обсязі поки не виникне повне переконання в обставинах справи.

Не надання судом оцінки господарським операціям відповідно до їх реального змісту в контексті їх відповідності вимогам чинного податкового законодавства та первинним документам не відповідає правилам оцінки доказів за статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, суд касаційної інстанції вважає, що надана апеляційним судом правова оцінка обставинам у справі щодо безтоварності господарських операцій позивача з його контрагентом не узгоджується із роз'ясненнями викладеними у пункті 4 Постанови № 7 Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року, відповідно до якого обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Вказані вимоги апеляційним судом не були дотримані, а саме, вирішуючи спір суд не витребував та не дослідив витяг з кримінального провадження №32014100000000036, на який послався в обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог, про що свідчить його відсутність в матеріалах справи.

Повнота з'ясування обставин, що входять до предмета доказування при розгляді судом цього адміністративного позову, вимагає від суду дослідження змісту витягу на предмет, чи взагалі стосуються його висновки господарської діяльності позивача у даній справі, а також того, чи його висновки дають підстави вважати первинні документи, виписані від ТОВ «БК Гефест Альянс», належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання робіт позивачем.

Наведене дає підстави стверджувати про неповноту встановлення судом всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що також вказує на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись або спростувати, як висновки та доводи податкового органу, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судового акту в цілому.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 4 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оборона-Сервіс» задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є.Маринчак