Ухвала суду № 56061865, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2016 р. м. Київ К/800/38694/15

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Техно-Дизайн»

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015 року

у справі № 2а-5879/12/1370 (876/3373/13)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Техно-Дизайн» (далі - позивач, ТОВ «Компанія Техно-Дизайн»)

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Компанія Техно-Дизайн» звернулось у липні 2012 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2012 року № 0001292321, № 0001282321.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Металбуд центр» за період з 01.09.2011 року по 31.12.2011 року та ПП «Вікторія Галкомсервіс» за період з 01.05.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 21.03.2012 року № 92/23-209/33805728, яким встановлено порушення позивачем вимог: пп. 138.1.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 17 109,00 гривень; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 23 950,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0001292321 та № 0001282321 від 09.04.2012 року.

Матеріалами справи встановлено, що 27.05.2011 року між позивачем та ПП «Вікторія Галкомсервіс» було укладено договір про виконання робіт № 17, відповідно до умов якого ТОВ «Компанія Техно-Дизайн» (Замовник) доручає, ПП «Вікторія Галкомсервіс» (Виконавець) приймає на себе виконання ремонтно-будівельних робіт на об'єктах Замовника. За 2011 рік ПП «Вікторія Галкомсервіс» надано будівельних робіт ТОВ «Компанія Техно-Дизайн» на загальну суму 58 700,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість, який був включений до складу податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року. Вартість послуг без податку на додану вартість до складу витрат включено в декларації з податку на прибуток підприємств за 2-3 квартали 2011 року в сумі 26 458,64 гривень (вартість послуг на суму 22 458,00 гривень до складу витрат не включена).

Оплата за товар проводилася в безготівковій формі згідно платіжних доручень.

Позивачем для перевірки надано акт виконаних робіт за червень 2011 року та податкову накладну № 15 від 27.06.2011 року.

В податковому обліку отримані будівельні роботи від ПП «Вікторія Галкомсервіс» відображено в рядку 06.1 Декларації «загальновиробничі витрати» за 2-3 квартали 2011 року в сумі 26 458,64 гривень.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТзОВ «Компанія Техно-Дизайн» відобразило у бухгалтерському обліку господарські операції, щодо придбання будівельних робіт у ПП «Вікторія Галкомсервіс» на загальну суму 58 700,00 гривень. Згідно акту роботи виконувались ПП «Вікторія Галкомсервіс» з власних матеріалів, власними силами, обладнанням із залученням власних машин, механізмів, транспорту, працівників в кількості, необхідній для своєчасного і якісного виконання робіт з дотриманням усіх будівельно-монтажних норм.

Матеріалами перевірки ПП «Вікторія Галкомсервіс», проведеної працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, встановлено відсутність необхідних трудових ресурсів виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання та інших основних фондів, за податковою адресою ПП «Вікторія-Галкомсервіс» відсутнє.

Окрім цього, 05.09.2011 року між позивачем та ТзОВ «Металбуд центр» було укладено договір купівлі-продажу № 110905, відповідно до умов якого ТзОВ «Металбуд центр» (Продавець) зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ «Компанія Техно-Дизайн» (Покупця) будівельні матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору. За 2011 рік ТзОВ «Металбуд центр» реалізовано ТОВ «Компанія Техно-Дизайн» будівельних матеріалів на загальну суму 85 000,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість, який був включений позивачем до складу податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року. Вартість товарів без податку на додану вартість до складу витрат включено в декларації з податку на прибуток підприємств за 2-4 квартали 2011 року в сумі 47 930,00 гривень.

Оплата за товар здійснювалась згідно платіжних доручень. При дослідженні взаємовідносин ТОВ «Компанія Техно-Дизайн» та ТзОВ «Металбуд центр» позивачем до перевірки було надано податкову та видаткову накладні.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем в ході розгляду справи на підтвердження своїх доводів надавалися документи, які різняться між собою за змістом, з огляду на що вони не можуть вважатись належними та допустимими доказами на підтвердження позовних вимог. Також суди дійшли висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази вказують на неможливість ПП «Вікторія Галкомсервіс» та ТзОВ «Металбуд цент» бути реальними учасниками господарських відносин.

Однак, такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним та таким, що зроблений без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами - ПП «Вікторія Галкомсервіс» та ТзОВ «Металбуд цент», а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів, що придбані платником податку; не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів позивача в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаним контрагентами та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит та витрати законодавство не ставить в залежність від факту проведення перевірки даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватися лише висновками акту перевірки контрагентів позивача щодо відсутністю контрагента за юридичною адресою та відсутністю в нього основних фондів, складських приміщень, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Також, слід зазначити, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 71 зазначеного Кодексу обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначенні суми його податкового обов'язку.

Судам слід також врахувати, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими, оскільки вони не підтверджені достатніми, належними доказами.

Згідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-230 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Техно-Дизайн» - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015 року у справі № 2а-5879/12/1370 (876/3373/13) - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько