Ухвала суду № 56061780, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року м. Київ К/800/4905/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - ДПІ) на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року у справі № 823/3565/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваіс» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000022213, № 0000012213 від 10.01.2013 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій; зобов'язання ДПІ зняти податкову заставу та привести податковий облік у відповідності з даними податкових декларацій.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи документами.

24 грудня 2013 року постановою Черкаського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року, позов задоволено частково.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0000022213, № 0000012213 від 10.01.2013 визнані нечинними та скасовані.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 10.12.2012 ДПІ була здійснена перевірка Товариства щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності товарних патентів і ліцензій, за наслідками якої 12.12.2012 був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України та п. 2.6. розділу ІІ Положення про проведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року (далі - Положення № 637), неоприбуткована отримана готівка надходжень до касової книги підприємства.

10 січня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000022213 щодо застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 419 745,95 грн., № 0000012213 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до пп. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) за наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законів, з наступною передачею матеріалів про виявленні порушення органам, які видали ці документи, наявністю торгових патентів.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Згідно з п. 2.1 Положення № 637 підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Пунктами 2.2, 2.6. Положення № 637 передбачено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Відповідно до абз. 1 п. 1 Указу Президента України № 436/95 від 12 червня 1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Згідно з п. 1.2 Положення № 637 готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. Оприбуткування готівки визначається, як проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Тобто, господарські операції можуть вважатися готівковими, якщо за їх виконання підприємство отримує оплату не в безготівковій формі, а саме шляхом отримання готівки.

Пунктом 1.4 постанови Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року «Про затвердження інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в іноземній валюті» передбачено, що безготівкові розрахунки це - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученнями підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.

Суди встановили, що Товариство не оприбуткувало отримані готівкові надходження у розмірі 83 949,19 грн. до касової книги підприємства.

Податковий орган під час нарахування Товариству штрафних (фінансових) санкцій використало податкову декларацію №9067545104 від 31 жовтня 2012 року за ІІІ квартал 2012 року, згідно якої Товариство зазначило про отримання доходу за вказаний період у розмірі 83 949,19 грн.

На підставі зазначеної декларації, податковий орган дійшов висновку про те, що вказані кошти були отримані підприємством у вигляді готівки.

Кошти у розмірі 83 949,19 грн. в повному обсязі надійшли на розрахунковий рахунок Товариства від суб'єктів господарювання за надання їм послуг з оренди та експлуатації нерухомого майна, яке перебуває у власності Товариства або яке Товариство орендує, тобто взаєморозрахунки були здійснені в безготівковій формі, що підтверджується наданими Товариством актами взаєморозрахунків; платіжними дорученнями.

Суди обґрунтовано зазначили, що Товариство здійснює господарську діяльність в безготівковій формі, у зв'язку з чим нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 2.6 Положення № 637 є неправомірним.

Крім того, відсутність у Товариства первинних документів для обліку готівки з урахуванням того, що Товариство готівкові операції не проводить, не є підставою для застосування штрафної (фінансової) санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.