Ухвала суду № 56061538, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Київ К/800/53458/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року

у справі № 818/2/14

за позовом ФОП ОСОБА_1

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - Шосткинська ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У січні 2014 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати:

податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013р. № 0005891702 про нарахування платникові єдиного податку в сумі 1845 грн. за основним платежем та 461,25 грн. за штрафними санкціями;

податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013р. № 0005901702, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 164502 грн. за основним платежем та 41125,50 грн. за штрафними санкціями;

податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013р. № 0005921702 про збільшення платником грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 131059,13 грн. за основним платежем та на 32764,78 грн. за штрафними санкціями;

податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013р. № 0005971702, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафних санкцій 510 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

За наслідками останнього перегляду, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2015р. позов задоволено з посиланням на дотримання платником умов перебування на спрощеній системі оподаткування.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015р. назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування: податкового повідомлення-рішення від 21.11.2013р. № 0005901702 в частині нарахування ПДВ у сумі 78053 грн., податкового повідомлення-рішення від 21.11.2013р. № 0005921702 на суму нарахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 118082 грн.; податкового повідомлення-рішення від 21.11.2013р. № 0005971702; у цій частині позову відмовлено; в решті постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2015р. залишено без змін.

У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив, зокрема, з того, що: надання платником єдиного податку 2 групи послуг суб'єкту господарювання, який не є платником єдиного податку, є несумісним з перебуванням на спрощеній системі оподаткування та передбачає оподаткування доходу від такої діяльності на загальних підставах; перевищення обсягу оподатковуваних операцій ФОП ОСОБА_1 300000 грн. після втрати платником права перебувати на спрощеній системі зумовлює обов'язок позивача зареєструватися платником ПДВ; ненадання позивачем на вимогу контролюючого органу витребуваних документів є підставою для застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу в порядку пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, залишивши без змін рішення Сумського окружного адміністративного суду зі спору. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що: податковим органом не було анульовано свідоцтво про сплату єдиного податку ФОП ОСОБА_1; апеляційний суд протиправно перебрав на себе функції контролюючого органу, визначивши базу оподаткування ПДВ та податку на доходи фізичних осіб за операціями, здійсненими після 01.07.2012р.; надання послуг особам на загальній системі оподаткування не виключає можливості перебування на спрощеній системі оподаткування; апеляційним судом не було застосовано до розглядуваних правовідносин належні норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті Шосткинською ОДПІ за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 25.01.2013р., оформленої актом від 28.02.2013р. № 249/17-0203-НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено, зокрема, що у перевіреному періоді позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності платників 2 групи, здійснював діяльність з надання послуг з оренди приміщень особам, які перебували на загальній системі оподаткування.

Також у пункті 2.1 акта перевірки зазначено про неподання платником на вимогу контролюючого органу витребуваних первинних документів без поважних причин.

Приймаючи рішення про часткову відмову в задоволенні даного позову, суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно послався на положення пункту 291.4 статті 291 ПК, згідно з яким суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділено на групи платників єдиного податку. При цьому до другої груп належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Зі змісту аналізованої норми вбачається, що фізична особа - підприємець - платник єдиного податку другої групи, який надає послуги суб'єкту господарювання, що не є платником єдиного податку, не відповідає наведеним умовам перебування на спрощеній системі оподаткування платника єдиного податку другої групи.

Згідно з пунктом 293.4 статті 293 ПК до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему, встановлюється ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

В силу вимог підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

На підставі наведених законодавчих положень судом апеляційної інстанції зроблено цілком об'єктивний висновок, що наслідком порушення платником єдиного податку 2 групи умов перебування у цій групі платника є застосування ставки єдиного податку у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого з таким порушенням, та перехід на іншу систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому відбулося правопорушення.

У зв'язку з цим апеляційний суд, встановивши, що у даній справі відповідне порушення відбулося у 2 кварталі 2012 року за фактом поставки позивачем послуг державному підприємством «Шосткинський лісгосп», обґрунтовано погодився із правильністю нарахування ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, застосовуючи ставку податку у розмірі 15 відсотків до усіх доходів платника, отриманих починаючи з 01.07.2012р.

Згідно з пунктом 181.1 статті 181 ПК у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції цілком правомірно застосував наведену норму ПК у системному зв'язку з приписами пункту 297.1 статті 297 ПК, за якою платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу (підпункт 3).

На підставі цього апеляційний судом зроблено висновок, що при перевірці наявності у суб'єкта господарювання обов'язку зареєструватися платником ПДВ не враховується обсяг доходу в сумі 1000000 гривень, отриманий у рамках провадження діяльності на умовах сплати єдиного податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що після втрати права перебувати на спрощеній системі оподаткування обсяг оподатковуваних операцій позивача перевищив 300000 грн. у вересні 2012 року та застосував податкові наслідки, передбачені пунктом 183.10 статті 183 ПК, з жовтня 2012 року.

Встановивши факт незабезпечення позивачем зберігання первинних документів протягом установлених статтею 44 ПК строків їх зберігання та ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю (що не спростовано позивачем), апеляційний суд обґрунтовано погодився з правомірністю накладення на ФОП ОСОБА_1 510 грн. штрафу, як це передбачено пунктом 121.1 статті 121 ПК.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції, які стали підставою для відмови у задоволенні відповідної частини позовних вимог, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють розглядувані правовідносини, та відповідають установленим обставинам цієї справи.

Доводи касаційної скарги наведених висновків апеляційного суду не спростовують. Так, формальна наявність у платника не анульованого свідоцтва сплати єдиного податку не є достатньою умовою для перебування на спрощеній системі оподаткування; чинне податкове законодавство пов'язує статус платника єдиного податку з дотриманням низки умов, а не лише з наявністю відповідної реєстрації.

Виокремлення незаконної частини донарахування за оспорюваним актом індивідуальної дії від правомірної частини нарахування не є перебиранням судом функцій податкового органу, як помилково вважає скаржник. Адміністративний суд вправі скасувати оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень частково, якщо це не призведе до нівелювання такого рішення в цілому.

В частині задоволення позовних вимог судові рішення зі спору учасниками провадження не оспорюються, а тому підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів відсутні.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун