Ухвала суду № 56061524, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Київ К/800/36313/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Интерхім»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року

у справі № 2а-14894/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхім» (далі - ТОВ «Интерхім»)

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У жовтні 2011 року ТОВ «Интерхім» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2011р. № 0001022320, № 0001032320 та № 0001042320.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2014р. прийняті у справі судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції дійшов висновку про порушення судам правил оцінки доказів; зазначив, що суди не перевірили усі доводи ДПІ про недоведеність поставки товару позивачеві саме контрагентом за договором - товариством з обмеженою відповідальністю «Лавіконт-М» (далі - ТОВ «Лавіконт-М»), не з'ясували, за рахунок чиїх ресурсів виконувалися задекларовані поставки з огляду на відсутність у названого постачальника матеріальної бази та працівників, не дослідили наявність у ТОВ «Лавіконт-М» ознак реального суб'єкта господарювання з урахуванням пояснень засновника та директора цієї юридичної особи, не встановили прояву позивачем належного ступеня обачності та обережності при виборі спірного контрагента.

За наслідками нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2015р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2015р., у позові відмовлено з тих мотивів, що формальне представлення платником пакета документів у даному разі не підтверджує дійсного руху активів між позивачем та задекларованим постачальником (ТОВ «Лавіконт-М»).

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ «Интерхім» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що судами не надано належної оцінки факту подальшої поставки позивачем товару, одержаного від ТОВ «Лавіконт-М», Міністерству оборони України, що засвідчує фактичну наявність активу, який виступав предметом операцій з постачання між позивачем та ТОВ «Лавіконт-М», проігноровано відсутність вироку, постановленого за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Лавіконт-М»; за висновком заявника, судові рішення ґрунтуються на висновках податкового органу, що мають характер припущень та спростовуються залученими до матеріалів справи первинними документами.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Интерхім» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Лавіконт-М» за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р., оформлену актом від 26.09.2011р. №366/23-205/20040711.

У цьому акті зафіксовано висновок податкового органу про незаконне формування платником у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання військового форменого одягу (сорочок, штанів, бушлатів, плаття) у названого контрагента на підставі договору від 24.12.2010р. № 55, які не опосередковувалися дійсним рухом активів між задекларованими учасниками поставки.

Вказаний висновок ДПІ мотивований посиланням на неможливість виконання заявлених поставок ТОВ «Лавіконт-М» з огляду на фіктивний характер діяльності цього господарювання та наявність у нього ознак анонімної структури (як-от неперебування за місцезнаходженням, відсутність у цього суб'єкта господарювання майна, трудових ресурсів та основних фондів, необхідних для провадження будь-якої фінансово-економічної діяльності, директор ТОВ «Лавіконт-М» ОСОБА_1 та засновник цього товариства ОСОБА_2 заперечили свою причетність до реєстрації та діяльності даного суб'єкта господарювання).

В ухвалі від 16.12.2014р. з даної справи Вищий адміністративний суд України, керуючись положеннями пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який регулював порядок формування валових витрат у періоді виконання спірних операцій) та пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, сформував правову позицію, відповідно до якої податкові наслідки у вигляді формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

При цьому касаційний суд наголосив, що реальність господарської операції визначається не лише наявністю активу, який виступав предметом поставки, але й виконанням такої поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з конкретним постачальником; наведене зумовлює обов'язок платника належним чином довести реальне виконання господарської операції конкретним платником.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, а також висновками та вказівками суду касаційної інстанції (наведеними в його ухвалі від 16.12.2014р.), суди попередніх інстанцій встановили, що за договором від 24.12.2010р. № 55 ТОВ «Лавіконт-М» (постачальник) зобов'язався передати у власність ТОВ «Интерхім» (покупець) товар, визначений у специфікації. За твердженням позивача, вказаний договір було ним укладено з метою виконання своїх зобов'язань як переможця тендеру перед замовником - Міністерством оборони України - за договором від 28.12.2010р. № 286/3/10/50 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету).

На підтвердження фактичного виконання спірних операцій з ТОВ «Лавіконт-М» позивачем подано видаткові і податкові накладні, які цілком об'єктивно були оцінені судами як недостатнє свідчення дійсного руху активів; адже вказані документи не містять відомостей про те, яким чином перевозився товар у процесі виконання цих операцій, не підтверджують його фактичне прийняття за кількістю та якістю уповноваженими представниками покупця (позивача у справі) саме від працівників ТОВ «Лавіконт-М», що з урахуванням установленої ДПІ відсутності у названого постачальника необхідного персоналу, транспортних засобів і матеріальних ресурсів, та за неподання доказів залучення сторонніх осіб для вчинення необхідних дій у процесі виконання спірних операцій, підтверджує об'єктивну неможливість реального виконання контрагентом ТОВ «Лавіконт-М» вказаних операцій та використання платником цього товариства для створення штучного документообігу з метою одержання податкової вигоди.

При цьому платник необґрунтовано заперечує проти використання ДПІ акта перевірки, складеного відносно ТОВ «Лавіконт-М» іншим контролюючим органом. Адже результати заходів податкового контролю, які стосуються одних і тих самих обставин та мають істотне значення для справи, повинні враховуватися незалежно від того, яким податковим органом вони встановлені. Чинне податкове законодавство не передбачає заборони використання податковим органом інформації, що одержана від іншого контролюючого органу та відповідає профілю покладених на нього завдань, при прийнятті рішення за наслідками перевірки. А відтак акт податкової перевірки, складений відносно контрагента, на який посилається ДПІ на підтвердження обґрунтованості оспорюваних донарахувань, підлягав оцінці у сукупності з іншими доказами у справі за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України в рамках даного судового провадження.

Суди обґрунтовано відхилили доводи позивача про те, що спірного постачальника було винайдено позивачем через інтернет-мережу, оскільки жодних доказів на підтвердження цього платником не представлено.

Військовий одяг не належить до товарів широкого вжитку; зазвичай його пошиття здійснюється безпосередньо на виконання конкретних замовлень; позивачем не спростовано доводів ДПІ щодо неможливості пошиття ТОВ «Лавіконт-М» цього одягу власними силами і засобами, не надано даних щодо фактичного виробника цього товару.

Також у матеріалах справи відсутні як докази оплати позивачем придбаного товару шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок ТОВ «Лавіконт-М», так і докази вжиття цим постачальником заходів, спрямованих на одержання оплати товару від ТОВ «Интерхім». Виконання ж суб'єктом реального сектору економіки поставки товару на значну суму (2 050 764 грн.) без одержання авансового платежу та без здійснення будь-яких подальших спроб одержати оплату за поставлений товар не відповідає звичайній практиці господарської діяльності.

Наведені обставини у сукупності з фактами реєстрації ТОВ «Лавіконт-М» на підставних осіб підтверджують фіктивність цього товариства як учасника господарського обороту.

При цьому слід зазначити, що норми матеріального закону не пов'язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов'язковою наявністю вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто злочин, передбачений частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Адміністративний суд наділений достатніми процесуальними інструментами для безпосередньої перевірки та/або достеменного з'ясування обставин щодо реального провадження діяльності юридичною особою у разі, якщо такі обставини входять до предмета доказування у справі та мають правове значення для правильного вирішення адміністративного спору.

Власне ж факт поставки позивачем товару Міністерству оборони України відповідачем не заперечується; втім наведена обставина не доводить, що предметом такої поставки виступав саме товар, одержаний ТОВ «Интерхім» у ТОВ «Лавіконт-М».

Також позивачем не подано доказів на обґрунтування причин вибору ТОВ «Лавіконт-М» як контрагента-постачальника; стверджуючи про наявність з боку цього контрагента найбільш вигідної пропозиції щодо ціни товару та зручної форми оплати, позивачем не зазначено, в якій формі було отримано відповідну пропозицію від ТОВ «Лавіконт-М», не наведено доказів щодо ділового листування, телефонних розмов з уповноваженими представниками цього постачальника тощо.

Посилання позивача на налагоджування ділових стосунків з ТОВ «Лавіконт-М» шляхом ведення перемов з його директором ОСОБА_1 спростовується особистими поясненнями останнього щодо непричетності до діяльності цього товариства взагалі.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій врахували вказівки касаційного суду, усунули допущені при первісному розгляді порушення, у сукупності оцінили наявні у справі докази та доводи учасників провадження, та, зробивши обґрунтований висновок про нереальний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лавіконт-М», правомірно визнали законними оспорювані податкові повідомлення-рішення й відмовили у позові.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Интерхім» залишити - без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун