Ухвала суду № 56061522, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Київ К/800/27380/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня „Україна - Реставрація" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 у справі № 826/1321/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня „Україна - Реставрація" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня „Україна - Реставрація" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0019191501 від 17.11.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2015 позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0019191501 від 17.11.2014.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2015 скасовано, прийнято нове рішення, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції залишивши в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2014 року та складено акт № 5953/26-56-15-01-38/35962266 від 20.10.2014.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №00191915011 від 17.11.2014, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 80208, 34 грн. (основний платіж 64166, 67 грн., штрафні (фінансові) санкції 16041, 67 коп.).

Перевіркою встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України.

Позивачем при формуванні Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року до розділу "Отримані податкові накладні" помилково були внесені реквізити інших накладних.

В жовтні позивачем було виявлено технічну помилку, яку відкореговано в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року суми за податковими накладними № 1, № 6, і № 8 та включено податкові накладні № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 25, № 26, № 27, № 28, № 29, № 30.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.2 статті 201 ПК форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, однією з обов'язкових умов підтвердження платником податків права на податковий кредит є наявність податкової накладної, яка за формою та змістом відповідає законодавчо установленим вимогам.

Згідно з пунктом 14 Порядку податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У той же час пунктом 15 Порядку передбачено, що у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

За правилами абз. 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При цьому відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті (протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки), платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи ненадання позивачем контролюючому органу податкових накладних на підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були відсутні на момент здійснення перевірки, збільшення ДПІ сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2014 року є обґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня „Україна - Реставрація" відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.