Ухвала суду № 56061505, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Київ К/800/27725/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 у справі № 817/758/15 за позовом Дочірнього підприємства „ПрикарпатЗахідсервіс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області,

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірне підприємство „ПрикарпатЗахідсервіс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області № 0003472201 від 25.11.2014, № 0003462201 від 25.11.2014.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.04.2015, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015, позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області № 0003472201 від 25.11.2014, № 0003462201 від 25.11.2014.

Відповідач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, в задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем здійснено позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 з контрагентами - ТОВ „Термінал Гранд", ТОВ „НВКП „Спарінг-Віст" та складено акт перевірки № 738/17-16-22-01/13990932 від 11.11.2014.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0003462201 від 25.11.2014, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2190 грн.; № 0003472201 від 25.11.2014, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6970 грн.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за 2013 рік 9221, 33 грн. за придбання послуг у ТОВ „Термінал Гранд", занижено податок на прибуток за 2013 рік в сумі 1752, 05 грн.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

За приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4 та п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

За приписами п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частини 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Жодних доказів, які б підтверджували порушення позивачем при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано.

На час укладання договорів із позивачем його контрагенти були належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції із взаємовідносин з ТОВ „Термінал Гранд", ТОВ „НВКП „Спарінг-Віст", що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.