Ухвала суду № 56061440, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

16 лютого 2016 року м. Київ К/800/3680/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання неправомірними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулись з позовом до Державної міграційної служби України в якому просили визнати неправомірними та скасувати рішення відповідача про відмову у визнанні їх біженцями, або особами, які потребують додаткового захисту від 27 квітня 2015 року за № 355-15 та 357-15 (далі - спірні рішення).

В обґрунтування своїх вимог посилались на те, що спірні рішення відповідача не ґрунтуються на вимогах закону, порушують їх права, а тому просили про задоволення позову.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та задовольнити позов.

Так, за правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як правильно встановлено судами, позивач звернулась до відповідача з заявою в якій просила визнати її біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту.

Спірним рішенням відмовлено у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з огляду на відсутність підстав, передбачених пунктами 1, 13 частини 1 статті 1 Закону України від 8 липня 2011 року 3671-VІ "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погордився і апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що позивачем не наведено фактів та обставин, які можна розцінювати як переконливі докази обґрунтованих його побоювань стати жертвою переслідувань, а причини, які позивач зазначає щоб залишитись в Україні не пов'язані з його обґрунтованими побоюваннями стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання неправомірними та скасування рішень, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк