Ухвала суду № 56061431, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Київ К/800/47828/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря: Мартиненка Г.В.

представників:

позивача: Сагаля С.В.

відповідача: Качанка О.М.

третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Агро-Ресурс ЛП»

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.08.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року

у справі № 825/2839/14

за позовом Приватного підприємства «Агро-Ресурс ЛП»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області

третя особа Фізична особа-підриємець ОСОБА_4

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Агро-Ресурс ЛП» (далі по тексту - позивач, ПП «Агро-Ресурс ЛП») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 року в задоволенні позовних вимог ПП «Агро-Ресурс ЛП» відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.06.2015 року скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.08.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року апеляційну скаргу ПП «Агро-Ресурс ЛП» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В запереченні на касаційну скаргу ДПІ посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ПП «Агро-Ресурс ЛП» залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача та відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Агро - Ресурс ЛП» з питань достовірності, повноти нарахування податку на прибуток за 2012-2013 роки, за результатами якої складено акт від 05.06.2014 року № 1372/22/36823100.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо заниження податку на прибуток в сумі 148 629,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 року № 0001802200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 148 629,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 37 157,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК Українив витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2012 року між ПП «Агро - Ресурс ЛП» (підприємство) та ОСОБА_4 (юрист) укладено договір про юридичне обслуговування № 1/01, за умовами якого юрист зобов'язується систематично надавати юридичні консультації та іншу юридичну допомогу з питань, що відносяться до господарської діяльності підприємства в частині переддоговірної переписки, складання проектів угод і контрактів, ведення переговорів та безпосередня участь в укладенні договорів, при цьому обсяг роботи, що виконується юристом на користь підприємства, має бути в межах 160 годин на місяць; здійснювати перевірку проектів договорів; проводити консультації щодо норм ПК України; використовувати в процесі виконання роботи, передбаченої цим договором власну комп'ютерну та іншу офісну техніку; проводити навчання персоналу з правових питань, а підприємство зобов'язується: здійснювати оплату наданих юристом послуг.

На підтвердження реальності здійснення договору, товариством надані первинні документи (акти виконаних робіт, банківські виписки, звіти по виконанню юридичних послуг, записи щодо обрахунку обсягу послуг), які за своїм змістом не дають можливості встановити реальність спірних операцій, а лише фіксують господарські операції з контрагентом саме за даним договором.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції проаналізувавши наявні у справі матеріали, вірно дійшли висновку, що відсутність підтвердження зв'язку придбаних послуг з власною господарською діяльністю позивача виключає можливість віднесення підприємством їх вартості до складу валових витрат.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.08.2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Агро-Ресурс ЛП» залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.08.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун