Ухвала суду № 56061364, 08.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2016 року м. Київ К/800/29397/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),суддів Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 року

у справі № 826/16606/13-а

за позовом Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Український державний геологорозвідувальний інститут» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.07.2011 року № 0000792304.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки Державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року відповідачем складено акт від 22.02.2011 року № 62/2304/01432032, яким встановлено порушення: - пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 256 705, 24грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.03.2011 року № 0000222304, яким визначено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 2 758 211, 00 грн. за основним платежем та 689 553, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 31.05.2011 року № 5806/10/25-114 податкове повідомлення-рішення від 16.03.2011 року № 0000222304 скасовано в частині 1 501 506, 00 грн. податку на прибуток та 375 377, 00 грн. штрафних санкцій, в іншій частині рішення залишено без змін.

На підставі рішень про результати розгляду скарги від 31.05.2011 року № 7349/7/25-114 та від 04.07.2011 року № 18157/7/25-0115 відповідачем 28.07.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000792304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 1 570 881, 00 грн., в тому числі за основним платежем 1 256 705, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 314 176, 00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про нереальність господарських відносин позивача з контрагентами ТОВ «ДБЦ Нафтогаз», ТОВ «Геотехнології», ТОВ «Бренд-Вік ЛТД» та ТОВ «Геотех».

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, оскільки під час судового розгляду не доведено факту допущення порушень позивачем.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в періоді, що перевірявся, позивач мав господарські правовідносини на підставі договорів на розроблення науково-технічної продукції з ТОВ «ДБЦ Нафтогаз», ТОВ «Геотехнології», ТОВ «Бренд-Вік ЛТД» та ТОВ «Геотех».

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реальність вчинених операцій підтверджується наявними у матеріалах справи договорами, актами здачі-приймання науково-технічної продукції, довідкою з банку та копією реєстру розрахункових документів по рахунку.

Крім того, правомірність включення позивачем до складу валових витрат витрат по операціях з вказаними контрагентами підтверджується актами Контрольно-ревізійного управління в м. Ірпінь від 21.06.2010 року №32-13/16 та в м. Києві та від 15.07.2009 року.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 року у справі № 826/16606/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук