Ухвала суду № 56061337, 08.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2016 року м. Київ К/800/1004/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року

у справі № 817/2656/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області,

третя особа - Кузнецовська міська рада,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 року у справі № 817/2656/14, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 14.08.2014 року № 0008461700 в частині визначення розміру грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 255, 55 грн. основного зобов'язання та 63, 89 грн. штрафної (фінансової) санкції. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, відповідачем складено акт від 01.08.2014 року № 171/17-2192010592, яким встановлено порушення п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, до податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік не додано довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки орендованих земельних ділянок; п. 288.4 ст. 288, пп. 288.5.1 п. 188.5 ст. 288 Податкового кодексу України, в результаті донараховано за 2011-2013 роки орендну плату за земельну ділянку площею 5 620 кв.м. в загальній сумі 264 685, 14 грн.; п. 285.1, п. 285.2 ст. 285, п. 286.2, п. 286.4 ст. 286 Податкового кодексу України, неподання податкових декларацій плати за землю за земельну ділянку площею 845 кв.м на 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік, неподання податкової декларації плати за землю за земельну ділянку площею 500 кв.м. на 2013 рік; пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 274.1 ст. 274, п. 287.1 ст. 287, п. 287.3 ст. 287, п. 287.6 ст. 287, п. 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано 14 251, 57 грн. плати за земельну ділянку площею 845 кв.м. за квітень-грудень 2011 року, 2012 рік, 2013 рік.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.08.2014 року № 0008451700, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у загальному розмірі 275 713, 65 грн.; № 0008461700, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у загальному розмірі 20 238, 54 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що податковий орган при визначенні позивачу суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки правомірно керувався нормами Податкового кодексу України.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

З 01.01.2011 року питання справляння плати за землю регулюється Податковим кодексом України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до рішення Кузнецовської міської ради від 03.11.2011 року на земельну ділянку загальною площею 845 кв.м. надано дозвіл позивачу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом її продажу. Право власності на виробничу будівлю та склад підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.09.2014 року. Нормативно грошова оцінка цієї земельної ділянки загальною площею 845 кв.м становить 518 238, 50грн.

Відповідно до рішення Кузнецовської міської ради від 29.05.2013 року на земельну ділянку загальною площею 500 кв.м. надано дозвіл позивачу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом її продажу. Право власності на виробничу будівлю підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Нормативно грошова оцінка цієї земельної ділянки становить 306 650,00грн.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 12.08.2010 року земельна ділянка площею 5 620 кв.м. (з вересня 2014 року ділянка перебуває у власності) передана в оренду позивачу строком на 10 років, орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі 2, 70 грн. за 1 кв.м в рік, що становить 15 174, 00 грн. в рік та 1 264, 50 грн. в місяць. На час укладення договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки не була проведена. Відповідно до листів Управління Держземагенства у Володимирецькому районі нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 3 446 746, 00 грн.

З 2011 року по 2013 рік позивачем своєчасно подавалися податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за орендовану земельну ділянку площею 5 620 кв.м. Загальна сума нарахованої орендної плати за вказану земельну ділянку, визначена платником у декларації, становить 15 174,00грн. у рік, згідно з умовами договору.

За приписами п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

У відповідності до ст. 9 Податкового кодексу України орендна плата за землю належить до загальнодержавних податків, порядок нарахування та сплати яких регламентований положеннями Податкового кодексу України.

Тому, починаючи з 01.01.2011 року відносини, що виникають щодо сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної та державної власності, регулюються приписами Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що орендну плату за земельні ділянки в податкових деклараціях орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік позивачем було розраховано, виходячи із розміру, визначеного в договорі оренди станом до 01.01.2011 року, тобто без врахування нормативної грошової оцінки землі, що набрала чинності з 01.01.2011 року, а до вищевказаних декларацій в порушення п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України не додано довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки орендованих земельних ділянок.

Враховуючи встановлення законодавством закріпленого мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки з набранням чинності Податковим кодексом України позивач мав самостійно перерахувати величину орендної плати з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Тому вірним є висновок судів попередніх інстанцій, що податковим органом правомірно здійснено донарахування орендної плати за земельну ділянку площею 5 620 кв.м.

Крім того, судами встановлено, що у періоді, який перевірявся, у користуванні позивача перебували 2 земельні ділянки площами 500 кв.м. та 845 кв.м.

Згідно із вимогами пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 274.1 ст. 274, п. 287.1 ст. 287, п. 287.3 ст. 287, п. 287.6 ст. 287, п. 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України позивач є платником плати за землю, яку використовує для здійснення підприємницької діяльності, та права користування земельною ділянкою під господарською будівлею.

При цьому у періоді з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року (період перебування позивача на спрощеній системі оподаткування) позивач був звільнений від обов'язку сплати земельного податку та подання податкової звітності по земельному податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ним у провадженні господарської діяльності) у відповідності із нормами Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

У періоді з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року (період перебування позивача на загальній системі оподаткування) позивач був платником плати за землю, яку використовує для здійснення підприємницької діяльності на загальних підставах відповідно до пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 274.1 ст. 274, п. 287.1 ст. 287, п. 287.3 ст. 287, п. 287.6 ст. 287, п. 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тому позивач зобов'язаний сплачувати земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди (їх частини), що належать йому на праві власності, з урахуванням прибудинкової території з часу реєстрації права власності на ці будівлі.

Згідно із п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативно-грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 та 278 цього Кодексу.

Таким чином, висновок судів щодо порушення позивачем вимог пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 274.1 ст. 274, п. 287.1 ст. 287, п. 287.3 ст. 287, п. 287.6 ст. 287, п. 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України є вірним, а тому донарахування йому податковим органом земельного податку за користування земельними ділянками площею 845 кв.м. та 500 кв.м. здійснено правомірно.

При цьому судами вірно встановлено неправомірне нарахування земельного податку за червень 2013 року у розмірі 255, 55 грн. та фінансової (штрафної) санкції на суму 63, 89 грн., оскільки згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.09.2014 року право власності на виробничу будівлю загальною площею 287, 9 кв.м. зареєстроване лише 18.07.2013 року, тому нарахування земельного податку має бути здійснено лише з липня 2013 року, а не з червня 2013 року, як було здійснено податковим органом.

А отже, висновок судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення в частині визначення розміру грошового зобов'язання на суму 255, 55 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 63, 89 грн. є обґрунтованим.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, яке постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року у справі № 817/2656/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук