Ухвала суду № 56061314, 08.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2016 року м. Київ К/800/48245/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 року

у справі № 810/2561/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерок» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 10.04.2014 року № 0004671501/841/277, №0004661501/840/276.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки своєчасності сплати плати за землю ТОВ «Аерок» складено акт від 14.03.2014 року № 460/1501/34840150, яким встановлено порушення п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено термін сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за січень - лютий 2013 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.04.2014 року: - № 0004671501/841/277, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 1 191, 53 грн.; - № 0004661501/840/276, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 1 998, 69 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновків щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства та протиправності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

Згідно пп. 14.1.156 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно із п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до поданої декларації від 19.02.2013 року № 9008051440 позивачем було проведено платежі в якості плати за землю 20.02.2013 року в сумі 11 915, 26 грн. та 20.03.2014 року на суму 11 915, 26 грн.

Однак під час проведення платежів за землю в платіжному дорученні, а саме в призначенні платежу ТОВ «Аерок» було вказаний невірний код ЄДРПОУ - 20576280 замість коду ТОВ «Аерок» 34840150.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що дана помилка не є підставою для прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо порушення термінів оплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, оскільки податок був сплачений вчасно на вірний бюджетний рахунок, а описка в призначенні платежу не підтверджує факт несплати.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 року у справі № 810/2561/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук