Ухвала суду № 56061073, 18.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року Справа № 876/2966/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Прилад» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Страховий брокер «Експерт» (далі - ТзОВ «Страховий брокер «Експерт») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Франківському районі м. Львова) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000592220 від 05 грудня 2013 року, яким збільшеного суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 32522 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова № 0000592220 від 05 грудня 2013 року.

Із таким судовим рішенням не погодилася ДПІ у Франківському районі м. Львова та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову і відмовити у задоволенні позову. Апелянт, зокрема, зазначив, що висновки суду першої інстанції щодо неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є безпідставними і спростовуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами. Перевіркою було встановлено, що ТОВ «Страховий брокер «Експерт» безпідставно віднесла до валових витрат кошти сплачені ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес фонд» за договором добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, що призвело до заниження податку на прибуток. Такий висновок базується на тому, що вищевказаний договір фактично не міг бути виконаний, спрямований на надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат, а тому є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Апелянт зауважив, що законодавством визначено умову, наявність якої дозволяє платнику податків відносити витрати на страхування ризиків до складу витрат, а саме ризики повинні бути пов'язані із господарською діяльністю платника податків. Аналіз діяльності позивача вказує на те, що ризики його відповідальності перед третіми особами не змінилися після завершення дії договору. Цей факт свідчить про відсутність необхідності страхування відповідальності. Тобто була відсутня ділова мета укладання договору. Тому відсутні підстави для включення до складу валових витрат суми сплачених страхових внесків згідно укладених договорів з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-фонд» в сумі 141400 грн.

Львівським апеляційним адміністративним судом у зв'язку з реорганізацією було здійснено заміну відповідача на Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

У судовому засіданні представник апелянта Холявка І.Я. підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.

Представник позивача Кошова С.О. заперечила щодо задоволення апеляційної скарги та пояснила, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Судом встановлено, що ТОВ «Страховий брокер «Експерт» зареєстроване як юридична особа 31.06.2001 р. виконавчим комітетом Львівської міської ради. Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Страховий брокер «Експерт» № 23/01/14 від 23 січня 2014 року вирішено змінити назву товариства на ТОВ «Підприємство «Прилад» та внести зміни до установчих документів товариства. Позивач перебуває на обліку в ДПІ у Франківському районі м. Львова.

ДПІ у Франківському районі м. Львова проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Страховий брокер «Експерт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 322/22-20/31526830 від 20 листопада 2013 року.

Згідно цього акту перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі на 32522 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 року на суму 32522 грн.

5 грудня 2013 року ДПІ у Франківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000592220, яким ТОВ «Страховий брокер «Експерт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 32522 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність цього податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток, оскільки господарські операції позивача з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» спрямовані на надання податкової вигоди позивачеві з метою штучного формування валових втрат. До таких висновків відповідач дійшов, використавши акт про результати планової виїзної перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.01.2012 р., надісланий листом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва № 1299/7/26-59-22-02 від 17.09.2013 р., у якому встановлено, що ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» укладало нікчемні угоди на перестрахування з ТДВ «СПК «ВПЕВНЕНІСТЬ БЕЗПЕКА», ТДВ «СК «РАДА», ТДВ «СК «СЯЙВО». Отже, було встановлено факт безпідставного декларування ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» валових внесків, одержаних платником на його користь за договорами страхування і перестрахування і валових внесків, сплачених платником за договорами перестрахування з резидентами у ТОВ «Страховий брокер «Експерт». Отже відсутні підставі для включення до складу валових витрат суми сплачених страхових внесків згідно укладених договорів з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» в сумі 141400 грн. (а.с. 10-38)

Однак такі твердження ДПІ у Франківському районі м. Львова є безпідставними з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПрАТ СТ «Іллічівське» укладено договір доручення № 570-СА від 01.07.2011 року, відповідно до умов якого довіритель (ПрАТ СТ «Іллічівське») довіряє, а повірений (позивач) приймає на себе зобов'язання на умовах, визначених цим договором, укладати договори страхування, та у разі неможливості виконати довірителем свої зобов'язання перед страхувальниками по виплаті страхових відшкодувань - здійснювати таку виплату.

Під час виконання вказаного договору позивачем укладено з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № 1003/46-414 від 03.10.2011 р., предметом якого, відповідно до п. 2.1 є майнові інтереси страхувальника (позивача), що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з зобов'язаннями по відшкодуванню страхувальником третій особі збитків, заподіяних ним у процесі здійснення підприємницької (господарської) діяльності.

Відповідно до п. 3.1 цього договору страховим випадком є рішення судових органів, що вступило в законну силу по відшкодуванню прямого збитку майновим інтересам третьої особи, який виник в процесі підприємницької (господарської) діяльності позивача, пов'язаної з виконанням завдань по договору № 570-СА від 01.07.2011р. У пункті 4 вказаного договору сторонами (страхувальником та страховиком) погоджено страхову суму у розмірі 3000000 грн. та страховий платіж у розмірі 202500 грн.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин позивача з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» суду надано копію акту наданих послуг від 02.10.2012 р. за договором добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № 1003/46-414 від 03.10.2011 р.

Оплата позивачем страхового платежу у розмірі 202500 грн. підтверджується випискою з карти рахунку позивача по контрагенту ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. та платіжними дорученнями № 2492 від 30.01.2012 р. на суму 46600 грн.; № 2500 від 01.02.2012 р. на суму 10900 грн., № 2491 від 27.01.2012 р. на суму 145000 грн.

Сплачені позивачем за договором страхування кошти позивачем включено до Декларації з податку на прибуток підприємства.

Відповідно до п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 140.6 ст. 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються як витрати подвійного призначення враховуються будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

За змістом вказаної статті, умовою для віднесення до витрат сплачених страхових сум при страхуванні фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку є їх пов'язаність із провадженням платником господарської діяльності і такі витрати мають бути в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Згідно з п. 3.18 Характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування, затвердженої Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № 565 від 09.07.2010 р., страхування фінансових ризиків - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані зі збитками при здійсненні страхувальником або іншою особою, визначеною страхувальником у договорі страхування, господарської діяльності.

Даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування шляхом відшкодування страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування (вигодонабувачу), збитку, понесеного ними внаслідок перерви в господарській діяльності, порушення договірних зобов'язань (невиконання або неналежне виконання контрагентом договірних зобов'язань перед страхувальником), крім відшкодування збитків, передбачених страхуванням кредитів та страхуванням інвестицій.

Умови добровільного страхування фінансових ризиків можуть передбачати страхування на випадок завдання матеріального збитку страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування (вигодонабувачу), внаслідок припинення права власності на майно, неможливості здійснення подорожі (поїздки) з причин, визначених у правилах та договорі страхування, непередбачених фінансових витрат (за винятком судових витрат та збитків, пов'язаних з втратою багажу під час подорожі (поїздки)) та фінансових збитків, пов'язаних із ризиками здійснення операцій з використанням платіжних карток.

Таким чином, витрати на проведення реклами та зі страхування фінансових ризиків, як витрати подвійного оподаткування, підлягають включенню до валових витрат лише у випадку доведення платником податку зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

При цьому, згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статусу первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Позивачем надано суду як первинні бухгалтерські, так і інші документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг у контрагента.

Судом встановлено, що застраховані позивачем фінансові ризики пов'язані з його господарською діяльність, а саме, з виконанням договору доручення № 570-СА від 01.07.2011 р., укладеного з ПрАТ СТ «Іллічівське», копія якого приєднана до матеріалів справи.

Доводи податкового органу щодо відсутності необхідності у позивача укладати договір страхування ризиків є безпідставними, адже згідно умов договору доручення № 570-СА від 01.07.2011 р., позивач у разі невиконання довірителем своїх зобов'язань перед Страхувальниками по виплаті страхових відшкодувань зобов'язаний здійснити такі виплати.

Отже, позивач з урахуванням обставин здійснення господарської діяльності вважав економічно доцільним страхувати свої ризики і підстав вважати такий договір укладеним без ділової мети немає.

Слід також зазначити, що ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» має ліцензію на здійснення страхової діяльності серії АВ № 546792, отже ця господарська операція відповідала напрямку діяльності.

При цьому податковий орган не заперечує неперевищення межі звичайної ціни страхового тарифу такого виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору відповідачем.

Суд першої інстанції при вирішенні спору також правильно врахував практику Європейського суду з прав людини. Так у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 року зазначено, що, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Закон не ставить в залежність право платника податку на віднесення до валових витрат суми витрат зі страхування ризиків ні від настання страхового випадку, ні від отримання страхового відшкодування, а тому контролюючим органом безпідставно виключено із сум валових витрат, задекларованих позивачем, витрати із страхування фінансових ризиків за договором страхування, за яким не настало страхового випадку.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення є протиправним, а постанова Львівського окружного адміністративного суду - обґрунтованою і законною.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі № 813/9383/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 23 лютого 2016 року.