Ухвала суду № 56061015, 24.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/413/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Арапіна Н.Є.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Вербової І.М., Поливач Л.Д.

при секретарі - Бугай О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Державного підприємства «Еко» про визначення порядку користування квартирою та зміну договору найму за апеляційною скаргою ОСОБА_4, поданою його представником ОСОБА_5, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Учервні 2015 року позивачі звернулися до суду з зазначеним позовом, який згодом уточнили, і остаточно просили визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши їм у користування кімнату № 3 площею 18,6 кв.м. та кімнату № 4 площею 16,6 кв.м., виділити ОСОБА_4 в користування кімнату № 5 площею 16,0 кв.м., залишити у спільному користуванні інші приміщення:: кухню, вбиральню, ванну кімнату, коридор; зобов'язати Державне підприємство "ЕКО" укласти з ними окремий договір найму ізольованих кімнат.

Свої вимоги обґрунтували тим, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках. Дана квартира складається з трьох кімнат загальною площею 86,3 кв.м, житловою площею 51,2 кв.м., перша кімната № 5 площею 16,0 кв.м.; друга кімната № 4 площею 16,6 кв.м. та третя кімната № 3 площею 18,6 кв.м. Відповідно до довідки форми №3 від 09 червня 2015 року, виданої Державним підприємством «ЕКО» в спірній квартирі зареєстрований та проживає ОСОБА_4, у зв'язку з чим він створює неможливі умови проживання для інших співвласників квартири, а саме постійно вчиняє сварки, створює конфлікти, вживає спиртні напої, що призвело до виїзду з квартири позивачів. Крім того, з відповідачем неможливо дійти згоди, щодо сплати коштів за житлово-комунальні послуги.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 загальною площею 86,3 кв.м, житловою площею 51,2 кв.м.

Виділено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користування кімнату № 3 площею 18,6 кв.м. та кімнату № 4 площею 16,6 кв.м.

Виділено ОСОБА_4 в користування кімнату № 5 площею 16,0 кв.м.

Залишено у спільному користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 інші приміщення: кухню, вбиральню, ванну кімнату, коридор.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визначення порядку користування квартирою та ухвалити в цій частині нове рішення виділивши йому житлову площу з виходом на балкон. При цьому зазначає, що відповідач не був належним чином повідомлений про час, місце слухання справи. Відповідач не згодний з визначенням розміром часток житлової площі, зокрема, з тим, що позивачі мають вихід на балкон, до якого він не має доступу. Крім того, вказав, що спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому, оскільки в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, вважає, що дана справа повинна бути об'єднана в одне провадження з справою про поділ майна подружжя.

У іншій частині судове рішення суду першої інстанції заявником не оскаржено і підстав перевіряти його законність і обґрунтованість у цій частині у суду апеляційної інстанції немає.

У судовому засіданні позивачі та представник ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, щозгідно свідоцтва про право власності на житло від 05 червня 1998 року, посвідченого керівником органу приватизації, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках.

Згідно технічного паспорту зазначена квартира складається з трьох кімнат загальною площею 86,3 кв.м, житловою площею 51,2 кв.м.: перша кімната площею 18,6 кв.м, друга кімната площею 16,6 кв.м, третя кімната площею 16.0 кв.м., кухня площею 9,8 кв.м., ванної кімнати площею 2,9 кв.м., вбиральні площею 1,0 кв.м., коридору площею 14,0 кв.м. та вбудованої шафи площею 2,5 кв.м.

Згідно довідки форми №3 від 09 червня 2015 року Державного підприємства "ЕКО" ОСОБА_4, 1950 року народження, зареєстрований та проживає у зазначеній квартирі.

Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю речі (майна). Право розпорядження закріплює абсолютну владу власника над річчю (майном), яка може виражатися навіть у відчуженні або знищенні речі (майна).

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно зі ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Пленум Верховного Суду України в п. 14 Постанови № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснив, що в разі неможливості поділу в натурі квартири, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Судом встановлено, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат загальною площею 86,3 кв.м, житловою площею 51,2 кв.м.: перша кімната площею 18,6 кв.м, друга кімната площею 16,6 кв.м, третя кімната площею 16.0 кв.м., кухня площею 9,8 кв.м., ванної кімнати площею 2,9 кв.м., вбиральні площею 1,0 кв.м., коридору площею 14,0 кв.м. та вбудованої шафи площею 2,5 кв.м.

Встановивши, що між позивачами та відповідачем не досягнуто згоди про порядок володіння та користування спірною квартирою, суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази,у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, з урахуванням інтересів всіх співмешканців і розміру житлової площі - 51,2 кв.м, дійшов обґрунтованого висновку про можливість встановлення порядку користування спірною квартирою за запропонованим позивачами варіантом, виділивши ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користування кімнату № 3 площею 18,6 кв.м. та кімнату № 4 площею 16,6 кв.м., а ОСОБА_4 - в користування кімнату № 5 площею 16,0 кв.м. та залишивши у спільному користуванні сторін кухню, вбиральню, ванну кімнату, коридор, щоне суперечитиме положенням ч.ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України.

При цьому суд обґрунтовано вважав, що незначне відхилення від ідеальних часток співвласників не порушуватиме їх прав, оскільки відповідачу, за згодою позивачів, в користування підлягає виділенню кімната площею 16,0 кв.м, що значно перевищує розмір його частки.

Такий порядок користування зазначеною квартирою не порушує права позивачів та відповідача, адже квартира залишається у спільній частковій власності сторін. Оскільки частки співвласників у спірній квартирі є ідеальними, то кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно, тобто право кожного із співвласників поширюється на квартиру в цілому, а не на певну її частину.

Доводи апелянта з приводу того, що запропонований позивачами варіант користування квартирою суперечить його інтересам є необґрунтованим з наступних підстав.

Частиною 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В порушення передбаченого статтею 60 ЦПК України обов'язку сторони довести ті обставини, на які вона посилається, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження наведених доводів, зокрема іншого варіанту порядку користування зазначеною квартири, крім наданого позивачами, такого варіанту не надано і до суду апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що дана справа повинна бути об'єднана в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя є безпідставними, оскільки відсутній спільний предмет позову. Крім того, спірна квартира набута у власність сторонами у наслідок приватизації у 1998 році.

Інші доводи апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини, вірно встановлено правовідносини сторін та правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року в частині задоволення позовних вимог про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до вказаного суду.

Головуючий

Судді