Ухвала суду № 56060971, 24.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Маринченко М.М.

№22-ц/796/2668/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №756/2065/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Кравець В.А.,

суддів Семенюк Т.А., Шиманського В.Й.,

за участю секретаря Попандопало Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа - ОСОБА_3, про визнання поруки за договором поруки № 008-2900/840-584-P/l від 30 листопада 2007 року та договором поруки б/н від 12 серпня 2011 року такою, що припинена,

В С Т А Н О В И Л А

У лютому 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати поруку за договором поруки № 008-2900 840-584-Р/1 від 30 листопада 2007 року та б/н від 12 серпня 2011 року укладеними між нею та ПАТ «Універсал Банк», такою, що припинена.

В мотивування вимог посилалася на те, що банк з її банківського рахунку, призначеного для перерахування орендних платежів за договором оренди, укладеним між нею та банком, списує суму заборгованості позичальника за кредитним договором №008-2900/840-584 від 30 листопада 2007 року, без направлення їй вимог про погашення заборгованості позичальника із зазначенням розміру такої заборгованості, в той час коли у неї, як поручителя, виникає обов'язок виконати зобов'язання ОСОБА_3 лише після отримання вимоги банку про необхідність погашення заборгованості.

Вказала на те, що дії банку призводять до збільшення обсягу її відповідальності, а тому порука за договорами є припинена.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Вказує, що банк без жодного інформування боржника чи поручителя та всупереч досягнутим договірним домовленостям списує із рахунку ОСОБА_1 (Поручителя) р/р НОМЕР_1 (призначеного для сплати орендних платежів) суму заборгованості ОСОБА_3 Суд не дав пояснення та правової оцінки, чому Банк не надсилав відповідних вимог щоразу, перед тим як списував з рахунку ОСОБА_1 кошти.

Зазначила, що договірне ж списання вступає в силу, згідно п.3.1 Договору поруки 1. у випадку невиконання свого зобов'язання поручителем (після невиконання письмових вимог банку), а не позичальником (як було по факту).

Крім того, дії банку призвели і досі призводять до збільшення обсягу відповідальності поручителя, адже на нього покладається обов'язок по сплаті зобов'язання, строк сплати по якому для нього (при умові відсутності письмових вимог) не настав.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник відповідача ПАТ «Універсал Банк» проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з його недоведеності та необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 30 листопада 2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 укладений кредитний договір №008-2900/840-584 (на придбання майна) про надання коштів у сумі 157567 дол. США на строк по 10 листопада 2037 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 11,95% річних, за користування кредитними коштами понад встановлений строк (терміни погашення) нараховуються проценти в розмірі 35,85% річних.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за договором щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, є іпотека нерухомого майна, розташована за адресою АДРЕСА_1, та порука фізичної особи ОСОБА_1

Для забезпечення виконання вищезазначеного кредитного договору, 30 листопада 2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та позивачем укладено договір поруки №008-2900/840-584-Р/1, відповідно до якого позивач зобов'язалась перед кредитором відповідати за невиконання боржником усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору, укладеного між кредитором і боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно з п. 1.2 договору поруки поручитель засвідчила, що їй добре відомі усі умови кредитного договору і вона погоджується з ними.

Відповідно до п. 1.5 договору поруки причини невиконання боржником зобов'язань за основним договором ніяким чином не можуть впливати на невиконання поручителем зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п.2.1 договору поруки кредитор не в праві без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Пунктом 2.2 договору поруки визначено, що у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом з повідомленням про його вручення).

За змістом п.3 договору поруки сторони домовилися, що при порушенні поручителем термінів виконання будь-якого із своїх зобов'язань за цим Договором, зокрема, щодо повернення основного боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу) та/або сплати процентів та/або комісій та/або суми штрафних санкцій (неустойки) та/або виконання інших грошових зобов'язань боржника, нарахованих кредитором за основним договором, поручитель доручає кредитору, починаючи з дати прострочення виконання будь-якого із таких зобов'язань, здійснювати на користь кредитора договірне списання коштів поручителя в наступному порядку, а саме:

- списувати кошти з будь-яких рахунків поручителя в національній та/або іноземній валюті, відкритих поручителем у кредитора на дату укладання цього договору та/або в майбутньому;

- списувати кошти в наступній сумі та валюті, а саме в сумі та валюті фактичної заборгованості поручителя за договором; в сумі коштів у іншій валюті, еквівалентній сумі коштів у валюті фактичної заборгованості поручителя за договором і витрат кредитора (комісій, збору та обов'язкове державне пенсійне страхування тощо), які пов'язані з купівлею/продажем/обміном (конвертацією) валюти на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ) та/або и обміном на Міжнародному валютному ринку (далі - МВР) за поточним курсом, що склався па МВРУ та/або МВР на дату здійснення кредитором її купівлі/продажу/обміну, у випадку якщо коштів на рахунках поручителя у валюті фактичної заборгованості недостатньо для погашення такої заборгованості або вони відсутні; у випадку, якщо валюта коштів, списаних кредитором з будь-якого рахунку поручителя, відкритого у кредитора, не співпадає з валютою фактичної заборгованості поручителя за договором, для погашення такої заборгованості поручитель доручає кредитору здійснювати від імені та за рахунок поручителя купівлю/продаж/обмін іноземної валюти на МВРУ та/ або її обмін на МВР у сумі, необхідній для погашення такої заборгованості поручителя, за поточним курсом, що склався на МВРУ та/або МВР на дату купівлі/ продажу/обміну іноземної валюти. Обов'язковим зарахуванням купленої/обміняної валюти або коштів, одержаних від продажу валюти, на поточний рахунок поручителя за відповідною валютою;

- надане поручителем вищевказане доручення кредитору щодо договірного списання засвідчує право, а не обов'язок кредитора, в порядку договірного списання списувати кошти з рахунків поручителя, і не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання ними своїх грошових зобов'язань перед кредитором.

10 липня 2009 року, 15 липня 2009 року та 12 серпня 2011 року між банком та позичальником було укладено додаткові угоди б/н до кредитного договору №008-2900/840-584 від 30 листопада 2007 року, які є невід'ємними частинами кредитного договору, за якими до вказаного кредитного договору були внесені зміни щодо розмірів відсоткових ставок за кредитним договором та порядку їх сплати, а також, передбачено, що забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за договором щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, є іпотека нерухомого майна, розташована за адресою АДРЕСА_1, порука фізичної особи ОСОБА_1 та застава майнових прав на орендні платежі згідно договору оренди від 13.06.2007 року укладеного між ТОВ «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» та ОСОБА_1 і ОСОБА_4

Згідно п.п. 2, 4 додаткової угоди б/н від 12 серпня 2011 року уклавши цю додаткову угоду, сторони підтверджують, що всі види забезпечення, надані кредитору в рахунок забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вищевказаним договором шляхом укладення відповідних договорів, зберігають свою чинність та поширюються на нові умови договору. Інші умови договору залишаються без змін і діють у частині, що не суперечить цій додатковій угоді.

Враховуючи внесені зміни до кредитного договору №008-2900/840-584 від 30 листопада 2007 поруки №008-2900/840-584-P/l від 30 листопада 2007 року та договір поруки б/н від 12 серпня 2011 року, якими передбачено, що позивач зобов'язалась перед кредитором відповідати за невиконання боржником усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору та додаткової угоди б/н від 12 серпня 2011 року, укладених між кредитором і боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки б/н від 12 серпня 2011 року для своєчасного виконання грошових зобов'язань поручителя перед кредитором за цим договором поручитель уповноважує кредитора списувати кошти з рахунків поручителя, в тому числі з рахунків, відкритих поручителем, як фізичною особою-підприємцем, у випадках настання термінів сплати грошових зобов'язань боржника перед кредитором у встановленому порядку за договором.

12 серпня 2011 року між ПАТ «Універсал банк» (заставодержатель) та ОСОБА_1 (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав, згідно з яким позивач передала в заставу майнові права, набуті нею на підставі договору оренди №4736 від 13 червня 2007 року та всіх укладених додаткових угод до нього (надалі - контракт), укладених між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, ОСОБА_4 (орендодавці) та ТОВ «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» (орендар), який є боржником по відношенню до заставодавця, при цьому такі майнові права за контрактом полягають у праві отримати від ТОВ «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» грошові кошти за контрактом в обсязі 132 000 євро, що дорівнює еквіваленту 1 488 086,82 грн. за курсом на день укладення цього договору.

До вказаного договору оренди №4736 від 13 червня 2007 року вносились зміни угодами про внесення змін та доповнень від 29 січня 2009 року, 05 серпня 2011 року, 17 березня 2015 року, відповідно до яких новим орендарем за договором оренди №4736 від 13 червня 2007 року є ПАТ «Універсал Банк».

З наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 27 квітня 2015 року вбачається, що позичальник ОСОБА_5 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує належним чином та має заборгованість.

24 березня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1, як фізичній особі та як фізичній особі-підприємцю, на адресу місця проживання банком направлялись вимоги про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вимогу було вручено ОСОБА_3 08 квітня 2015 року. Вимоги, яка направлялися на ім'я ОСОБА_1, повернулися без вручення з поміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

З наданої банком виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що з її рахунку для зарахування орендних платежів за договором оренди з метою погашення заборгованості позичальника ОСОБА_5 за кредитним договором неодноразово списувалися грошові кошти.

Відповідно до положень ст.ст. 525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 626 ЦК порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 20 лютого 2012 р. у справі № 6-51цс11.

Зa своєю правовою природою порука є зобов'язанням, у зв'язку з чим до таких правовідносин застосовуються загальні правила про припинення зобов'язання, визначені у гл. 50 розд. 1 кн. 5 ЦК, а саме: в результаті виконання поручителем договору поруки; за домовленістю сторін тощо. Крім того, ЦК у ст. 559 передбачає спеціальні підстави припинення поруки. Так, порука припиняється:

1. З припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;

2. Якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;

3. У разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;

4. Після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Підставою для припинення поруки в порядку ч. 1 ст. 559 ЦК є сукупність двох умов - внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін (постанова Верховного Суду України від з лютого 2014р. у справі № 6-160цс15).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК підставою для припинення поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну є не будь-яка зміна умов основного зобов'язання, а лише така, внаслідок якої обсяг відповідальності поручителя збільшується.

На зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається, і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК (постанова Верховного Суду України від 5 лютого 2014 р. у справі № 6- 160цс13).

При вирішенні справ цієї категорії судам рекомендується керуватися позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові у справі № 6- 20цс11 від 21 травня 2012 p., згідно з якою збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 559 ЦК припинення поруки у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому випадку звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом за наявності відповідного спору.

Подібна позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 21 травня 2012p. у справі № 6-18цс11; 18 червня 2012р. у справі № 6-73цс12.

Також у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 р. у справі № 6-69цс11 зазначено, що збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

Тобто змінами основного зобов'язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови і обставини, що тягнуть або можуть потягти негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища.

Особливістю припинення поруки з підстав зміни зобов'язання без згоди поручителя є те, що поручитель у разі зміни зобов'язання без його згоди не лише не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, а й з моменту такого збільшення його обов'язок за договором поруки повністю припиняється - перестає існувати.

Належною є згода поручителя у формі додаткової угоди до договору поруки. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою постанові від 5 лютого 2014 р. у справі за № 6-152цс13, згода поручителя зі змінами до кредитного договору, які визначають конкретні умови, порядок та обсяг збільшення відповідальності боржника, висловлене шляхом підписання додаткової угоди до договору поруки, не потребує додаткової згоди поручителя на збільшення відповідальності та не суперечить ч. 1 ст. 559 ЦК.

Отже, в силу положень ст. 559 ЦК України зобов'язання за договорами поруки є чинними та такими, що підлягають виконанню, оскільки кредитор не змінював зобов'язання без згоди поручителя, а обсяг її відповідальності не збільшувався.

Договірне списання здійснюється банком правомірно, відповідно до положень п. 3 договору поруки б/н від 12 серпня 2011 року, відповідно до якого для своєчасного виконання грошових зобов'язань поручителя перед кредитором за цим договором позивач (поручитель) уповноважив кредитора списувати кошти з рахунків поручителя, в тому числі з рахунків, відкритих поручителем, як фізичною особою-підприємцем, у випадках настання термінів сплати грошових зобов'язань боржника перед кредитором у встановленому порядку за договором.

Крім того, вказаним пунктом договору поруки не передбачено обов'язок банку надіслати поручителю письмову вимогу про погашення заборгованості до договірного списання коштів.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.218, 303,304,307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий

Судді