Ухвала суду № 56060833, 16.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 760/9410/13-ц Головуючий у суді першої інстанції Коробенко С.В.

№ апеляційного провадження: 22-Ц/796/897/16 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.

при секретарі Мікітчак А.Л.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

13 травня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України і просив на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 11079,91 грн. та три відсотки річних 929,42 грн. за період з 14 березня 2014 року по 30 червня 2014 року у зв'язку з простроченням виконання рішення суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2013 року, яка набрала чинності 28 січня 2014 року, було зобов'язано Міністерство оборони України провести призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до статей 9 та 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 30-місячного грошового забезпечення з урахуванням усіх отримуваних за останньою посадою на військовій службі видів грошового забезпечення, які мають постійний характер. Таким чином, на його думку, у відповідача виникло перед ним грошове зобов'язання в розмірі 103742,50 грн., оскільки грошове зобов'язання відповідачем було виконано 01 липня 2014 року.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_3 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність. При цьому вказував, що суд першої інстанції помилково зазначив у рішенні, що між сторонами виникли адміністративно-правові відносини, оскільки між позивачем та відповідачем виникли грошові зобов'язання, що є цивільно-правовими відносинами і на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами,статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку позивача в судове засідання, який належним чином про час та місце розгляду справи був повідомлений, про що свідчить зворотне поштове повідомлення, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положеньст.57-66 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 р. №14 "Про судове рішення у цивільній справі" обгунтованим визнається рішення , в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи , висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із відшкодуванням позивачу шкоди у зв'язку настанням інвалідності внаслідок виконання ним обов'язків військової служби. Дані відносини не є цивільно-правовими, оскільки в них відсутня така характерна ознака як юридична рівність сторін. Відносини між сторонами пов'язані з проходженням позивачем військової служби, а тому мають публічно - правовий характер, підтвердженням чого є розгляд справи за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання призначити та виплатити допомогу саме в порядку адміністративного судочинства.

Такі висновки суду є правильними і колегія суддів з ними погоджується дивлячись на таке.

Судом встановлено, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2013 року за позовом ОСОБА_3. було визнано неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, зобов'язано відповідача призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 30-місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день встановлення інвалідності.

Зазначена постанова набрала чинності 28 січня 2014 року на підставі ухвали Апеляційного адміністративного суду м. Києва.

На виконання зазначеного судового рішення сума в розмірі 103742,50 грн. була перерахована відповідачем на користь Київського військового комісаріату 22 червня 2014 року (а.с. 48). Безпосередньо позивачу зазначена сума була перерахована 01.07.2014р. (а.с. 12).

Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлюється одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Відповідно зазначеної норми - одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч.1); одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (ч.2 п.4).

28 травня 2008 року КМУ була прийнята постанова «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

При цьому Порядком передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості відповідно до дати подання документів згідно з переліком до уповноваженого органу. Керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Таким чином, вищевказаними нормами чітко визначено обставини за яких здійснюється виплата грошової допомоги.

За правилами ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 25 листопада 2013 року встановлено, що позивач є інвалідом 2-ї групи у зв'язку із травмою, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби і одноразова грошова допомога позивачу повинна була бути призначена та виплачена у розмірі 30-ти місячного грошового забезпечення, про що і було ухвалено судом.

Підставою звернення до суду позивача за захистом порушеного права на підставі ст. 625 ЦК України стало невиконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Як вбачається із матеріалів справи спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням рішення суду про зобов'язання МО України перерахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до статей 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.

Висновки суду щодо підстав для відмови у задоволені позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд не правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до не правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав до скасування оскаржуваного рішення.

Всі висновки суду першої інстанції щодо безпідставності заявленого позову повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга представника позивача не містить.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: