Постанова № 56060828, 18.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 лютого 2016 р. №820/124/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Кезлі М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить суд:

- стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (код ЄДРПОУ 37764460) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) безпідставно отримані грошові кошти в сумі 650 грн. 94 коп., інфляційні втрати в розмірі 517 грн. 70 коп., моральну шкоду в розмірі 4000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 18.05.2015 року позивачем було перераховано на рахунок ГУ ДМС України у Харківській області грошові кошти в сумі 650,94 грн. за бланк закордонного паспорту та за надання послуг ДМС України з оформлення закордонного паспорту. Відповідно до положень Декрету Кабінету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 року "Про державне мито", за оформлення закордонного паспорту громадянина України не передбачено сплату будь-яких інших платежів, окрім сплати державного мита в розмірі 170,00 грн. Таким чином позивач вважає, що кошти були сплачені ним надмірно, а суб'єктом владних повноважень були порушені права, обов'язки та свободи позивача.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та законність дій відповідача, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У своїх запереченнях на адміністративний позов зазначив, що відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 р. №795 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами МВС та ДМС і розміру плати за їх надання", сума державного мита складає - 170,00 грн., вартість послуги ДМС - 87,15 грн., вартість бланку 238,32 грн. Оскільки в зазначеному випадку було здійснено оформлення 2-х паспортів на малолітніх осіб, то державне мито не враховувалося в загальну суму.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Суд встановив, що у травні 2015 року позивач звернувся до Київського відділу Державної міграційної служби у м. Харкові для оформлення закордонного паспорта для малолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

У відповідності до вимог чинного законодавства позивачем було надано суб'єкту владних повноважень повний пакет документів необхідних для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон. Зазначений факт не заперечується сторонами по справі.

18.05.2015 року позивачем на рахунок ДМС України були перераховані кошти за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактний електронний носій, у розмірі 650,94 грн. (а.с. 8).

Проаналізувавши положення чинного законодавства, позивач дійшов висновку, що кошти у розмірі 650,95 грн. були безпідставно ним сплачені.

Таким чином 25.08.2015 року позивач звернувся із заявою (вх. №6/00129882740 від 26.08.2015 року) до відповідача з проханням повернути суму сплачених грошових коштів у розмірі 650,94 грн. (а.с.9).

На адресу позивача відповідач направив лист-відповідь №03/3-19470 від 10.09.2015 року, якій повідомляв вартість бланків та інших послуг, посилаючись на норми чинного законодавства (а.с.10).

В свою чергу позивач 08.12.2015 року звернувся знову звернуся до відповідача із заявою з проханням повернути суму сплачених грошових коштів у розмірі 650,94 грн. (а.с.11).

Відповідь суб'єктом владних повноважень на зазначену заяву не була надана.

Не погоджуючись із позицією та рішенням відповідач, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.27 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 р. №795 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами МВС та ДМС і розміру плати за їх надання", зазначена сума коштів для оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 87,15 грн.

Відповідно до п.4 Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1098 під час надання населенню послуг з оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон стягується плата в розмірі вартості бланкової продукції згідно з отриманою товарно-транспортною накладною від головного розпорядника коштів - ДМС України.

Відповідно до договору на закупівлю бланків паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм в централізованому порядку, їх вартість складає 304,32 грн., Вартість бланків паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактний електронний носій складає 238,32 грн.

Відповідно до норм чинного законодавства та не заперечується сторонами, що в даному випадку, при оформленні паспортів для виїзду за кордон малолітнім особам, державне мито не сплачується.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем були сплачені кошти за послуги щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон та за бланк паспорта.

Суд зазначає, що позивач за власним воєвиявленням сплатив суму грошового зобов'язання у розмірі 650,94 грн. та інфляційні втрати в розмірі 517,70 грн. Таким чином, суд приходить до висновку, що Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області не набувало безпідставно майна позивача.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Положеннями ст.56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. №4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 зазначеної Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Цю частину позовних вимог позивач мотивував тим, що він пережив значну душевну травму, коли органи державної влади, які зобов'язані захищати інтереси громадян України та адмініструвати їх потреби у відповідній сфері державного регулювання, самі постійно грубо порушують права позивача.

Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, моральних або фізичних страждань внаслідок протиправної поведінки відповідача, не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується; не підтвердив наявність причинного зв'язку між моральною шкодою і протиправним діянням відповідача.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача не правомірними та такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про стягнення суми - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 24.02.2016 року.

Суддя Полях Н.А.