Ухвала суду № 56060807, 11.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/636/2016 Головуючий у першій інстанції Жмудь В.О.

Суддя-доповідач Павленко О.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Павленко О.П.

суддів Журавля О.О., Кияшка О.А.

секретаря Сергути Г.О.

за участю прокурора Карпука Ю.А.

захисника КаленюкаА.В.

засудженої ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання захисника Каленюка Анатолія Васильовича про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 рокущодо ОСОБА_4

в с т а н о в и л а:

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року

ОСОБА_4 засуджена за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України до покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді обмеження волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначене ОСОБА_4 покарання за цим вироком та вироком Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2014 року визначено виконувати самостійно.

Крім того, стягнуто за вироком із ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - 20 014 грн. 53 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.

На вказаний вирок 26 січня 2016 року через відділ поштового зв'язку захисник Каленюк А.В. в інтересах засудженої ОСОБА_4 направив до суду першої інстанції апеляційну скаргу, яка надійшла до Апеляційного суду м. Києва 04 лютого 2016 року.

Також захисником Каленюк А.В. в інтересах засудженої подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вироку Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 хворіла під час судового розгляду і після винесення вироку продовжує хворіти до цього часу, а тому не мала можливості самостійно подати апеляційну скаргу та лише 20 січня 2016 року звернулася до нього за правовою допомогою, тобто хвороба ОСОБА_4 є поважною причиною пропуску процесуального строку.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженої ОСОБА_4 на підтримку клопотання, зокрема про те, що після проголошення вироку вона вважала, що обмеження волі є умовним покаранням і з цим була згодна, у зв'язку з незадовільним станом здоров'я вона періодично перебуває на стаціонарному лікуванні і в стаціонарі лікувалася протягом тижня в листопаді 2014 року, у січні 2015 року, коли ж її викликали до кримінально-виконавчої служби і роз'яснили порядок виконання вироку, вона звернулася до адвоката, щоб оскаржити вирок, бо за станом здоров'я не може відбувати покарання у виді обмеження волі; пояснення захисника, який підтримав клопотання та просив його задовольнити; заперечення прокурора, котрий вважав, що строк апеляційного оскарження вироку суду пропущено не з поважних причин, перевіривши матеріали кримінального провадження; обговоривши викладені в клопотанні доводи, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 24 КПК України забезпечення гарантованого права на оскарження вироку суду здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, у тому числі і вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Положеннями ч. 1 ст. 117 КПК України передбачено, що процесуальний строк поновлюється лише в тому випадку, якщо причини його пропуску є поважними.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що на досудовому слідстві та в суді ОСОБА_4 здійснювала свій захист самостійно, їй неодноразово вручалася пам'ятка про процесуальні права, тобто роз'яснювалося право залучити захисника.

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року ОСОБА_4 засуджена за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, до покарання згідно з ч. 1 ст. 70 КК України у виді обмеження волі на строк 4 роки, і на підставі ч. 4 ст. 70 КК України визначено це покарання та покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2014 року виконувати самостійно.

При цьому у вироку викладено порядок і строки апеляційного оскарження.

Копію вироку вручено ОСОБА_404 листопада 2016 року, що підтверджується відповідною розпискою (а.с.193), а тому строк подачі апеляційної скарги на вирок суду першої інстанції для неї сплинув 04 грудня 2015 року, а 05 грудня 2015 року за відсутності апеляційних скарг від осіб, які мають право на оскарження, вирок набрав законної сили та звернутий до виконання.

Між тим, на підставі укладеного 21 січня 2016 року договору про надання правової допомоги адвокатом Каленюк А.В. в інтересах засудженої 26 січня 2016 року направлена до суду апеляційна скарга з клопотанням про поновлення строку на оскарження вироку, тобто більш ніж через місяць після закінчення процесуального строку на його оскарження.

Доводи захисника, наведені в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку, зокрема щодо тривалої хвороби ОСОБА_4, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки з долучених захисником до клопотання документів, а саме копії виписки із медичної картки стаціонарного хворого та листка непрацездатності (а.с. 204-205) вбачається, що ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні в період з 11 січня 2016 року по 18 січня 2016 року, тобто в той час коли процесуальні строки на оскарження судового рішення вже сплинули.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що, посилаючись в клопотанні на тривалість лікування ОСОБА_4, захисник водночас зазначає, що ОСОБА_4 протягом всього періоду досудового слідства і судового розгляду працювала і продовжує працювати та в короткий термін зможе відшкодувати у зв'язку з цим нанесені злочином збитки, тобто позиція захисника є суперечливою і залишається незрозумілим чому лікування не перешкоджає ОСОБА_4 працювати, водночас є перешкодою для своєчасного оскарження судового рішення.

Пояснення ОСОБА_4 про те, що вона після проголошення вироку не зрозуміла яке покарання їй призначено, вважала, що їй визначили умовне покарання не заслуговують на увагу, оскільки у вироку судом першої інстанції згідно з вимогами ст. 374 КПК України викладено покарання, призначене ОСОБА_4 по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом, і копія вироку вручена засудженій в день його проголошення. Крім того, в мотивувальній частині вироку наведені мотиви призначення покарання у виді обмеження волі і відсутні посилання про можливість застосування до цього покарання положень ст.ст. 75, 76 КК України.

Щодо тверджень ОСОБА_4 про те, що вона тривалий час лікується, періодично знаходиться на лікуванні в умовах стаціонару, що перешкодило їй своєчасно звернутися за правовою допомогою до адвоката, щоб подати апеляційну скаргу на вирок, то такі доводи засудженою документально не підтверджені, а тому не приймаються колегією суддів як достовірні. До того ж ОСОБА_4 суду пояснила, що у листопаді 2015 року вона лише протягом одного тижня знаходилася на стаціонарному лікуванні, а чому протягом іншого часу в межах строку апеляційного оскарження не подала апеляційну скаргу, пояснити не змогла. В той же час небажання ОСОБА_4 відбувати покарання у виді обмеження волі, навіть при наявності у неї певної хвороби, не може бути поважною причиною поновлення процесуального строку.

Будь-яких інших причин пропуску строку оскарження вироку суду першої інстанції захисник Каленюк А.В. та засуджена ОСОБА_4 не вказали, наведені захисником у клопотанні - не підтверджуються матеріалами кримінального провадження і наданими стороною захисту медичними документами щодо ОСОБА_4, а тому й не можуть бути визнані колегією суддів поважними.

За таких обставин, клопотання захисника Каленюка А.В. в інтересах засудженої ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається особі, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку, що клопотання захисника Каленюка А.В. про поновлення строку апеляційного оскарження вироку не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю підстав для його поновлення, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 399, 405 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Відмовити захиснику Каленюку АнатоліюВасильовичу в задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вироку Святошинського районного суду

м. Києва від 04 листопада 2015 року у кримінальному провадженні

№ 12014100080011500 щодо ОСОБА_4.

Повернути захиснику Каленюку АнатоліюВасильовичу його апеляційну скаргу з додатками на вищевказаний вирок суду першої інстанції.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

_____ _____ _____

Павленко О.П. ЖуравельО.О. Кияшко О.А.