Ухвала суду № 56060603, 18.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3963/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

18 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіст-Сіть Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіст-Сіть Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексіст-Сіть Україна» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000822202 від 23 лютого 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 грудня 2015 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексіст-Сіть Україна» звернулось з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 06.02.2015 року по 09.02.2015 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіст-Сіть Україна» з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «АВТО РЕАЛ» та ТОВ «ТЕХАВТОТОРГ» за період з 01.01.2014 року по 30.09.2014 року.

За результатами перевірки складено Акт № 572/26-56-22-02-03/38391697 від 13.02.2015 року, яким встановлено порушення пункту 22.1 статті 22, пункту 44.1 статті 44, підпункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 18 995 513,00 грн.

20 лютого 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексіст-Сіть Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві подано заперечення на акт № 572/26-56-22-02-03/38391697 від 13.02.2015 року, за результатами розгляду яких, листом № 9491/10/96-56-22-01-12 від 20.02.2015 року повідомлено про залишення висновків Акту перевірки без змін.

23 лютого 2015 року, на підставі Акту № 572/26-56-22-02-03/38391697 від 13.02.2015 року, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000822202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні торів (робіт, послуг) на загальну суму 28 493 269,50 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 9 497 756,50 грн.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

В розумінні пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як визначено пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України), а саме - Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 року та діяв до 01.12.2014 року, тобто був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Отже, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

Таким чином, із зазначеного вище, також, випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно пункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

В силу підпунктів 16.1.2 та 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Як зазначено в підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У відповідності до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно пунктів 85.4 та 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Колегією суддів встановлено, що в Акті № 572/26-56-22-02-03/38391697 від 13.02.2015 року зазначено, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вручено TOB «Ексіст-Сіть Україна» запити про надання інформації та її документального підтвердження від 06.10.2014 року №10243/10/26-56-22-01-12, №10390/10/26-56-22-03-05 від 09.10.2014 року. Отримано відповіді від 15.10.2014 року №07/10/3 (Вх. ДПІ №20978/10 від 15.10.2014 року), від 15.10.2014 року №15/10/4 (Вх. ДПІ №20953/10 від 15.10.2014 року), якими відмовлено у наданні документів. Від TOB «Ексіст-Сіть Україна» отримано повідомлення від 28.10.2014 року (вх. №21904/10) та довідку Дарницького РУ ГУМВС України щодо заяви №53231 від 26.10.2014 року про втрату документів. В ході поновленої документальної позапланової виїзної перевірки було вручено запит TOB «Ексіст-Сіть Україна» про надання інформації та її документального підтвердження від 06.02.2015 року №1565/10/26-56-22-02-12.

Так, згідно наказу № 7 від 03.11.2014 року, проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Авто реал» та ТОВ «Техавтоторг» за період з 01.01.2014 року по 30.09.2014 року було призупинено, у зв'язку з втратою первинних документів до відновлення втрачених документів та поновлено наказом № 168 від 06.02.2015 року.

Таким чином, станом на момент продовження перевірки позивач повинен був надати до перевірки всі первинні документи, які мали підтверджувати факт існування фінансово - господарських відносин з контрагентами ТОВ «Авто реал» та ТОВ «Техавтоторг», з огляду на що, всі документи, що не були надані позивачем податковому органу до закінчення перевірки, за результатами якої складено Акт № 572/26-56-22-02-03/38391697 від 13.02.2015 року, вважаються такими, що були відсутні у позивача на час складення податкової звітності.

Також, в період з 01.01.2014 року по 30.09.2014 року позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Техавтоторг» за договором поставки № 01-02/09/2014 від 02.09.2015 року та з ТОВ «Авто реал» за договорами поставки №011-05/2013 від 03.05.2013 року та надання маркетингових послуг № 015-05/2013 від 03.05.2013 року.

Договори поставки № 01-02/09/2014 від 02.09.2015 року укладений з ТОВ «Техавтоторг» та №011-05/2013 від 03.05.2013 року укладений з ТОВ «Авто реал» є аналогічними.

Згідно пункту 3.1 зазначених договорів, покупець формує та подає замовлення на товар із зазначенням коду товару та необхідної кількості за позиціями та бажаних строків поставки товару.

Відповідно до пункту 3.3 договорів № 01-02/09/2014 від 02.09.2015 року та № 011-05/2013 від 03.05.2013 року, замовлення та підтвердження замовлення, рахунок на оплату та накладені можуть бути передані або надіслані стороною іншій стороні договору в оригіналі, а також в копії за факсимільним зв'язком або електронною поштою.

В силу пунктів 4.3 вказаних договорів, у вартість парті товару включено вартість доставки даної партії на склад покупця.

Пунктом 5.3 договорів № 01-02/09/2014 від 02.09.2015 року та № 011-05/2013 від 03.05.2013 року встановлено, що при здійсненні платежу покупець повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату договору, або номер та дату видаткової накладної, за якою партія товару постачалась виписаної постачальником на оплату поставленої партії товару.

Згідно з пунктом 6.1 зазначених договорів, постачальник зобов'язаний поставляти покупцю товар окремими партіями в строк, в кількості та асортименті, остаточно узгоджених сторонами в замовленнях.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що первинними документами, які мають бути складені та надані покупцю у випадку здійснення поставки товару за договорами № 01-02/09/2014 від 02.09.2015 року та № 011-05/2013 від 03.05.2013 року є замовлення, підтвердження замовлення, рахунок на оплату, накладні, а оплати - платіжні доручення.

Згідно Акту № 572/26-56-22-02-03/38391697 від 13.02.2015 року, позивачем до перевірки було надано копії договорів № 01-02/09/2014 від 02.09.2015 року та № 011-05/2013 від 03.05.2013 року, податкові та видаткові накладні.

Разом з тим, в акті зазначено про те, що до перевірки не надано ТТН, сертифікати відповідності на запчастини та технічні рідини.

Отже, як вбачається з Акта № 572/26-56-22-02-03/38391697 від 13.02.2015 року, позивачем до перевірки не було надано первинних документів, які мали бути складені у випадку здійснення поставки за договорами № 01-02/09/2014 від 02.09.2015 року та № 011-05/2013 від 03.05.2013 року, зокрема, замовлень, їх підтверджень, та рахунків на оплату, а також доказів, на підтвердження здійснення поставки товару та його оплати, а саме: ТТН та платіжних доручень. Крім того позивачем не було надано до перевірки сертифікатів відповідності та запчастини на технічні рідини.

Згідно пункту 1.3 договору про надання маркетингових послуг № 015-05/2013 від 03.05.2013 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Авто реал», детальний перелік послуг узгоджується сторонами окремо та зазначається в додатках до договору.

Відповідно до 2.1 зазначеного договору, з моменту підписання договору та додатків до цього договору виконавець розпочинає надавати послуги, обсяг яких на кожен місяць та строки їх надання погоджуються сторонами в електронному вигляді. Прийом надання послуг та виконання робіт, передбачених договором відбувається шляхом підписання сторонами акту приймання - передачі наданих послуг.

В силу пункту 2.3 договору № 015-05/2013 від 03.05.2013 року, замовник надає виконавцю інформацію необхідну для надання послуг, а саме: перелік торгових марок або продукції, побажання щодо кількості контактів з потенційними клієнтами, тощо, по факсу або в електронному вигляді.

Пунктом 2.5 зазначеного договору визначено, що надані виконавцем послуги приймаються шляхом підписання та скріплення печатками сторін акту приймання - передачі виконаних робіт та наданих послуг.

Згідно підпункту 3.1.3 пункту 3.1 договору № 015-05/2013 від 03.05.2013, замовник зобов'язаний оплатити послуги виконавця протягом 5-ти банківських днів від дати вказаної в рахунках - фактурах.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що у випадку здійснення надання послуг за договором № 015-05/2013 від 03.05.2013 року мали бути складені перелік послуг, який надається за договором, акт приймання-передачі наданих послуг, документи на підтвердження надання виконавцю необхідної інформації, рахунки - фактури.

Так, з Акту № 572/26-56-22-02-03/38391697 від 13.02.2015 року вбачається, що позивачем до перевірки було надано копію договору № 015-05/2013 від 03.05.2013 року, актів виконаних робіт та податкових накладених.

Отже, відповідно до зазначеного акту, позивачем до перевірки не було надано затвердженого переліку послуг, які мали бути надані за договором № 015-05/2013 від 03.05.2013 року, документів на підтвердження надання виконавцю необхідної інформації та рахунків - фактур, а також документів на підтвердження факту здійснення оплати за надані послуги.

З акту № 572/26-56-22-02-03/38391697 від 13.02.2015 року вбачається, що позивачем не було надано до перевірки документів на підтвердження факту використання послуг та товару отриманого від контрагентів ТОВ «Техавтоторг» та ТОВ «Авто реал» у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було надано до перевірки первинних документів, укладених за вказаними правочинами, а тому підстави для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000822202 від 23 лютого 2015 року - відсутні.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять протиправності оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіст-Сіть Україна» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 23.02.2016 року

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.