Ухвала суду № 56060322, 23.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 р.Справа № 820/11275/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2015р. по справі № 820/11275/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ДПІ в Московському районі, відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати: вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0050791701 від 04.11.2015 р. ДПІ у Московському районі м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області в розмірі 144435,17 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій №0051871701 від 10.11.2015 р. ДПІ у Московському районі м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області в розмірі 10724,23 грн.; повідомлення-рішення №0051881701 від 10.11.2015 року ДПІ у Московському районі м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області на суму 510,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 р. адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволено.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 23.02.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Харківської міської ради 24.07.2008 р.

З 25.07.2008 р. позивач перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківський області.

Відповідно до наказу ДПІ у Московському районі м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області №278 від 01.10.2015 р. відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Результати перевірки оформлені актом від 04.11.2015 р. №11206/20-34-17-01-07/НОМЕР_1, за висновками якого податковою інспекцією встановлені порушення, зокрема:

- п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.10.2010 р. №2755-VІ із змінами та доповненнями, а саме: неналежне ведення обліку витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р.;

- п.176.2 (б) ст.176, абз.1 п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України від 02.10.2010 р. №2755-VІ із змінами та доповненнями, та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 р. №49, що призвело до надання розрахунку по ф.1 ДФ за 1-4 кв. 2013 р., 1-4 кв. 2014 р. не в повному обсязі та з недостовірними відомостями;

- п.2 ч.1 ст.7, п.3 ст.9 Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми єдиного внеску нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік у сумі 70049,54 грн., за 2014 рік у сумі 74385,63 грн. (а.с.94).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесена вимога від 04.11.2015 р. №Ф-005079170, згідно з якою позивача зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 144435,17 грн. (а.с. 35).

Окрім того, відповідачем за наслідками проведеної перевірки прийнято рішення №0051871701 від 10.11.2015 р. про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 10724,23 грн. (а.с.36), а також податкове повідомлення-рішення №0051881701 від 10.11.2015 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходу фізичних осіб у сумі 510,00 грн. (а.с.51).

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності мотивів винесення спірних рішень та не наведено законодавчо визначених підстав для проведення перевірки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон 2464), статтею 2 якого закріплено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною другою статті 2 Закону 2464 визначено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Статтею 9 Закону № 2464 визначено порядок обчислення і сплати єдиного внеску, відповідно до якого платники єдиного внеску, зазначені в пункті 4 частини першої статті 4 Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, для яких звітним періодом є календарний рік.

Також, згідно з п.4 ст. 4 Закону № 2464 платником єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ст. 6 Закону №2464 був виданий Наказ Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013р. №454 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, що була чинна на момент спірних правовідносин), в пункті 3.2 якого зазначено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Згідно з п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно до ст. 46 ПКУ податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Форма податкової декларації затверджена Наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013р. № 793 (чинного на момент спірних правовідносин), в якій в розділі У розділі III декларації "Доходи, отримані фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності": вказуються суми доходу, витрат та податку за себе для зазначених осіб за календарний рік.

Таким чином, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі "усього" колонки 3 додатка 5 до Порядку № 454 має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою-підприємцем до органів доходів і зборів за результатами календарного року. Цей висновок підтверджується Наказом Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013р. № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 1.1. ст.1 ПКУ передбачено, що цей Кодекс регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Разом з тим, відповідно до п. 1.3 цієї ж статті, ПКУ не регулює погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п.1 ст. 13 Закону №2464, органи доходів і зборів мають право отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом, а також проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.

За правилами, встановленими ст. 9 Закону № 2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п. 177.5.3. п.177.5 ст.177 ПКУ, остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Згідно з п.3 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат, здійснюється у такому порядку: у графі 1 вказується дата заповнення, у графах 2 та 11 відображається сума нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та на кінець звітного податкового періоду (року), яка виводиться в грошовій формі, виходячи із ціни їх придбання, у графі 3 щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, тобто наростаючим підсумком.

Відповідно до п.5 Порядку № 1025 дані Книги використовуються фізично особою-підприємцем для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік).

В ході розгляду справи встановлено, що позивачем, з використанням даних Книги обліку доходів і витрат, у визначені законом терміни (до 10 лютого року, що настає за звітнім) були подані наступні податкові декларації:

- за 2013 р. декларація від 05.02.2014 р., згідно з якою сума чистого оподаткованого доходу, який є базою нарахування для єдиного внеску (пп.2 п.1 ст.7 Закону України №2464) становить 491876,09 грн. (а.с.37-38);

- за 2014 р. декларація від 06.02.2015 р., згідно з якою сума чистого оподаткованого доходу, який є базою нарахування для єдиного внеску (пп.2 п.1 ст.7 Закону України №2464) становить 528008,95 грн. (а.с. 40-41).

При цьому, максимальна величина бази нарахування ЄСВ:

- у 2013 р. складала 33323,00 грн., 34,7% із якої дорівнювало - 11563,09 грн. (а.с.42);

- у 2014 р. складала 34104,00 грн., 34,7% із якої дорівнювало - 11834,13 грн. (а.с.43).

З огляду на викладене, сплачений позивачем ЄСВ правильно нараховано та сплачено внесок, встановлений Законом №2464, що зумовлює висновок про те, що позивач правильно визначив суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок. При цьому, загальна сума річного доходу, визначена у податковій звітності, співпадає із загальними річними показниками Книги обліку доходів та витрат. Позивач у встановленому законом порядку та за встановленою формою і у передбачені строки надавав відповідачу звіти про суми нарахованого доходу та суми нарахованого єдиного внеску, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність та протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2015 р. №Ф-0050791701 у сумі 144435,17 грн.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0051881701 від 10.11.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 510,00 гривень, колегія суддів зауважує на таке.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 04.11.2015 р., позивачем вчинено порушення Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів №49 від 21.01.2014 р. та підпункту "б" п.176.2 ст.176 та абз.1 п.119 ст.119 ПК України, яке полягає в тому, що не відображено у розрахунках за формою 1 ДФ, суми доходів, що виплачувалися таким приватним підприємцям: ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 за придбані товари з ознакою доходу "157".

Відповідно до п.18.1 ст.18 ПКУ податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Підпунктом 14.1.180 п.14.1 ст.14 ПКУ передбачено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 177.7-177.8 ст.177 ПКУ фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

З вищезазначених норм законодавства вбачається, що ФО-П ОСОБА_1 не є податковим агентом по відношенню до іншого ФО-П за цивільними правочинами, вказаними відповідачем в акті перевірки, тому позивач у період, що перевірявся, не повинен був відображати у рахунках за формою 1ДФ, суми доходів, що виплачувалися таким приватним підприємцям за придбані товари з ознакою доходу "157".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про недоведеність та протиправність висновків ДПІ про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції, передбаченої п.119.2 ст.119 ПК України.

Отже, податкове повідомлення - рішення ДПІ №0051881701 від 10.11.2015 року про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати - підлягає скасуванню.

З приводу незаконності винесення відповідачем рішення №00518717012 від 10.11.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску колегія суддів зауважує на таке.

Процедура нарахування і сплати фінансових санкцій з єдиного внеску регламентована Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013р. № 455, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.09.2013р. № 1622/24154 (далі - Інструкція № 455).

Відповідно до п. 7.1. Інструкції №455 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Згідно з п.7.12 Інструкції № 455, суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Оскільки податковим органом рішення про застосування штрафних санкцій винесено окремим рішенням, це є порушенням вимог Інструкції № 455.

Крім того, штрафні санкції розраховуються у відсотковому співвідношенні до розміру донарахованого єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування, а враховуючи, що в ході розгляду справи встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2015 р. №Ф-0050791701 є незаконною, то відповідно і донараховані в спірному рішенні суми штрафних санкцій є необґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані рішення суб'єкта владних повноважень підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються, а тому вони підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 року відстрочено Державній податковій інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області сплату судового збору в розмірі 1712,37 грн. за подання апеляційної скарги до ухвалення Харківським апеляційним адміністративним судом рішення у даній справі.

У зв'язку з тим, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задоволенню не підлягає, судовий збір в розмірі 1712,37 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2015р. по справі № 820/11275/15 залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження юридичної особи: вул. Світла, 5, м. Харків, 61121; код ЄДРПОУ: 39860564) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1712, 37 грн. (одна тисяча сімсот дванадцять гривень тридцять сім коп.), який має бути направлено за реквізитами: отримувач -УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок-31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 24.02.2016 р.