Постанова № 56060193, 05.09.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2012 № 16/012-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

ОСОБА_1

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача 1: не зявився;

Від відповідача 2: ОСОБА_2 (дов. б/н від 05.03.2012);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс»

на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2012 р.

у справі № 16/012-12 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Поліс (далі ТОВ Поліс)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Велді (далі ТОВ Велді)

Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський мясокомбінат» (далі ТОВ «Білоцерківський мясокомбінат»)

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.03.12 р. у справі № 16/012-12 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи.

Так, скаржник наголошує на тому, що рішенням Господарського суду Київської області від 14.04.2011 у справі №24/009-11 не було встановлено факт правомочності посадових осіб, або уповноважених представників на підписання спірного Договору поруки від 24.12.2010.

Крім того, позивач посилається на норми Податкового кодексу України щодо повязаних осіб, оскільки діяльність братів: ОСОБА_3 (директора ТОВ «Велді») та ОСОБА_4 (директора ТОВ «Білоцерківський мясокомбінат») та ОСОБА_5 (ОСОБА_6 директора ТОВ «Поляс») кваліфікується чинним законодавством, як діяльність повязаних осіб.

Також, скаржник посилається на правила пунктуації в українській мові, щодо трактування комбінації «надання гарантій» + «поручительств» і подібні питання є пріоритетними у діяльності ТОВ «Поліс», тому співзасновниками було погоджено таку універсальну комбінацію речення, відповідно до якої до компетенції ОСОБА_7 зборів ТОВ Поліс щодо побудови та тлумачення умов Статуту, відносить як отримання можливості для надання гарантій для третіх осіб, так і на отримання поручительства.

В подальшому, представником позивача була подана заява про уточнення до апеляційної скарги, відповідно до якої позивач просив скасувати рішення Господарського суду Київської області по справі №16/012-12 від 20.03.2012 повністю та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» повністю. Заборонити виконання рішення Господарського суду Київської області у справі №24/009-11 від 14.04.2011.

Стосовно вимоги щодо заборони виконання рішення Господарського суду Київської області у справі №24/009-11 від 14.04.2011, то воно є незрозумілим та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, адже рішення Господарського суду Київської області у справі №24/009-11 від 14.04.2011 не є рішенням у даній справі і на даний момент набрало законної сили.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач -2 заперечує проти викладених у ній доводів та вважає їх недоведеними, посилаючись на те, що Генеральний директор ТОВ «Поліс» 24.12.2010р. видав Довіреність (вих. №18/1535-1), якою уповноважив ОСОБА_6 директора ТОВ «Поліс» ОСОБА_5 укласти та підписати від імені ТОВ «Поліс» ОСОБА_8 поруки з ТОВ «Велді» (Кредитор) та ТОВ «Велді-Агро» (Поручитель) на суму договору не більше 15 000 000 гривень, де ТОВ «Поліс» є Боржником. Довіреність видано у відповідності до ст. 246 ЦК України.

Ухвалою від 11.06.2012 розгляд апеляційної скарги було призначено на 15.08.2012.

В судове засідання 15.08.12 повноважні представники позивача та відповідача 2 зявились, представник відповідача 1 не зявився, про причини неявки суд не повідомлено, в звязку з чим розгляд справи було відкладено на 05.09.2012.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 введено до складу судової колегії замість судді Рябухи В.І. суддю Сухового В.Г.

В судове засідання 05.09.2012 представник відповідача зявився, представник позивача не зявився.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою судом стороною, а в разі не надання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду даної справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином.

Крім того, 05.09.2012 через Відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з перебуванням представника ТОВ Поліс у відрядженні з 03.09.2012 до 14.09.2012 включно, яке колегія суддів залишила без задоволення, оскільки до даного клопотання не було додано жодного доказу, який би підтверджував викладене в зазначеному клопотанні.

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Тобто, керівник відповідача -1 не був позбавлений права направити в судове засідання інших осіб, надавши їм відповідну довіреність від імені організації.

Крім того, слід зазначити, що розгляд справи неодноразово відкладався, саме за клопотанням представника відповідача -1.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду Київської області звернулося з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю Поліс до Товариства з обмеженою відповідальністю Велді та Товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківський мясокомбінат про визнання правочину (Договору поруки від 24.12.2010 р.) недійсним.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваний ОСОБА_8 поруки підписаний з боку позивача ОСОБА_6 директором ОСОБА_5, у якої був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки відповідно до Статуту ТОВ Поліс компетенцією ОСОБА_7 зборів учасників товариства, які є вищим органом управління товариством, є прийняття рішення про надання, зокрема, гарантій, поручительств.

Відповідач -1 відзиву на позов не надав тобто не скористався правом, яке передбачено нормами ГПК України.

Відповідач 2 не визнає заявлені позовні вимоги та просить відмовити у їх задоволенні з тих підстав, що Статутом позивача встановлена компетенція ОСОБА_7 зборів учасників товариства на надання поручительства, а отримання поручительства від третіх осіб не є питанням, що належить до виключної компетенції ОСОБА_7 зборів учасників позивача (в оскаржуваному Договорі позивач є боржником, тобто отримує поручительство); генеральним директором позивача видано довіреність вих. № 18/1535-1 від 24.12.2010 р., якою уповноважено комерційного директора позивача ОСОБА_5 укласти та підписати від імені позивача ОСОБА_8 поруки на суму договору не більше 15 000 000,00 грн. (копію довіреності додано до відзиву); при розгляді господарським судом Київської області справи № 24/009-11 про стягнення заборгованості за оскаржуваним Договором поруки в розмірі 12 930 000,00 грн. представник ТОВ Полісвизнав борг, обставини встановлені рішенням господарського суду Київської області від 14.04.2011 р. у справі № 24/009-11 відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційними для даного спору.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Велді-Агро" (поручитель), Товариством з обмеженою відповідальністю "Велді" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Поліс(боржник) був укладений ОСОБА_8 поруки від 24.12.2010 року (далі ОСОБА_8 поруки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки ТОВ Велді-Агро поручається перед відповідачем - 1 за виконання позивачем обовязку в сумі не більше 15 000 000,00 грн. щодо виконання Договору № 01/09 від 01.01.2009 р. та Договору купівлі-продажу від 01.01.2009 р., укладених між відповідачем - 1 та позивачем (далі - Основні договори).

Відповідно до Протоколу № 7 ОСОБА_7 зборів учасників ТОВ Велді-Агро від 02.09.2011 р. прийнято рішення про зміну найменування ТОВ Велді-Агро (ідентифікаційний код 31453945) на ТОВ Білоцерківський мясокомбінат (ідентифікаційний код 31453945). 07.09.2011 року державним реєстратором зареєстровано нову редакцію Статуту ТОВ Білоцерківський мясокомбінат(ідентифікаційний код 31453945). Тобто, ТОВ Білоцерківський мясокомбінат є правонаступником ТОВ Велді-Агро, який є стороною оскаржуваного Договору поруки (поручитель).

В п. 1.2 Договору поруки сторони передбачили, що у випадку порушення позивачем обовязку за основним договором, позивач та відповідач - 2 відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 3.1 Договору поруки встановлено, що відповідач - 2 зобовязаний у разі порушення позивачем обовязку за основним договором, самостійно виконати зазначений обовязок позивача перед відповідачем - 1 на підставі письмової вимоги відповідача - 1 в строк 15 робочих днів шляхом направлення рекомендованого листа або вручення такого листа особисто відповідальній посадовій особі під підпис із зазначенням посади та прізвища.

Так, спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що ОСОБА_8 поруки було укладено з недодержанням в момент вчинення правочину вимог ст.. 203 Цивільного кодексу України, що згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою недійсності правочину.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обовязки.

Статтею 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач та відповідач в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов Договору поруки, ОСОБА_8 поруки відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Як свідчать матеріали, Господарським судом Київської області розглядалась справа № 24/009-11 за позовом ТОВ Велді-Агро (правонаступник - ТОВ Білоцерківський мясокомбінат) до ТОВ Поліс за участю третьої особи, що не заявляє самосійних вимог на перемет спору на стороні позивача - ТОВ Велді про стягнення заборгованості за Договором поруки в розмірі 12 930 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.04.2011 р. у справі № 24/009-11 позов задоволено повністю: стягнуто з ТОВ Поліс на користь ТОВ Велді-Агро (ТОВ Білоцерківський мясокомбінат) 12 930 000,00 грн. заборгованості та судові витрати. Вказане рішення Господарського суду Київської області набрало законної сили з 30.04.2011р.

Крім того, рішення Господарського суду Київської області від 14.04.2011 р. у справі № 24/009-11 встановлено, що на виконання умов Договору поставки № 01/09 від 01.01.2009 р., укладеного між ТОВ Велді та ТОВ Поліс, ТОВ Велді за Видатковими накладними поставило ТОВ Поліс товар на загальну суму 12 930 000,00 грн., ТОВ Поліс вказаний товар отримало, кошти за нього не сплатило.

Відповідно до умов Договору поруки ТОВ Велді-Агро (правонаступник ТОВ Білоцерківський мясокомбінат) сплатило ТОВ Велді кошти у сумі 12 930 000,00 грн., що підтверджується Платіжними дорученнями.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як зазначалось раніше, позовні вимоги у даній справі обґрунтовані тим, що оскаржуваний ОСОБА_8 поруки підписаний з боку позивача ОСОБА_6 директором ОСОБА_5, у якої був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки відповідно до Статуту ТОВ Поліс компетенцією ОСОБА_7 зборів учасників товариства є вирішення питання щодо надання, чи отримання поручительств, що зазначене є порушенням ч. 2 ст. 203 ЦК України та тягне за собою правові наслідки, а саме, визнання зазначеного Договору недійсним.

В свою чергу, п. 4.3 Статуту позивача, затвердженого протоколом ОСОБА_7 зборів учасників № 6 від 17.11.2009 р. (державну реєстрацію проведено 16.12.2009 р.), визначено, що предметом діяльності позивача, в тому числі є й заготівля сільськогосподарської сировини, в тому числі закупівля у населення за готівку; переробка, розфасовка та зберігання сільськогосподарської продукції; виробництво харчових продуктів, концентратів, консервів; мясна промисловість, тощо.

Відповідно до п. 10.1 Статуту позивача для вирішення статутних завдань позивач має право будувати свої відносини з іншими підприємствами, організаціями, і громадянами у всіх сферах господарської діяльності на основі договорів.

Також, згідно із п.п. 17 п. 12.4 Статуту позивача ОСОБА_7 збори учасників товариства уповноважені приймати рішення щодо отримання позивачем кредитів, позик, передачу майна в заставу, надання гарантій, поручительств.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що у оскаржуваному Договорі поруки позивач є боржником, тобто, не позивач надає поручительство, а за нього, як боржника, поручаються.

Відповідно до п. 14.1 Статуту позивача виконавчим органом товариства є Генеральний директор, який обирається Зборами товариства. Генеральний директор вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесені до компетенції Зборів учасників.

Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства в межах своїх повноважень видавати доручення, довіреності та здійснювати будь-які інші юридичні дії.

В матеріалах справи міститься довіреність вих. № 18/1535-1 від 24.12.2010 р., яка видана ТОВ Поліс в особі Генерального директора, який діє на підставі Статуту позивача, якою уповноважено ОСОБА_6 директора ТОВ Поліс - ОСОБА_5 укласти та підписати від імені ТОВ Поліс ОСОБА_8 поруки з ТОВ Велді та ТОВ Велді-Агро (правонаступник ТОВ Білоцерківський мясокомбінат) на суму Договору не більше 15 000 000,00 грн., де ТОВ Поліс є боржником.

Вказана довіреність підписана Генеральним директором та скріплена відбитком печатки позивача. Справжність підпису Генерального директора ТОВ Поліс (який обіймав цю посаду не момент укладення оскаржуваного Договору поруки) та справжність печатки товариства позивачем не викликала сумнівів.

З огляду на викладене, слід визнати правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю Поліс до Товариства з обмеженою відповідальністю Велді та Товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківський мясокомбінат про визнання правочину (Договору поруки від 24.12.2010 р.) недійсним є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів критично відноситься до доводів скаржника у апеляційній скарзі, оскільки законодавчо визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає (див. п. 9.2 Розяснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними зі змінами та доповненнями).

В свою чергу, відповідно до статті 41 Закону України Про господарські товариства до компетенції загальних зборів акціонерного товариства віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Цією нормою передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому, якщо господарським судом буде зясовано, що установчими документами акціонерного товариства право органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт не затвердження договору після його підписання, не може бути підставою для визнання договору недійсним (дана правова позиція міститься в п. 9.4 Розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними зі змінами та доповненнями).

Приписами ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на правила пунктуації в українській мові відповідно до яких зазначене речення Статуту позивача (ч.17 п.12.4 ст.12) необхідно читати, що до компетенції ОСОБА_7 зборів учасників товариства відноситься прийняття рішень як на отримання можливості для надання гарантій для третіх осіб ТОВ Поліс, так і на отримання поручительств.

Твердження скаржника, що отримання поручительств позивачем від інших юридичних осіб не є питанням, що належить до виключної компетенції ОСОБА_7 збрів учасників позивача, є помилковим та не доведеним.

ТОВ «Поліс» у даному спірному Договорі поруки є боржником, за якого поручився ТОВ «Велді-Агро», отже, укладення оспорюваного Договору поруки з боку ТОВ «Поліс» не є наданням поручительства, про яке йдеться у ч. 17 п. 12.4 ст. 12 Статуту ТОВ «Поліс», а отримання поручительств від інших юридичних осіб за власними зобов'язаннями не є питанням, що належить до виключної компетенції загальних зборів ТОВ «Поліс», а є звичайною поточною господарською діяльністю, адже виконувати зобов'язання в будь-якому випадку потрібно - чи первісному кредитору, чи іншій особі, яка виконала за ТОВ «Поліс» його зобов'язання.

Таким чином, вирішення такого поточного питання господарської діяльності ТОВ «Поліс», як отримання від третіх осіб поручительств за зобов'язаннями ТОВ «Поліс» по господарським угодам, є компетенцією виконавчого органу ТОВ «Поліс» - Генерального директора.

Крім того, позивач вказує, що довіреність вих. № 18/1535-1 від 24.12.2010 р. є фіктивною та підробленою, але жодних належних доказів на підтвердження вказаного ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав.

Так, позивачем не спростовано того факту, що ОСОБА_5 працювала на посаді ОСОБА_6 директора ТОВ Поліс, зазначене також підтверджується листом позивача вих. № 326/18 від 05.03.2012 р., в якому зазначається, що ОСОБА_5 нарахована заробітна плата за грудень 2011 року і їй необхідно зявитися для отримання копії наказу про звільнення її з роботи з посади ОСОБА_6 директора ТОВ Поліс.

Відповідно до абз.2 ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Тобто, за загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження. У цих випадках угода може бути визнана недійсною за позовом особи, в інтересах якої встановлено обмеження, але заявник повинен довести, що друга сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Оскаржуваний ОСОБА_8 поруки укладався в забезпечення виконання позивачем зобовязань за Договором № 01/09 від 01.01.2009 р. та Договором купівлі-продажу від 01.01.2009 р., укладених між відповідачем - 1 та позивачем (основні договори). Визнання недійсним основного зобовязання, яке забезпечується укладенням поруки, тягне за собою недійсність і поруки. Доказів того, що основні договори, укладені між відповідачем - 1 та позивачем, визнані недійсними скаржником надано не було.

Тобто, ОСОБА_8 поруки від 24.12.2010 р. був укладений позивачем в рамках здійснення господарської діяльності останнього, а отже укладення Договору або його виконання не тягне за собою порушення будь-яких прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки такі дії свідчать про реалізацію свого статутного права позивачем та направлені на задоволення його потреб як субєкта господарювання.

Стосовно посилань скаржника на норми Податкового кодексу України щодо повязаних осіб, то вони є обґрунтованими, оскільки на момент укладення оскаржуваного Договору поруки (24.12.2010 р.) Податковий кодекс України ще не набрав чинності (з 01.01.2011 р.).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який не підтвердив правомірність заявлених позовних вимог, та не довів наявність підстав для визнання недійсним Договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 20.03.12 р. у справі № 16/012-12 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Київської області від 20.03.12 р. у справі № 16/012-12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» без задоволення.

2.Матеріали справи № 16/012-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддяКондес Л.О.

СуддіРопій Л.М.

ОСОБА_1