Рішення № 56060116, 23.02.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2016 р.Справа № 924/1912/15

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Музика М.В. при секретарі судового засідання Виноградову Б.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - колективне мале підприємство "Бахус", м. Волочиськ Хмельницької області

до державного підприємства "Дослідне господарство "Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, с. Шарівка Ярмолинецького району Хмельницької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національна академія аграрних наук України, м. Київ

про стягнення 183 179,42 грн. заборгованості,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - ФОП

відповідача: Білий В.В. - згідно довіреності №1 від 13.01.2016 року

третьої особи (КМП "Бахус"): Ярош В.Ю. - ліквідатор

третьої особи: (Національна академія аграрних наук України): не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Хмельницької області від 11.12.2015 року порушено провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький до державного підприємства "Дослідне господарство "Шарівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, с. Шарівка Ярмолинецького району Хмельницької області про стягнення 183 179,42 грн. заборгованості та залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - колективне мале підприємство "Бахус", м. Волочиськ Хмельницької області та на стороні відповідача - Національну академію аграрних наук України, м. Київ.

Позивач в судових засіданнях позов підтримав в повному обсязі, вважає його підтвердженим наявними в матеріалах справи доказами. У поясненнях від 10.02.2016 року додатково наголошує на зверненні до суду із даним позовом в межах строків позовної давності, оскільки перебіг такого строку за вимогою по акту здачі-приймання робіт від 30.07.2013 року розпочався з моменту отримання ДПДГ „Шарівка" відповідної вимоги, тобто, з 30.11.2015 року, а за зобов'язаннями, що виникли на підставі договору про відступлення права вимоги від 10.01.2013 року - також з моменту отримання відповідачем вимоги від 01.03.2013 року.

Представник відповідача під час судових розглядів справи та у відзиві на позов від 13.01.2016 року просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень вказує, що позивачем не надано доказів надіслання відповідачу вимоги про сплату заборгованості за надані послуги з обмолоту пшениці та сплати боргу за поставку товару, а підписання акту звірки розрахунків на зазначені суми не може підтверджувати існування вказаної заборгованості. З огляду на наведене вважає також невірним нарахування 3% річних та втрат від інфляції, оскільки не вбачає за можливе встановити день пред'явлення вимоги. Також наголошує на порушенні позивачем правил об'єднання позовних вимог.

У судовому засіданні 27.01.2016 року подав заяву про застосування строків позовної давності, у якій просить суд відмовити в позові з мотивів пропуску встановлених строків для звернення до суду із даним позовом. Як підставу зазначає те, що відповідачем повинна була здійснена оплата поставленого згідно видаткової накладної від 06.06.2011 року товару з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього в силу положень ст. 692 ЦК України, тому термін позовної давності за даною вимогою сплив 06.06.2014 року. З посиланням на ст. 262 ЦК України наголошує, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Додатково 10.02.2016 року подав заяву про визнання договору про відступлення права вимоги від 10.01.2013 року недійсним в порядку ст. 83 ГПК України, у якій просить суд визнати договір про відступлення права вимоги від 10.01.2013 року, укладений між колективним малим підприємством „Бахус" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 недійсним. В обґрунтування заяви вказує, що постановою господарського суду Хмельницької області від 10.01.2011 року КМП „Бахус" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, отже, відповідач робить висновок, що з цієї дати директор КМП „Бахус" не був наділений повноваженнями підписувати від імені підприємства будь-яких договорів, в тому числі і договір про відступлення права вимоги від 10.01.2013 року.

Представник третьої особи - КМП "Бахус" - ліквідатор Ярош В.Ю. в судовому засіданні 23.02.2016 року підтримав подану представником відповідача заяву про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.01.2013 року, оскільки станом на вказану дату директор ОСОБА_4 не був наділений повноваженнями щодо розпорядженням майном банкрута та вчинення будь-яких угод від його імені.

Третя особа - Національна академія аграрних наук України, не направила свого представника на судові слухання, письмової позиції з приводу розглядуваного спору не надала; належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується судовими повістками від 14.12.2015 року, від 25.12.2015 року, від 14.01.2016 року, від 28.01.2016 року та від 11.02.2016 року.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Колективним малим підприємством „Бахус" відпущено, а представником ДП ДГ „Шарівка" по довіреності серії ЯНО №480527 від 06.06.2011 року ОСОБА_5 прийнято згідно накладної №91 від 06.06.2011 року товар на загальну суму 112 720,00 грн. Накладна №91 від 06.06.2011 року підписана представниками КМП „Бахус" та ДП ДГ „Шарівка" та скріплена їхніми печатками.

Як вбачається із акту звірки взаєморозрахунків між ДП ДГ „Шарівка" та КМП „Бахус", заборгованість ДПДГ „Шарівка" перед ПП ОСОБА_1 станом на 01.01.2013 року складає 90 712,00 грн. Акт підписано директором та головним бухгалтером ДП ДГ „Шарівка" та скріплено печатками останнього та КМП „Бахус".

Між колективним малим підприємством „Бахус" в особі директора ОСОБА_4 (первісний кредитор) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) 10.01.2013 року укладено договір про відступлення права вимоги (далі - договір), у п. 1.1 якого передбачено, що первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, за відпущені боржнику - ДП ДГ „Шарівка" ХДСГДС ІКСГП НААН товар згідно з видатковою накладною від 06.06.2011 року №91 вартістю 112 720,00 грн.

Новий кредитор, як передбачено у п.1.2. договору, одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язання. Строк оплати заборгованості за первісним договором не встановлений і новий кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (п.1.3. договору).

Згідно з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор має право вимагати у боржника заборгованість за товар у розмірі 90 712,00 грн. (п. 2.1. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.5.1. договору).

Договір про відступлення права вимоги від 10.01.2013 року підписаний фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та директором КМП "Бахус" ОСОБА_4, а також скріплений їхніми печатками.

Матеріали справи містять адресовану відповідачу від ФОП ОСОБА_1 вимогу від 01.03.2013 року про виконання зобов'язання, у якій позивач просить ДП ДГ "Шарівка" у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги перерахувати на вказаний рахунок 90 712,00 грн. боргу згідно договору про відступлення права вимоги від 10.01.2013 року, що виник на підставі видаткової накладної №91 від 06.06.2011 року. Згідно відмітки на вказаній вимозі, вона отримана головним бухгалтером Н.П. Трачук.

30 липня 2013 року представниками замовника ДП ДГ „Шарівка" та виконавця ПП ОСОБА_1 прийнято згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.07.2013 року надані виконавцем послуги по обмолоту озимої пшениці комбайном „Класс-Домінатор" - 18 на суму 14000,00 грн. Акт підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

Відповідно до актів звірки взаємних розрахунків та узгодження зобов'язань від 23.04.2014 року та від 01.10.2014 року, ДП ДГ „Шарівка" станом на вказані дати має заборгованість перед ФОП ОСОБА_1 в розмірі 105 112,5 грн. Акти підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

Позивачем надано лист від 10.12.2014 року, адресований в.о. директора ДП ДГ "Шарівка" із проханням здійснити погашення заборгованості на суму 105 112,5 грн. до 20.12.2014 року. На підтвердження надіслання вказаної вимоги ФОП ОСОБА_1 долучено фіскальний чек від 12.12.2014 року про надіслання рекомендованого листа ДП ДГ „Шарівка".

01.01.2015 року між сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків та узгодження зобов'язань, з якого вбачається, що кредиторська заборгованість ДП ДГ „Шарівка" перед ФОП ОСОБА_1 станом на 01.01.2015 року становить 105 112,5 грн.

ПП ОСОБА_1 також надано адресовану відповідачу вимогу про виконання зобов'язання від 19.11.2015 року, у якій просить ДП ДГ „Шарівка" ІСГ Західного Полісся НААН погасити заборгованість в розмірі 14 000,00 грн., що виникла на підставі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.07.2013 року.

Як вбачається із акту звірки взаємних розрахунків та узгодження зобов'язань від 01.12.2015 року, кредиторська заборгованість державного підприємства „Дослідне господарство „Шарівка" на користь ФОП ОСОБА_1 становить 105 112,50 грн., з яких згідно акта приймання-передачі виконаних робіт від 30.07.2015 року 14 000,00 грн. та згідно договору про відступлення права вимоги від 10.01.2015 року - 90712,00 грн. Акт звірки підписано ФОП ОСОБА_1 та директором ДПДГ „Шарівка", а також скріплено печатками сторін.

В матеріали справи позивачем надано лист за підписом начальника ВПЗ с. Шарівка про те, що рекомендований лист за №1262866, надісланий ДП ДГ „Шарівка, буд одержаний 06.03.2013 року головним бухгалтером ДП ДГ „Шарівка" ОСОБА_8 На підтвердження надано копії книги записів рекомендованих поштових відправлень і повідомлень.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач в добровільному порядку не здійснив погашення заборгованості на суму 104 712,00 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду, нарахувавши також на заборгованість 71 130,94 грн. втрат від інфляції та 7 336,48 грн. 3% річних.

Як вбачається із Спеціального витягу з ЄДРЮО та ФОП від 24.12.2015 року, КМП „Бахус" з 15.01.2011 року перебуває у стані припинення у зв'язку із визнанням його банкрутом та введення ліквідаційної процедури. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.02.2016 року, станом на 10.01.2013 року у реєстрі керівником КМП "Бахус" значиться ОСОБА_4, Івахов Р.В. - голова комісії з припинення або ліквідатор; з 15.01.2011 року - юридична особа в стані припинення на підставі судового рішення від 10.01.2011 року про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.09.2014 року у справі №4/163-Б-10 ліквідатором колективного малого підприємства "Бахус" призначено арбітражного керуючого Яроша Василя Юрійовича.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 104712,00 заборгованості, а також 3% річних та втрат від інфляції.

Як підставу позову позивачем визначено договір про відступлення права вимоги від 10.01.2013 року, за яким ПП ОСОБА_1 отримав від КМП „Бахус" право вимоги до ДП ДГ „Шарівка" на суму 90712,00 грн., та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.07.2013 року на суму 14000,00 грн.

Відступлення права вимоги, тобто передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином, є однією з передбачених статтею 512 Цивільного кодексу України підстав заміни кредитора у зобов'язанні.

Статтею 513 ЦК передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Так, для визначення чи є відповідний договір підставою для набуття сторонами відповідних прав та обов'язків, суд має з'ясувати, чи відповідає він вимогам ст.203 ЦК України, зокрема, встановити, чи не суперечить він чинному законодавству (аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 02.03.2010 року у справі №1/207).

Договір про відступлення права вимоги від 10.01.2013 року укладено, з однієї сторони, директором колективного малого підприємства „Бахус" (м. Волочиськ, вул. Котовського, буд. 7, код 23832430) ОСОБА_4, з іншої сторони - позивачем приватним підприємцем ОСОБА_1, а також скріплено їхніми печатками.

При цьому, як підтверджується матеріалами справи, зокрема, Спеціальним витягом з ЄДРЮО та ФОП від 24.12.2015 року, Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.02.2016 року та постановою господарського суду Хмельницької області від 10.01.2011 року у справі №4/163-Б-10, колективне мале підприємство „Бахус" (м. Волочиськ, вул. Котовського, буд. 7, код 23832430) 10.01.2011 року визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Івахова Р.В. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.09.2014 року у справі №4/163-Б-10 арбітражного керуючого Івахова Р.В. звільнено від виконання обов'язків ліквідатора колективного малого підприємства "Бахус" та призначено ліквідатором останнього арбітражного керуючого Яроша В.Ю.

Відповідно до ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, чинній на час винесення постанови про визнання банкрутом 10.01.2011 року та на час укладення договору про відступлення права вимоги від 10.01.2013 року) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше; керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше; окрім того, укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається лише в порядку, передбаченому законом.

Статтею 25 вказаного Закону передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, також до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Тобто, з часу визнання КМП "Бахус" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повноваження щодо підписання будь-яких угод, стороною яких виступає КМП „Бахус", в тому числі тих, що пов'язані з відчуженням майна, перейшли від керівника банкрута до призначеного у встановленому порядку ліквідатора.

Проте, договір про відступлення права вимоги, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги на суму 90712,00 грн., укладений 10.01.2013 року від імені КМП „Бахус" директором підприємства ОСОБА_4, який станом на вказану дату не мав відповідних повноважень.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Укладений договір про відступлення права вимоги від 10.01.2013 року суперечить положенням Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та підписаний не уповноваженою на те особою, що дає підстави вважати його недійсним. При цьому судом приймається до уваги те, що позивач, в силу відомостей, які містились станом на 10.01.2013 року у Єдиному державному реєстрі відомостей про банкрутство КМП "Бахус" та про особу ліквідатора, вважається обізнаним про обмеження повноважень директора ОСОБА_4 (п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" ).

Статтею 83 ГПК України надано право господарського суду, приймаючи рішення, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

Згідно з частинами 1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом. Таким чином, імперативним приписом цієї правової норми визначено обов'язок держави щодо захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Права господарського суду щодо прийняття рішення встановлено ст. 83 ГПК України, згідно з якою господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Враховуючи імперативний припис ст. 20 ГК України щодо обов'язку держави захищати права і законі інтереси суб'єктів господарювання, то приписом ст. 83 ГПК України на господарський суд покладено обов'язок при прийнятті рішення визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. (Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України у справі №31-28/198-05-4541 від 06.06.2007 року).

У п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що у випадку, якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). При цьому, реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони.

Враховуючи вищевикладене, пов'язаність договору про відступлення права вимоги від 10.01.2013 року із предметом спору, суд вважає за належне визнати договір про відступлення права вимоги від 10.01.2013 року, укладений між колективним малим підприємством „Бахус" в особі директора ОСОБА_4 та приватним підприємцем ОСОБА_1, недійсним в порядку частини 1 статті 83 ГПК України.

Оскільки відповідно до приписів ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, позивач в даному спорі не може вважатися кредитором відповідача на суму, вказану в договорі про відступлення права вимоги від 10.01.2013 року - 90 712,00 грн., тому в позовній вимозі про стягнення 90 712,00 боргу на користь ФОП ОСОБА_1 слід відмовити.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 14000,00 грн. на підставі акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.07.2013 року.

В силу ч.1 - 6 ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів; проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін.

У ст. 901 ЦК передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт надання послуги позивачем відповідачу на суму 14 000,00 грн. підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їхніми печатками актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.07.2013 року.

Згідно приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем надано в матеріали справи вимогу про виконання зобов'язання від 19.11.2015 року, адресовану в.о. директора ДП ДГ "Шарівка", у якій ФОП ОСОБА_1 просить у семиденний термін від дня пред'явлення вимоги погасити заборгованість згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.07.2013 року в розмірі 14000,00 грн. Як доказ надіслання такої вимоги позивачем долучено фіскальний чек відділення поштового зв'язку від 19.11.2015 року про надіслання рекомендованого листа директору ДП ДГ "Шарівка".

Проте, наданий фіскальний чек не приймається судом як належний доказ пред'явлення вимоги про сплату заборгованості за актом від 30.07.2013 року, оскільки не підтверджує надіслання відповідачу саме цієї вимоги. Інших доказів пред'явлення ДП ДГ "Шарівка" вимоги про сплату заборгованості в розмірі 14000,00 грн. матеріали справи не містять та учасниками судового процесу не надано, тому, зважаючи на це та виходячи з системного аналізу змісту норм ч.2 ст.530 ЦК України позивач передчасно звернувся з позовом про стягнення 14 000,00 грн. на підставі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.07.2013 року, оскільки на момент пред'явлення позову строк виконання відповідачем вказаного зобов'язання ще не настав, тому у стягненні 14000,00 грн. також слід відмовити.

Судом в даному випадку також приймається до уваги те, що передбачене статтею 56 ГПК надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів є процесуальним обов'язком позивача як учасника судового процесу і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов'язку, про яку йдеться у статті 530 Цивільного кодексу України (п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351).

При цьому наявні в матеріалах акти звірки взаємних розрахунків жодним чином не встановлюють терміни виконання зобов'язань з погашення заборгованості.

Оскільки суд не знайшов підстав для стягнення основної заборгованості, тому, відповідно, вимога про стягнення 71130,94 грн. втрат від інфляції та 7336,48 грн. 3% річних також є необґрунтованою, в задоволенні якої слід відмовити.

Стосовно заявленої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України). За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Тому, оскільки позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження, підстави для вирішення питання про сплив строку позовної давності також відсутні.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в позові в повному обсязі з підстав його необґрунтованості.

Судовий збір у зв'язку із відмовою в позові покладається на позивача. При цьому судом враховано п. 3.17.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу судами першої інстанції" , згідно якого суд, визнаючи недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір (пункт 1 статті 83 ГПК) або виходячи у разі необхідності за межі позовних вимог (пункт 2 тієї ж статті), за результатами розгляду справи повинен з урахуванням вимог частин першої-четвертої статті 49 названого Кодексу вирішувати питання про стягнення та розподіл відповідних сум судового збору.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 13, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

в задоволенні позову відмовити.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 10.01.2013 року, укладений між колективним малим підприємством „Бахус" та приватним підприємцем ОСОБА_1.

Повне рішення складено 24.02.2016 року

Суддя М.В. Музика

Віддрук. у 2 прим. : 1 - до справи, 2 - третій особі НААН України (01010, м. Київ, Печерський район, вул. Суворова, буд. 9) - рекомендованим з повідомлення про вручення