Ухвала суду № 56060104, 23.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 р. Справа № 876/14530/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника позивача Романа Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Текс» СП до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

25.04.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Текс» СП звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області, в якому просило визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.12.2012 р. N 1387/0001622332/6382 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2346,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1173,00 грн; N 1389/0001602332/6383 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26521,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 13260,00 грн; N 0002531531/1374 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8607,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 4303,50 грн; від 12.03.2013 р. N 0000062332/206/1546 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5067,00 грн; N 0000161531/208 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року у розмірі 5021,00 грн; N 0000112332/204/1544 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2012 року у розмірі 10806,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 5403,00 грн; N 0000072332/205/1545 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4117,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 2058,50 грн; N 0000122332/203/1543 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2012 року у розмірі 10561,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 2640,25 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки викладені в акті перевірки, в якому встановлено порушення ТОВ «Зеніт-Текс» СП пп. 189.1, 189.11 ст. 189, п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 140.1.7 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (надалі -ПКУ) зі змінами та доповненнями, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV та за результатами якого було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є протиправними.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області від 19.12.2012 року N 1387/0001622332/6382 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2346,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1173,00 грн; N 1389/0001602332/6383 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26521,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 13260,00 грн; N 0002531531/1374 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8607,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 4303,50 грн; від 12.03.2013 р. N 0000062332/206/1546 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5067,00 грн., N 0000161531/208 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року у розмірі 5021,00 грн; N 0000112332/204/1544 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2012 року у розмірі 10806,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 5403,00 грн; N 0000072332/205/1545 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4117,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 2058,50 грн; N 0000122332/203/1543 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2012 року у розмірі 10561,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 2640,25 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що висновки ДПІ у Тячівському районі, викладені в акті перевірки № 02005/2332/31892117 від 04.12.2012 року, про порушення позивачем пп. 189.1, 189.11 ст. 189, п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 140.1.7 ст. 140 ПКУ від 02.12.2010 року, є хибними та такими, що не відповідають нормам законодавства.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Тячівському районі Закарпатської області подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, з 19 листопада 2012 року по 27 листопада 2012 року ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Текс» СП в частині дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01 жовтня 2011 р. по 30 вересня 2012 р.

За результатами позапланової документальної перевірки було складено Акт № 2005-2332/31892117 від 04 грудня 2012 р., який вручено позивачу 06 грудня 2012 року. Позаплановою виїзною перевіркою було встановлено, що ТОВ «Зеніт-Текс» СП порушило: п.135.2 ст. 135 ПКУ, внаслідок чого перевіркою нараховано податку на прибуток за І півріччя 2012 року в загальній сумі 6441,40 грн., в т.ч. за І квартал 2012 року - 3521,20 грн., за II квартал 2012 року - 2920,20 грн., пп. 189.1, 189.11 ст.189, п.44.1 ст.44, п.198.3 ст.198, п. 140.1.7 ст.140 ПКУ, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 - XIV, внаслідок чого перевіркою встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 64929,00 грн., в т.ч. за квітень 2012 року - на 26521,00 грн., за травень 2012 року - на 36062,00 грн. та за червень 2012 року - на 2346,00 грн. Також перевіркою встановлено завищення значення рядка 24 за вересень 2012 року в сумі 26484,00 грн., п. 249.3. ст.249, п.250.2 ст.250 Розділу VIII ПКУ від 02.12.2010 року, в частині неподання до ДПІ у Тячівському районі податкових декларації по екологічному податку за IV квартал 2011 року та донараховано даного податку за вищенаведений період в загальній сумі - 50,20 грн., ст.1 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині не своєчасного повернення валютної виручки від фірми «T.R.S. EVOLUTION» S.р.А. (Італія), згідно контракту № 8 від 28.10.2011 року, пп. 169.2.2 п. 169.2 ст.169, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 ПКУ від 02.12.2010р. за № 2755-УІ, перевіркою донараховано податок на доходи фізичних осіб за жовтень 2011р. - вересень 2012р. в сумі 1872,12 грн.(том 1,а.с.19-49).

На підставі вищезазначеного акту ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області були винесені податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2012 року № 1379/0001572332/6358, № 1387/0001622332/6382, № 1389/0001602332/6383, № 1388/001612332/6384 та № 0002531531/1374.

ТОВ «Зеніт-Текс» СП оскаржило вищезазначені податкові повідомлення-рішення подавши скаргу до Державної податкової служби в Закарпатській області. За результатами розгляду скарги Державною податковою службою в Закарпатській області було прийнято рішення від 01.03.2013 року, яким частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2012 року № 1388/001612332/6384 та від 19 грудня 2012 року № 1379/0001572332/6358 (том 1,а.с.57-62).

На підставі рішення Державної податкової служби в Закарпатській області від 01 березня 2013 року - ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області винесла податкові повідомлення-рішення від 12.03.2012 року № 0000072332/205/1575, № 0000112332/204/1544, № 0000122332/203/1543, № 0000062332/206/1546, № 0000161531/208(том 1,а.с.11,14,16-18).

18.03.2013 року ТОВ «Зеніт-Текс» СП звернулось з повторною скаргою до Державної податкової служби України на податкові повідомлення рішення від 19 грудня 2012 року N 1387/0001622332/6382, N 1389/0001602332/6383, N 0002531531/1374, від 12 березня 2013 року № 0000072332/205/1575, № 0000112332/204/1544, № 0000122332/203/1543, № 0000062332/206/1546, № 0000161531/208. Рішенням Міністерства Доходів і Зборів України від 08.04.2013 р. повторна скарга залишена без задоволення (том 1,а.с.63-67).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сумм податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковим кодексом від 02.12.2010 року № 2755-VI встановлено виключний перелік обставин, які виключають можливість платника податку віднести суми оплаченого ПДВ в ціні товару/послуги до податкового кредиту, а саме: - якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника; - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними(або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 1 Наказу № 1379 від 01.11.2011 року Міністерства Фінансів України зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 14 цього Порядку податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). А згідно п. 16 цього Порядку - усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

З матеріалів справи слідує, що між ТОВ «Зеніт-Текс» СП та ПрАТ «Делойт енд Туш ЮСК» був укладений договір про надання аудиторських послуг № AUDUA 11/181 від 25 грудня 2011 року(том 1,а.с.105-122).

На підтвердження виконання зазначеного Договору позивачем надано податкові накладні (том 1,а.с.68-70), видаткові накладні, рахунки-фактури, виписки з банківського рахунку (том 1,а.с.71-76). За вказані послуги сплачено кошти, втому числі і ПДВ в ціні наданих послуг та позивачем сформовано податковий кредит на загальну суму 35442,63 грн.

З наведених вище документів слідує, що всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Прийняття робіт за цим Договором були оформлені Актом приймання-передачі послуг від 04.10.2012 року та додатковою угодою до договору №1, додатковою угодою до договору №2 (а.с.105-122) та звітом незалежних аудиторів щодо виконання узгоджених процедур (а.с.181-188).

Щодо висновків податкового органу стосовно зменшення в ході перевірки податкового кредиту платника податку на суму 35442,63 грн. в зв'язку з невідповідністю акту приймання-передачі послуг від 04.10.2012 року п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та при цьому мають містити визначені цим Законом обов'язкові реквізити.

При цьому жодним нормативно - правовим актом не затверджено форми бланку акту надання послуг, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для первинних та зведених облікових документів - назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також слід зазначити, що незначні недоліки в заповненні актів, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості зазначеного первинного документа щодо наданих позивачу послуг.

Оглянувши зазначений вище акт приймання-передачі послуг, колегія суддів вважає, що даний документ містить чіткий та достатньо деталізований перелік наданих позивачу послуг, строки і спосіб їх надання, а також результат наданих послуг.

Крім того, Акт приймання-передачі послуг від 04.10.2012 року містить обов'язкові реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, - дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, підпис осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Також, колегія суддів зазначає, що мало місце фактичне впровадження результатів наданих послуг ПрАТ «Делойт енд Туш ЮСК» у діяльність ТОВ «Зеніт-Текс», а саме позивачем було проведено інвентаризацію на підприємстві.

Відтак послуги, які були надані позивачеві ПрАТ «Делойт енд Туш ЮСК» були безпосередньо спрямовані на оптимізацію ведення господарської діяльності та отримання доходу, враховуючи види діяльності підприємства, які вказані у ЄДРПОУ.

При цьому, податковий орган не спростував наявності у позивача ділової мети під час виконання спірних операцій, а також не довів умислу у позивача укладення зазначеного договору виключно з метою податкової економії.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про виконання позивачем умов Договору від 25 грудня 2011 року у повному обсязі, та що господарські операції позивача з ПрАТ «Делойт енд Туш ЮСК» щодо надання аудиторських послуг мали реальний характер і підтверджені належними та достатніми доказами.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума ПДВ в розмірі 35442,63 грн. включена позивачем до податкового кредиту правомірно у відповідності до норм Податкового кодексу та інших нормативно-правових актів, що регулюють дані правовідносини.

Щодо висновків податкового органу про збільшення податкового зобов'язання підприємства на загальну суму 45470,26 грн. з тих підстав, що підприємством не було показано операцію з умовного продажу уцінених товарів та не нараховано податок на додану вартість на собівартість вказаних товарів при їх використанні не у господарській діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.184.7. ст. 184 ПКУ, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону. Отже, як вбачається з аналізу норм ПКУ, визнання платником податків умовного продажу можливе за наявності сукупності трьох складових: а) анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість; б) наявність в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку товарів та необоротніх активів; в) при придбанні таких товарів та необоротних активів - суми податку були включені до податкового кредиту.

Згідно із підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПКУ.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ встановлено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Проведення дооцінки (уцінки) товарів за власним рішення платника податків з метою приведення вартості товару до відповідності з ринковою вартістю не може вважатися операцією, що підлягає оподаткуванню у розумінні ст. 185 ПКУ.

З аналізу вище зазначених норм слідує, що операції з уцінки/переоцінки товарно-матеріальних цінностей не підпадають під поняття "постачання товарів", відтак податкові зобов'язання за такою операцією не виникають.

Відповідно до підпункту «в» пункту 198.5 статті 198 ПК платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів.

За правилами пункту 189.1 статті 189 ПК у такому разі база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 152.10 ПКУ, якщо платник податку приймає рішення про уцінку/дооцінку активів згідно з правилами бухгалтерського обліку, - така уцінка/дооцінка з метою оподаткування не змінює балансову вартість активів та доходи або витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням зазначених активів.

Згідно положення про порядок уцінки і реалізації продукції, яка залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей затвердженого наказом Мінфіну від 10.09.1996 №120/190: «проводиться уцінка товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців) і не користуються попитом у споживачів, а також таких товарів та продукції, які частково втратили свою первісну якість (далі - товари, продукція), та надлишкових товарно-матеріальних цінностей (матеріалів, комплектуючих виробів, інших матеріальних цінностей, що більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках).

З інвентаризаційного опису від 26.11.2012 року проведеного на підставі наказу № 59 від 22 листопада 2012 року(том 1,а.с.135) слідує, що при перевірці фактичної наявності залишків ТМЦ, які знаходяться по всіх підрозділах по рахунку № 28 встановлена наявна кількість ТМЦ в кількості 2883 шт., вироби з дефектами - в кількості 136 шт., що відповідає кількості залишків ТМЦ після проведення уцінки/переоцінки згідно інвентаризаційного акту-опису від 29 березня 2012 року проведеного згідно Наказу № 19 від 29.03.2012 р.(том 1,а.с.82-84)

Уцінка продукції на підставі Наказу № 19 від 29 березня 2012 і подальша дооцінка даних товарів до суми 120,00 грн. за шт. на підставі Наказу № 68 від 10.12.2012 року - була проведена ТОВ «Зенті-Текс» СП у відповідності до вищевказаного положення та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" затвердженого Наказом Мінфіну України № 246 від 20.10.1999 р.

Враховуючи вищенаведені норми податкового законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку підстав для визнання умовного продажу товарів у підприємства не було, а висновок посадових осіб податкового органу, щодо умовного продажу товарів, виходячи з уцінки товарно-матеріальних цінностей підприємства згідно чинного ПКУ - не є підставою для визнання умовного продажу товарів.

Сума уцінки/дооцінки жодним чином не впливає на податковий облік (пункт 152.10 ст. 152 ПКУ) і не свідчить про використання даних товарів не у господарській діяльності.

Крім того, згідно з визначенням, наведеним у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, для цілей податкового обліку критерієм розмежування виробничих та невиробничих активів є їх зв'язок з економічною діяльністю платника, використання таких активів у діяльності, спрямованої на одержання прибутку.

У даному разі, як слідує з встановлених судом першої інстанції обставин справи, висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, ґрунтується на використанні уціненого товару не у господарській дільності ТОВ «Зеніт-Текс».

Втім, на переконання суду апеляційної інстанції такі висновки не є обгрунтованими, оскільки використання уціненого товару у господарській діяльності не означає, що таке використання обмежено виключно якісними характеристиками товару (в даному випадку товарів загального вжитку).

Господарська діяльність передбачає будь-яке використання товарно-матеріальних цінностей з метою отримання прибутку; сама по собі зміна характеристик товарно-матеріальних цінностей (в даному випадку уцінка товару) не є підставою для кваліфікації уціненого товару як такого, що не може використовуватись у господарській діяльності.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що, продаж уціненого/дооціненого товару є його використання у господарській діяльності підприємства.

При цьому колегія суддів зазначає, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, однак ні в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції податковим органом не було доведеного факту використання ТОВ «Зеніт-Текс» уціненого товару не у господарській діяльності підприємства.

Також, правомірність висновків суду першої інстанції підтверджуються висновком судово-економічної експертизи проведеної відповідно до ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі № 807/1382/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін