Постанова № 56060019, 02.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2015 р. Справа№ 910/18213/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Дяк Ю.М.

від відповідача: Логвинова Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 по справі №910/18213/15 (суддя: Чебикіна С.О.)

за позовом Міністерства охорони здоров'я України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укроптпостач"

про стягнення 898 557, 57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 по справі №910/18213/15, позов Міністерства охорони здоров'я України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укроптпостач" задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 30 869 (тридцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 26 коп. пені, 34 171 (тридцять чотири тисячі сто сімдесят одна) грн. 27 коп. штрафу та 1 300 (одна тисяча триста) грн. 82 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову мотивоване наявністю правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу за прострочку поставки товару за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 27Т/132/21-24 від 28.10.2014, прострочення якого, за розрахунком суду почалось з 01.03.2015.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 по справі №910/18213/15 щодо часткового задоволення позовних вимог, позивач відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 по справі №910/18213/15- скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при вирішенні спору зроблено помилковий висновок щодо дати початку прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 27Т/132/21-24 від 28.10.2014 щодо поставки товару, у зв'язку з чим безпідставно зменшено розмір штрафних санкцій.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 по справі №910/18213/15 розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду складом колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Корсакової Г.В., розгляд справи № 910/18213/15 доручено здійснити колегії суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 по справі №910/18213/15 прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 18.11.2015.

18.11.2015 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обгрунтування відзиву посилався на те, що отримання ним 01.12.2014 попередньої оплати від позивача за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 27Т/132/21-24 від 28.10.2014 автоматично продовжує строк його виконання на визначений строк за всім переліком препаратів у відповідності до приписів пункту 4.3 укладеного між сторонами договору.

В судовому засіданні 18.11.2015 оголошено перерву до 02.12.2015, про що присутніх представників сторін повідомлено під розписку, яка наявна в матеріалах справи.

В судовому засіданні 02.12.2015 представник позивача (апелянта) підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.12.2015 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що його прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 28.10.2014 між Міністерством охорони здоров'я України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укроптпостач" (постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №27Т/132/21-24, згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити лікарський засіб, зазначений в специфікації (додаток № 1) (товар), а замовник оплатити такий товар на умовах договору.

Закупівля товару здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 2301400 забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" на виконання "Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями за період до 2016 року" за напрямом "Централізована закупівля хіміотерапевтичних препаратів, радіо фармпрепаратів та препаратів супроводу для лікування онкологічних хворих". Товар постачається уповноваженому підприємству замовника ДУО "Політехмед" (уповноважене підприємство), з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров'я.

Згідно з пунктом 4.1 договору, розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, наведений в реквізитах постачальника, на підставі видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.3. договору замовник має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 року №117, у строк не більше трьох місяців з моменту оплати у розмірі до 100% від суми договору на підставі рахунку, виставленого постачальником . Постачальник протягом трьох місяців з дня надходження коштів, як попередньої оплати, підтверджує їх використання за призначенням згідно з видатковою накладною про поставку (передачу) товару.

Згідно п. 5.1. договору постачальник забезпечує поставку товару, на умовах поставки DDР-Київ (у значенні міжнародних правил Інкотермс-2000) на склад Уповноваженого підприємства замовника за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Каштанова, 66, у відповідності до узгодженого графіку поставки (додаток 2).

Пунктом 5.4 договору визначено, що приймання - передача товару оформлюється видатковою накладною постачальника, яка підписується матеріально - відповідальною особою постачальника і уповноваженим підприємством на ту кількість товару, яка відповідає вимогам договору.

Відповідно до пункту 5.7 договору, датою виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару у повному обсязі вважається дата находження товару у відповідній кількості та якості, що відповідає вимогам договору на склад уповноваженого підприємства.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений пунктом 5.1 договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості поставленого товару за кожен день прострочення поставки товару, а за прострочення товару понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Крім того, сторонами договору було узгоджено двосторонньо:

- додаток № 1: специфікацію до договору з 9 видами товару та загальною вартістю на суму 44 465 120,79 грн.;

- додаток № 2: графік поставки товару, згідно якого, термін поставки усього товару узгоджено: грудень 2014 року;

28.10.2014 між позивачем - Міністерством охорони здоров'я, як замовником, та відповідачем - ТОВ «Компанія «Укроптпостач», як постачальником, укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою сторони узгодили види товару, загальну суму договору у розмірі 32 056 140,70 грн., внесено зміни до додатку № 1 та № 2 договору щодо видів та сум товарів, виклавши їх у новій редакції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що узгоджені сторонами додатки № 1 та № 2 містять в собі лише змінені кількісні та вартісні характеристики поставляємого товару поо договору, проте, додаток № 2 щодо терміну поставки товару залишався незмінним: грудень 2014 року.

Згідно платіжного доручення № 7545 від 25.11.2014 на суму 22 439 612,00 грн., яке проведено банком як оплачене 01.12.2014, позивачем було перераховано відповідачу загалом 22 439 612,00 грн. з призначенням платежу: «п/о лезра, метотр, оксаліплат, топотекан, циспл, № УОП726 від 24.11.14, д. №27Т/132/21-24 від 24.11.14, д.у № 1 від 28.10.2014».

Як зазначав позивач у позові, вказані кошти були перераховані у якості попередньої оплати.

В свою чергу, відповідачем на виконання умов договору в редакції додаткової угоди № 1 було здійснено уповноваженому підприємству позивача (ДУО «Політехмед» на підставі укладеного договору доручення № 4 від 03.03.2014) наступні поставки товару:

- згідно видаткової накладної № УОП105 від 20.02.2015 на суму 5 963 912,50 грн. (таблетки цисплатин «Ебеве» EW7056 кількістю 4 753 шт., таблетки цисплатин «Ебеве» EY0480 кількістю 6 622 шт.);

- згідно видаткової накладної № УОП147 від 25.03.2015 на суму 635 339,25 грн. (таблетки лезра CL1500ЗС кількістю 113 100 шт.);

- згідно видаткової накладної № УОП161 від 02.04.2015 на суму 488 160,75 грн. (таблетки лезра CL15005С кількістю 86 900 шт.);

Місцевим господарським судом на підставі вищенаведених обставин зроблено висновок про те, що оскільки п. 4.1 та п. 4.3. договору встановлено обов'язок постачальника протягом трьох місяців з дня надходження коштів, як попередньої оплати, поставити (передати) товар покупцю, то враховуючи, що попередня оплата позивачем була здійснена 01.12.2014, а тому свій обов'язок з поставки товару відповідач повинен був виконати у строк до 01.03.2015, у зв'язку з чим відповідачем прострочено поставку товару позивачу по наступним видатковим накладним №УОП147 від 25.03.2015 року на суму 635 339,15 грн. та №УОП161 від 02.04.2015 року на суму 488 160,75 грн. Отже, за розрахунком суду першої інстанції присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 30 869 грн. 26 коп. пені та 34 171 грн. 27 коп. штрафу на підставі п. 7.2 договору та ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції не погоджується з вищенаведеними висновками місцевого господарського суду в частині розміру присуджених до стягнення пені та штрафу, вважає їх такими, що вони не відповідають обставинам справи, а також зроблені з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що згідно з п. 2, п. 3 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру присуджених до стягнення показників, оскільки господарським судом першої інстанції вірно встановлено ту обставину, що відповідачем прострочено виконання своїх зобов'язань з поставки товару за договором, проте, зроблено невірні висновки стосовно настання строку виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, і відповідно, строку прострочення за який необхідно нараховувати штрафні санкції в контексті узгоджених умов договору та приписів чинного законодавства.

З огляду на викладене, за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

П. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 23.04.2014 № 17 визначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2015 № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (в редакції, чинній на момент укладення договору) передбачено було можливість здійснення попередньої оплати за укладеними контрактами, зокрема пунктом 2 було визначено, що розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів здійснюють попередню оплату тільки тих товарів, робіт і послуг, що згідно з договорами про закупівлю передбачається поставити, виконати і надати протягом поточного бюджетного періоду, крім матеріалів і устатковання, необхідних для реалізації проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій із заміни світильників на основі ламп розжарювання на світильники на основі LED-технологій, робіт з капітального ремонту, пов'язаних з реалізацією проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій, обладнання і устатковання, необхідних для реалізації проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій із заміни ліфтів у житлових будинках та закладах соціальної сфери, товарів, робіт і послуг, виробництво яких має довготривалий цикл, а саме: вакцин для профілактичних щеплень людей і тварин, лікарських засобів і виробів медичного призначення, медичного обладнання та санітарних автотранспортних засобів для забезпечення закладів охорони здоров'я згідно з державними програмами і заходами програмного характеру, а також робіт з будівництва інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави.

Як встановлено колегією суддів Київського апеляційного господарського суду, 28.10.2014 між Міністерством охорони здоров'я України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укроптпостач" (постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №27Т/132/21-24, в який було внесено зміни додатковою угодою № 1, зокрема в узгоджені сторонами додатки № 1 та № 2 щодо видів та сум товарів, виклавши їх у новій редакції. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що узгоджені сторонами додатки № 1 та № 2 містять в собі лише змінені кількісні та вартісні характеристики поставляємого товару по договору, проте, додаток № 2 щодо терміну поставки товару залишався незмінним: грудень 2014 року.

Згідно платіжного доручення № 7545 від 25.11.2014 на суму 22 439 612,00 грн., яке проведено банком як оплачене 01.12.2014, позивачем було перераховано відповідачу загалом 22 439 612,00 грн. з призначенням платежу: «п/о лезра, метотр, оксаліплат, топотекан, циспл, № УОП726 від 24.11.14, д. №27Т/132/21-24 від 24.11.14, д.у № 1 від 28.10.2014», і отримання коштів за яким відповідачем не заперечувалось.

З огляду на вищенаведене, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно п. 5.1 договору постачальник зобов'язався забезпечити поставку товару, на умовах поставки DDР-Київ (у значенні міжнародних правил Інкотермс-2000) на склад Уповноваженого підприємства замовника за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Каштанова, 66 а у відповідності до узгодженого графіку поставки. В свою чергу, згідно узгодженого сторонами графіку поставки (який залишався незмінним з моменту укладення договору і додаткової угоди № 1 від 28.10.2014), термін поставки усього товару узгоджено у грудні 2014 року. Оскільки сторонами не було узгоджено конкретну дату грудня 2014 року, суд апеляційної інстанції вважає, що кінцевим строком виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару за договором є 31.12.2015 включно, і поставка якого повинна узгоджуватись видатковою накладною у відповідності до п. 5.4, п. 5.7 договору, що в сукупності підтверджувало б належне і своєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару за договором.

В свою чергу, відповідачем всупереч п. 5.1, п. 5.4, п. 5.7 договору та ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України допущено неналежне виконання свого зобов'язання з поставки товару позивачу (в особі уповноваженого підприємства), оскільки відповідачем не здійснено поставку товару у строк до 31.12.2015, а здійснено її 20.02.2015, 25.03.2015 та 02.04.2015, що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними, тобто відповідачем допущено прострочення виконання свого негрошового зобов'язання з своєчасної поставки товару (затримка поставки товару понад термін, встановлений пунктом 5.1 договору згідно узгодженого графіку поставки), що згідно з ст. 611, 612 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України та п. 7.2 договору є підставами дял засосуванян до відповідача штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу (оскільки затримка поставки товару відбувалась понад 30 календарних днів).

Посилання відповідача у відзиві на ту обставину, що отримання ним 01.12.2014 попередньої оплати від позивача за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 27Т/132/21-24 від 28.10.2014 автоматично продовжує строк його виконання на визначений строк за всім переліком препаратів у відповідності до приписів пункту 4.3 укладеного між сторонами договору - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставний та необґрунтований, оскільки наведений пункт договору встановлює зобов'язання відповідача підтвердити використання за призначенням перерахованих йому коштів, що полягає у тому, що особа, які й перераховано кошти як попередню оплату за рахунок державного бюджету повинна підтвердити їх використання саме за призначенням (розрахунок за ліки/виробництво ліків, тощо), що узгоджується і з правом відповідного державного органу здійснити попередню оплату (постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.2015 № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти»). Проте, пункт 4.3 договору жодним чином не встановлює інший термін поставки товару (грудень 2014), ніж той, що узгоджений сторонами у графіку поставки у відповідності до пункту 5.1 договору, як не встановлює і право відповідача в односторонньому порядку змінити терміни поставки.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 496 118,88 грн. штрафу та 402 438,69 грн. пені за прострочення виконання негрошового зобов'язання з поставки товару за договором - є законними, обгрунтованими та підлягають задоволенню згідно наступного розрахунку:

- за прострочення поставки згідно видаткової накладної № УОП105 від 20.02.2015 на суму 5 963 912,50 грн. (таблетки цисплатин «Ебеве» EW7056 кількістю 4 753 шт., таблетки цисплатин «Ебеве» EY0480 кількістю 6 622 шт.), період прострочення складає 51 календарний день: з 01.01.2015 (останній строк поставки 31.12.2014 згідно п.5.1 договору та графіку поставки) по 20.02.2015 (дата поставки); розмір штрафу складає - 417 473,88 грн. (7% від 5 963 912,50 грн.); розмір пені складає: 304 159,41 грн. (5 963 912,50 грн. х 0,1% х 51 календарний день);

- за прострочення поставки згідно видаткової накладної № УОП147 від 25.03.2015 на суму 635 339,25 грн. (таблетки лезра CL1500ЗС кількістю 113 100 шт.), період прострочення складає 84 календарних дні: з 01.01.2015 (останній строк поставки 31.12.2014 згідно п.5.1 договору та графіку поставки) по 25.03.2015 (дата поставки); розмір штрафу складає - 44 473,75 грн. (7% від 635 339,25 грн.); розмір пені складає: 53 368,56 грн. (635 339,25 грн. х 0,1% х 84 календарних дні);

- за прострочення поставки згідно видаткової накладної № УОП161 від 02.04.2015 на суму 488 160,75 грн. (таблетки лезра CL15005С кількістю 86 900 шт.), період прострочення складає 92 календарних дні: з 01.01.2015 (останній строк поставки 31.12.2014 згідно п.5.1 договору та графіку поставки) по 02.04.2015 (дата поставки); розмір штрафу складає - 34 171,25 грн. (7% від 488 160,75 грн.); розмір пені складає: 44 910,72 грн. (488 160,75 грн. х 0,1% х 84 календарних дні).

З огляду на викладене, рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 по справі №910/18213/15 згідно з п. 2, п. 3 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає зміні в частині розміру присуджених до стягнення показників штрафу та пені, і присудженням за результатами апеляційного перегляду справи до стягнення з відповідача на користь позивача 496 118,88 грн. штрафу та 402 438,69 грн. пені за прострочення виконання негрошового зобов'язання з поставки товару за договором згідно вищенаведеного розрахунку. Судові витрати у зв'язку із зміною рішення суду першої інстанції також підлягають перерозподілу.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим на підставі п. 2, п. 3 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 по справі №910/18213/15 - підлягає зміні в частині розміру присуджених до стягнення показників штрафу та пені, і присудженням за результатами апеляційного перегляду справи до стягнення з відповідача на користь позивача 496 118,88 грн. штрафу та 402 438,69 грн. пені за прострочення виконання негрошового зобов'язання з поставки товару за договором.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, сплачений судовий збір за подачу позову покладається на відповідача повністю.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відовідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 по справі №910/18213/15 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 по справі №910/18213/15 суду міста Києва від 06.04.2015 у справі № 910/18213/15- змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 по справі №910/18213/15 суду міста Києва від 06.04.2015 у справі № 910/18213/15 в наступній редакції:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укроптпостач" (03049, м. Київ, вул. Фурманова, буд. 1/7; код 37514987) на користь Міністерства охорони здоров'я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7; код 37567646) 402 438 (чотириста дві тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 69 коп. пені, 496 118 (чотириста дев'яносто шість тисяч сто вісімнадцять) грн. 88 коп. штрафу та 17 971 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят одна) грн. 16 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укроптпостач" (03049, м. Київ, вул. Фурманова, буд. 1/7; код 37514987) на користь Міністерства охорони здоров'я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7; код 37567646) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 19 769 (дев'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 50 коп.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи № 910/18213/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Є.Ю. Шаптала