Постанова № 56059856, 10.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2016 р. Справа№ 911/573/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Зеленіна В.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -Тіторенко Л.В.,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства КП "Укренергомонтаж" від 20.12.2015

на рішення Господарського суду Київської області від 28.04.2015 року

у справі № 911/537/15

за позовом Об'єднання підприємств електротехнічна корпорація "Елкор"

до приватного акціонерного товариства КП "Укренергомонтаж"

про стягнення 1198229грн.96коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 28.04.2015 (суддя - Антонова В.М.) частково задоволено позовні вимоги підприємства «Елкор» та стягнуто з ПрАТ КП «Укренергомонтаж», з врахуванням вимог заяви про уточнення позовних вимог, 779083грн. 20 коп. заборгованості за поставлене згідно договору №04-02/06-12 від 21.06.2012 обладнання, 226713грн. 21 коп. - інфляційних втрат, 51611грн. 59 коп. -3% річних, 21148грн. 16грн. судового збору. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за отримане обладнання. При цьому судом відмовлено в стягненні з відповідача нарахованої позивачем пені, оскільки позивач нарахував її за період з 01.10.2014 по 01.04.2015, тоді як період її нарахування закінчився 16.07.2013. Також, частково відмовлено в стягненні нарахованих позивачем інфляційних втрат та стягнуто їх суму за розрахунком суду.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Апелянт зазначив про те, що обладнання поставлялось позивачем скаржнику для виконання останнім контракту №UE/001/2 від 15.07.2011 на виконання реабілітації ПС 330кВ «Першотравнева», укладеного між скаржником та ДП «НАК «Укренерго». Проте, оскільки ДП «НАК «Укренерго» не виконало свої зобов'язання з оплати обладнання за контрактом №UE/001/2, відповідач в свою чергу не може виконати свої зобов'язання з оплати отриманого обладнання перед позивачем.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказав про безпідставність доводів апеляційної скарги та правомірність висновків суду першої інстанції.

Також, представником відповідача подано до суду апеляційної інстанції клопотання про застосування позовної давності щодо стягнення штрафних санкції в якому останній просив застосувати спеціальний строк позовної давності, передбачений ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Розглянувши подане клопотання колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення враховуючи наступне.

Згідно з частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідної заяви в суді першої інстанції відповідачем не подавалося. До суду першої інстанції відповідач звертався лише з заявою про застосування позовної давності до вимог позивача в частині стягнення пені.

Таким чином, у апеляційного господарського суду відсутні передбачені законом підстави для застосування позовної давності.

Крім того, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК встановлюється спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки. Зважаючи на те, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання не є неустойкою, положення про скорочену позовну давність в один рік стосується лише вимог про стягнення неустойки і не регулює стягнення боргу з урахуванням відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК. Відповідно до позовних вимог щодо застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК, встановлений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, проте подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю направити в судове засідання апеляційної інстанції повноважного представника підприємства. Розглянувши подане клопотання колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення враховуючи наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія суддів визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду скарги. Отже, постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного розгляду скарги.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

21.06.2012 між Об'єднанням підприємств електротехнічна корпорація "Елкор" (постачальник) та ПрАТ КП "Укренергомонтаж" (покупець) укладено договір №04-02/06-12, згідно якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця обладнання за типами, ціною, технічними характеристиками та в кількості згідно зі специфікацією №1, яка є невід'ємною частиною договору (обладнання), покупець в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити обладнання відповідно до умов договору.

Згідно п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору поставка обладнання за договором здійснюється на умовах DDP, підстанція 330 кВ "Першотравнева" за адресами, вказаними в специфікації відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010. Строки поставки обладнання визначені в специфікації №1. Покупець здійснює приймання обладнання від постачальника за кількістю та комплектністю у місті, зазначеному в специфікації №1 в присутності представника замовника будівництва, про що складається акт приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.2 договору вартість обладнання, що поставляється за договором, зазначається сторонами в специфікації №1. Загальна ціна договору складається з вартості обладнання та становить 2 337 249,60 грн.

Пунктом 4.3 договору визначено, що покупець здійснює оплату за цим договором, в наступному порядку: - аванс, що складає 907548,55 грн., з урахуванням ПДВ (20%), на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури протягом 5-ти календарних днів з дня підписання договору обома сторонами; - остаточна оплата, що складає 1429701,05грн. протягом 60 днів після підписання актів прийому-передачі обладнання.

25.09.2012 між Об'єднанням підприємств електротехнічна корпорація "Елкор" та ПрАТ КП "Укренергомонтаж" укладено додаткову угоду №1 до договору №04-02/06-12 від 21.06.2012, згідно якої викладено в новій редакції п.п. 2.8, 4.2 та 4.3 договору: " 4.2 Загальна вартість обладнання, що поставляється за договором, становить суму всіх підписаних сторонами специфікацій на постачання обладнання"; " 4.3 Покупець здійснює оплату за обладнання на умовах та в строки, що зазначені у відповідній специфікації."

Згідно п. 2 додаткової угоди договір №04-02/06-12 від 21.06.2012 доповнено специфікацією №2.

Відповідно до специфікації №2 вартість обладнання становить 1558166,40.

Специфікацією №2 визначені наступні умови оплати: - аванс в розмірі 467 449,92грн. протягом 5-ти календарних днів після підписання сторонами додаткової угоди; - остаточний розрахунок в розмірі 1090716,48 грн. протягом 60-ти календарних днів після підписання актів прийому-передачі обладнання.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем на адресу відповідача було відвантажено обладнання за специфікацією №2 на загальну суму 1 558 166,40 грн., що підтверджується видатковими накладними №94 від 11.10.2012 на суму 779083,20грн. та №108 від 15.11.2012 на суму 779083,20 грн. та актами прийому-передачі ТМЦ №94/2 від 11.10.2012 на суму 779 083,20 грн. та №108/3 від 15.11.2012 на суму 779 083,20 грн., підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Відповідач, в свою чергу, на виконання умов договору сплатив на рахунок відповідача за поставлене обладнання згідно специфікацій №1 та №2 загальну суму у розмірі 3 116 332,80грн., зокрема 2 337 249,60 грн. згідно специфікації №1 та 779 083,20грн. згідно специфікації №2, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Однак, несплаченою відповідачем залишилась сума боргу у розмірі 779 083,20 грн. (3 895416 грн. (загальна сума поставки згідно специфікацій №1 та №2) - 3 116332,80 грн. (здійснена оплата)).

06.01.2015 позивач на адресу відповідача направив лист №06/ЭК від 06.01.2015, згідно якого просив сплатити непогашену суму боргу, однак відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.

Враховуючи викладене позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, 1192113,55грн. заборгованості, з яких: 779 083,20 грн. основного боргу, 132 529,52 грн. пені, 228 889,24грн. інфляційних втрат та 51 611,59 3% річних.

Так, згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Наявними в матеріалах справи видатковими накладними та актами приймання-передачі підтверджується отримання відповідачем обладнання поставленого позивачем. Крім того, сам відповідач не заперечує факту належного виконання позивачем умов договору.

Заперечення відповідача про те, що оскільки ДП «НАК «Укренерго» не виконало свої зобов'язання з оплати обладнання за контрактом №UE/001/2, відповідач в свою чергу не може виконати свої зобов'язання з оплати обладнання перед позивачем є безпідставними.

За викладених вище обставин, відповідач повинен оплатити отримане обладнання, відповідно до положень п. 1 ст. 692 ЦК України та відповідні нарахування інфляційних втрат, 3% річних, згідно вимог ст. 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 779083грн. 20 коп.

Також, враховуючи порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманого обладнання є вірними висновки суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 226713грн. 21коп. - інфляційних втрат за період з 16.01.2013 по 01.02.2015 та 51611грн. 59коп. -3% річних за період з 16.01.2013 по 01.04.2015, на підставі ст. 625 ЦК України. При цьому суму інфляційних втрат за вказаний період стягнуто за уточненим розрахунком суду.

Обґрунтованими є й висновки місцевого господарського суду щодо відмови в стягненні з відповідача нарахованої позивачем пені, оскільки позивач нарахував її за період з 01.10.2014 по 01.04.2015, тоді як період її нарахування закінчився 16.07.2013.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача в поданій апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 28.04.2015 у справі №911/573/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства КП "Укренергомонтаж" - без задоволення.

2. Справу № 911/573/15 повернути господарському суду Київської області.

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді О.М. Баранець

В.О. Зеленін