Рішення № 56059540, 18.02.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 лютого 2016 р. Справа № 918/1422/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автотрейд компані"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОКЛОНДАЙК І К"

про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 61 451,02 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : не зявився.

Від відповідача : не зявився.

Суть спору: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автотрейд компані" звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОКЛОНДАЙК І К" про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 34 600 грн. 00 коп., 25 085 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 1 766 грн. 02 коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 23.12.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 19.01.2016р.

Ухвалою суду від 19.01.2016р. розгляд справи відкладено на 04.02.2016р.

Ухвалою суду від 04.02.2016р. розгляд справи відкладено на 18.02.2016р.

В судове засідання 18.02.2016р. представник позивача не зявився, проте через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав клопотання, в якому просить суд здійснити розгляд справи без участі представника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автотрейд компані".

Представник відповідача в судові засідання 19.01.2016р., на 04.02.2016р. та 18.02.2016р. не зявився, відзиву на позов не подав. Проте, до господарського суду Рівненської області повернулись поштові відправлення, якими відповідачу за адресою: 33023, м. Рівне, вул. Грушевського, буд. 77, було направлено ухвали 23.12.2015р., 19.01.2016р. та 04.02.2016р. з довідкою відділення підприємства звязку: Організація вибула (а.с.28-30, 42-44, 49-51).

Разом з тим, з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.01.2016р. вбачається, що місцезнаходження ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОКЛОНДАЙК І К": 33023, м. Рівне, вул. Грушевського, буд. 77.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Така сама правова позиція знайшла своє відображення в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції яким роз'яснено, що за змістом цієї норми (статті 64 ГПК України), зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вбачає, що відповідно до статті 75 ГПК України наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представників сторін.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2014р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автотрейд компані" (надалі - Позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОКЛОНДАЙК І К" (надалі - Відповідач), в усній формі домовились між собою про поставку сульфату магнію моногідрату двухводного.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі видаткових накладних: №75 від 28.03.2014р. на суму 36 550 грн. 00 коп. та №85 від 31.03.2014р. на суму 34 600 грн. 00 коп., які містять найменування, кількість і ціну товару, довіреностей № 61 від 28.03.2014р., № 63 від 31.03.2014р. на отримання товарно-матеріальних цінностей виданих ОСОБА_2, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автотрейд компані" поставило ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОКЛОНДАЙК І К" товар на загальну суму 71 150 грн. 00 коп. (а.с. 8-12).

У свою чергу, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОКЛОНДАЙК І К" прийняло товар, про що свідчать видаткові накладні, однак в повному обсязі за отриманий товар не розрахувалось, сплативши лише 36 550 грн. 00 коп., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 34 600 грн. 00 коп.

20.08.2015р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №20/2/08 з вимогою погасити заборгованість в сумі 34 600 грн. 00 коп. (а.с. 14, докази направлення а.с. 17). Відповіді на дану вимогу відповідач не надав.

На підставі частини 2 статті 625 ЦК України, позивач за період з 01.04.2014р. по 15.12.2015р. нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 1 766 грн. 02 коп. та інфляційні втрати в розмірі 25 085 грн. 00 коп. (розрахунок а.с. 53).

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Судом встановлено, що на підставі видаткових накладних: №75 від 28.03.2014р. на суму 36 550 грн. 00 коп. та №85 від 31.03.2014р. на суму 34 600 грн. 00 коп., які містять найменування, кількість і ціну товару, довіреностей № 61 від 28.03.2014р., № 63 від 31.03.2014р. на отримання товарно-матеріальних цінностей виданих ОСОБА_2, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автотрейд компані" поставило ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОКЛОНДАЙК І К" товар на загальну суму 71 150 грн. 00 коп. У свою чергу, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОКЛОНДАЙК І К" прийняло товар, про що свідчать видаткові накладні, однак в повному обсязі за отриманий товар не розрахувалось, сплативши лише 36 550 грн. 00 коп., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 34 600 грн. 00 коп.

Отже, поставкою/отриманням товару сторони вчинили фактичні дії щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб і відповідно між сторонами виникли та існують зобов'язальні відносини.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що факт виконання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автотрейд компані" своїх зобов'язань з поставки товару та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань, в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 34 600 грн. 00 коп. основного боргу.

Окрім того, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач нарахував та заявив до стягнення за період з 01.04.2014р. по 15.12.2015р. нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 1 766 грн. 02 коп. та інфляційні втрати в розмірі 25 085 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене та перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 25 085 грн. 00 коп. інфляційних втрат за період з 01.04.2014р. по 15.12.2015р. є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 1 766 грн. 02 коп. Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних, суд встановив, що 3% річних становить 1 774 грн. 22 коп., однак враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог, суд задовольняє заявлену позивачем вимогу про стягнення 1 766 грн. 02 коп. 3% річних за період з 01.04.2014р. по 15.12.2015р.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 34 600 грн. 00 коп. основного боргу, 25 085 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 1 766 грн. 02 коп. 3% річних стверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 11, 509, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України.

На відповідача на підставі частини 1 статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АГРОКЛОНДАЙК І К" (33023, м. Рівне, вул. Грушевського, буд. 77, код ЄДРПОУ 38342681) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автотрейд компані" (21021, м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 54Д, код ЄДРПОУ 38635355) 34 600 грн. 00 коп. основного боргу, 25 085 грн. 00 коп. інфляційних втра, 1 766 грн. 02 коп. 3% річних та 1 218 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею 22 лютого 2016р.

Суддя Горплюк А.М.