Рішення № 56059512, 18.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2016 р.Справа № 916/4807/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні інвестори"

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 згідно довіреності від 23.10.2015р.

ОСОБА_2 згідно довіреності від 11.12.2015р.

Від відповідача: ОСОБА_3 згідно довіреності від 23.12.2015р.

В судовому засіданні брали участь:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Енергетичні інвестори" про стягнення збитків у розмірі 219 647грн. 95коп., які складаються зі збитків, понесених у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору фінансового лізину від 12.07.2013р. №00007873 у сумі 80 878грн. 99коп., упущеної вигоди в вигляді несплачених щомісячних платежів у сумі 39 617грн. 12коп. та упущеної вигоди в вигляді різниці між лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіку виплат та ринковою вартістю об`єкту лізингу 99 151грн. 84

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

12 липня 2013р. між ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" (Лізингодавець) та ТОВ "Енергетичні інвестори" (Лізингодержувач) було укладено договір про фінансовий лізинг №00007873.

Розділом 1 Загальних умов передбачено, що Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі разом із Договором про фінансовий лізинг спільно іменуються як "Контракт"), а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до Контракту, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між Сторонами щодо придбання ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА", а також передачі Об'єкту лізингу Лізингодержувач згідно з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг" , а також іншими положеннями українського законодавства.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2., 3.3., 3.4. Договору об'єктом контракту є транспортний засіб, зазначений у Договорі про фінансовий лізинг (надалі "Об'єкт лізингу"). Об'єкт лізингу був обраний у відповідності до специфікації Лізингоодержувача та в повній мірі відповідає вимогам Лізингоодержувача. Лізингоодержувач на власний розсід здійснив вибір Дилера-продавця, у якого ТОВ "Порше Лізинг Україна" придбало Об'єкт лізину. ТОВ "Порше Лізинг Україна" придбаває Об'єкт лізингу (отримує право власності на Об'єкт лізингу) та передає Лізнгоодержувачу Об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього контракту. Лізингоодержувач користується Об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та забезпечує експлуатацію Об'єкта лізингу у відповідності до цього контракту. Після завершення строку дії цього контракту Лізингоодержувач придбаває Об'єкт лізингу, у ТОВ "Порше Лізинг Україна" за купівельною ціною, що буде визначена ТОВ "Порше Лізинг Україна" з урахуванням виконання Лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо лізингових платежів та інших платежів, які підлягають виплаті за цим контрактом. За умови повної сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів та інших платежів, що підлягають виплаті за цим контрактом. За умови повної сплати Лізингоодержувачем всіх платежів за контрактом, а також виходячи з припущення, що відповідне законодавство України, що регулює відносини сторні за контрактом, не зазначє змін, після остаточного погашення Лізингоодержувачем всіх належних до слати платежів за контрактом , купівельне ціна Об'єкта лізину буде вважатись належним чином сплаченою Лізингоодержувачем. У разі неповної сплати Лізингоодержувачем платежів за контрактом, розмір купівельної ціни буде відповідним чином збільшений.

Відповідно до умов договору, Об'єктом лізингу є транспортний засіб типу VW, модель Amarok DoubieCab 2.0 TSI, кузов WV1ZZZ2HZB8075175, двигун №CFP 001277, рік випуску 2011.

Із змісту п.4.1. Договору, вбачається, що ТОВ "Порше Лізинг Україна" зберігатиме за собою право власності на Об'єкт лізингу, в той час як Лізингоодержувач матиме право на експлуатацію Об'єкт лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли ТОВ "Порше Лізинг Україна" матиме право розірвати цей контракт та вимагати повернення Об'єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).

У відповідності до п.6.1. Договору для експлуатації Об'єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме ТОВ "Порше Лізинг Україна" лізингові платежі у відповідності до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає в себе:

. відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування;

· суму, яка відшкодовує частину вартості Об'єкта лізингу;

· комісії;

· покриття витрат, пов'язаний з оплати та відшкодуванням, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом (включаючи, окрім іншого, витрати на ремонт Об'єкта лізингу, реєстраційні платежі та інші витрати, передбачені або пов'язані з контрактом.

Витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню контракту не включаються до лізингових платежів, а саме:

·будь-які податки, що можуть застосовуватися до контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому;

·інші витрати та платіжні зобов'язання.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що лізингові платежі, передбачені цим Договором, розраховуються в доларах США на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом банку, який буде обрано за рішенням ТОВ "Порше Лізинг Україна".

Як вбачається зі змісту п.6.5. Договору лізингові платежі перераховуються Лізенгоодержувачем на рахунок, зазначений ТОВ "Порше Лізинг Україна" у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування).

Позивач вказує, що починаючи з червня 2014р. відповідач систематично порушував умови договору щодо сплати щомісячних платежів, сплачуючи їх з порушенням строків, а з січня 2015р. взагалі припинив виконувати свої зобов'язання за Договором.

За приписами п.п.8.2., 8.2.3. Договору у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються санкція, як то компенсація будь-яких витрат, понесених ТОВ "Порше Лізинг Україна" та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/невиплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Лізингоодержувачем у відповідності до контракту.

Умовами п.8.3. Договору передбачено, що якщо Лізингоодержувач прострочить виплату

лізингового протягом більш, ніж на 10 (десять) робочих днів, ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право: надіслати Лізингоодержувачу першу платіжну вимогу в письмовій формі. Якщо Лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання першої вимоги, ТОВ "Порше Лізинг Україна" надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку якщо Лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право направити Лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитись від контратку в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1 контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобовязань після надсилання другої вимоги щодо сплати означає, що Лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобовязань за цим контрактом.

Зі змісту п.8.3.2. Договору вбачається, що якщо лізингоодержувач повністю, або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення платежу триває більш, ніж 30 днів, (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право розірвати контракт і витребувати Об'єкт лізингу від Лізингоодержувача у примусовому порядку, згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Пунктом 12.6.1 Договору передбачено, що ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право в односторонньому порядку розірвати Договору та право на повернення Обєкту лізингу, якщо Лізингоодержувач не платив 1 (один) наступний Лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобовязання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

В зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобовязань за договором, позивачем було направлено відповідачу нагадування про несплату, а саме: перше нагадування про несплату від 04.02.2015р., друге нагадування про несплату від 17.02.2015р. та від 20.04.2015р., третє нагадування про несплату від 04.03.2015р., 18.03.2015р., 03.04.2015р., 05.05.2015р. та від 19.05.2015р. Разом із третім нагадуванням відповідачу було направлено Вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення Об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від Договору.

Згідно пункту 12.13 Договору, у випадках, передбачених, пунктами 12.6 та 12.12 Контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надсилання письмового повідомлення стороною на адресою іншої сторони. День, що вважається датою розірвання/відмови від Контракту, визначається ТОВ "Порше Лізинг Україна"у відповідному повідомленні/вимозі (п.12. 7 Договору).

За посиланнями відповідача, датою припинення договору є 02.06.2015р.

Згідно п.12.9. Договору у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Контракту відповідно до п.12, відмови Лізингоодержувача, придбати Об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо ТОВ "Порше Лізинг Україна" вимагає повернення Об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу за свій власний рахунок відмінному робочому та технічному стані до головного офісу ТОВ "Порше Лізинг Україна" впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк Лізингоодержувач сплачує компанії ТОВ "Порше Лізинг Україна" будь-яку різницю між ринковою вартістю Об'єкт лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку виплат.

Згідно п.13.5. Договору Лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені ТОВ "Порше Лізинг Україна" у зв'язку з вилученням Об'єкта лізингу, у тому числі витрати повязані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги з вилученням Об'єкті лізингу. Якщо ТОВ "Порше Лізинг Україна" не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено у пункті 13, воно матиме право на вилучення Об'єкту лізингу у Лізингоодержувача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса (п.13.6 Договору).

Позивач вказує, що у зв'язку з тим, що відповідачем систематично порушувались терміни сплати лізингових платежів, позивач був вимушений з метою супроводження процесу повернення заборгованості та об'єкта лізингу звернутись до спеціалізованої організації ТОВ Юридична компанія Тріпл Сі (договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 року) та до спеціалізованої організації ТОВ „Агенція комплексного захисту бізнесу „Дельта М (договір про надання послуг з повернення майна (Обєктів лізингу) від 03.02.2011р., внаслідок чого поніс витрати на загальну суму 74 877грн. 36коп., що підтверджується актами приймання-передачі послуг №49 від 02.07.2015р., №74 від 31.08.2015р., рахунками на оплату №191 від 02.07.2015р.,№271 від 31.08.2015р., платіжними дорученням №50023400 від 06.07.2015р., №50024357 від 07.09.2015р., актами наданих послуг №441 від 28.09.2015р., №442 від 30.09.2015р., рахунками-фактури №441 від 28.09.2015р, №442 від 30.09.2015р. та платіжними дорученнями №50024357 від 07.09.2015р. №50023549 від 14.07.2015р.

Крім того, за посиланнями позивача він поніс збитки на послуги по юридичному консультуванню, надані ТОВ Юридична компанія Вернер на підставі Договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 р. в розмірі 6 000грн.

Також позивач, посилаючись на умови Договору та вимоги діючого законодавства України, просить стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди в вигляді несплачених щомісячних платежів у сумі 39 617грн. 12коп. (за липень 2015р. у сумі 13 019грн. 52коп., за серпень 2015р. у сумі 13 064грн. 10коп., за вересень 2015р. у сумі 13 533грн. 50коп.) та упущену вигода в вигляді різниці між лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіку виплат та ринковою вартістю об`єкту лізингу у розмірі 99 151грн. 84коп.

У якості нормативного обґрунтування позивач посилається на ст. ст.. 22, 526, 536, 549, 611, 625, 785, 806, 808, 1048, 1214 Цивільного кодексу України та Закон України "Про фінансовий лізинг".

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, будь-яких листів або вимог про сплату заборгованості, повернення обєкту лізингу він не отримував. На його адресу надходили лише рахунки на оплату чергових лізингових платежів. Вимога позивача про відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з припинення Договору є неправомірною, оскільки обєкт лізингу позивачу був повернутий, а тому така вимога суперечить вимогам чинного законодавства. Крім того, вимога щодо стягнення реальних збитків, на його думку, є безпідставною, оскільки витрати понесені позивачем щодо повернення обєкту лізингу є лише його правом, а тому не мають відшкодовуватись. Також відповідач вказує на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і понесеними витратами позивача.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань.

Статтею 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Умовами ст.3 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому цим Законом.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізінг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Частиною другою статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Як вбачається із матеріалів справи, 12 липня 2013р. між ТОВ "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" та ТОВ "Енергетичні інвестори" було укладено договір про фінансовий лізинг №00007873, який припинив свою дію 02.06.2015р. в зв`язку з розірванням договору згідно п. 12.6.1 Договору.

Відтак, суд робить висновок, що наслідком розірвання договору лізингу є відсутність у ТОВ Порше Лізинг Україна обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідачу і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Із змісту п.4.1., Договору, вбачається, що ТОВ "Порше Лізинг Україна" зберігатиме за собою право власності на Об'єкт лізингу, в той час як Лізингоодержувач матиме право на експлуатацію Об'єкт лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли ТОВ "Порше Лізинг Україна" матиме право розірвати цей контракт та вимагати повернення Об'єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).

З пункту 8.3.2. Договору вбачається, що якщо лізингоодержувач повністю, або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення платежу триває більш, ніж 30 днів, (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право розірвати контракт і витребувати Об'єкт лізингу від Лізингоодержувача у примусовому порядку, згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Згідно п.13.5. Договору Лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені ТОВ "Порше Лізинг Україна"у зв'язку з вилученням Об'єкта лізингу, у тому числі витрати повязані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги з вилученням Об'єкті лізингу. Якщо ТОВ "Порше Лізинг Україна"не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено у пункті 13, воно матиме право на вилучення Об'єкту лізингу у Лізингоодержувача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса (п.13.6 Договору).

Як встановлено судом, у зв'язку з тим, що відповідачем були порушені терміни сплати лізингових платежів, позивач для повернення заборгованості та об'єкта лізингу звернувся до спеціалізованої організації ТОВ Юридична компанія Тріпл Сі (договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 року) та до спеціалізованої організації ТОВ „Агенція комплексного захисту бізнесу „Дельта М (договір про надання послуг з повернення майна (Обєктів лізингу) від 03.02.2011р., внаслідок чого поніс витрати на загальну суму 74 877грн. 36коп., що підтверджується актами приймання-передачі послуг №49 від 02.07.2015р., №74 від 31.08.2015р., рахунками на оплату №191 від 02.07.2015р.,№271 від 31.08.2015р., платіжними дорученням №50023400 від 06.07.2015р., №50024357 від 07.09.2015р., актами наданих послуг №441 від 28.09.2015р., №442 від 30.09.2015р., рахунками-фактури №441 від 28.09.2015р, №442 від 30.09.2015р. та платіжними дорученнями №50024357 від 07.09.2015р. №50023549 від 14.07.2015р.

За таких обставин, суд вважає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача витрат з надання послуг для повернення заборгованості, вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження та супроводження повернення Об'єкту лізину сумі 74 877грн. 36коп.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 138 768грн. 96 грн. (39 617грн. 12коп. упущена вигода в вигляді несплачених щомісячних платежів, 99 151грн. 84 упущена вигода в вигляді різниці між лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіку виплат та ринковою вартістю об`єкту лізингу), то суд вважає за доцільне зазначити наступне:

У відповідності до п.6 ч.1 ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право: вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За положеннями ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

У відповідності до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відшкодування збитків передбачено також і ст.224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання, якщо інше на встановлено договором або законом.

Породжуючи настання цивільних прав та обовязків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме:

-протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи),

-шкідливого результату такої поведінки,

-причинного звязку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками,

-вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний звязок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) звязку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату.

Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачаться, що обєктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобовязання, причинний звязок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобовязань.

Так, позивачем розраховано збитки, зокрема, в сумі 99 151грн. 84коп. у вигляді упущеної вигоди, що складається з різниці між лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіку виплат (428 216грн. 84коп.) та ринковою вартістю об`єкту лізингу (329 065грн. без урахування ПДВ), а також в сумі 39 617грн. 12коп. у вигляді несплачених лізингових платежів (за липень 2015р. у сумі 13 019грн. 52коп., за серпень 2015р. у сумі 13 064грн. 10коп., за вересень 2015р. у сумі 13 533грн. 50коп.).

Частиною 2 ст.224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст.623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

При цьому, суд зазначає, що позивач кваліфікує як збитки різницю між лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіку виплат та ринковою вартістю об`єкту лізингу, а також несплачені лізингові платежі упущеною вигодою, у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.

Суд також відзначає, що зарахування до бази розрахунку збитків (упущеної вигоди) різниці між лізинговими платежами, що залишились несплаченими (що є по суті частиною відшкодування вартості предмету лізингу) та ринковою вартістю реалізованого позивачем об`єкту лізингу, суперечить законодавчим положенням про фінансовий лізинг, якими передбачена сплата частини вартості предмету лізингу як умова про право лізингоодержувача на викуп предмету лізингу. Дострокове припинення договору фінансового лізингу є одночасно припиненням права лізингоодержувача на викуп предмета лізингу.

Таким чином, суд, дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди з відповідача, у зв'язку з тим, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді відшкодування отриманих юридичних послуг за договором про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010р. та додаткових угод до нього № 47 від 15.01.2013р., №206 від 10.08.2015р. на загальну суму 6 000грн. (з урахуванням ПДВ), суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Так, дослідивши відповідну позовну вимог суд вважає, що за своє правовою природою зазначена сума є не збитками, а є витратами за надання правової допомоги за договором про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010р. та додаткових угод до нього.

Як вбачається зі змісту ст.59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Положеннями ст.49 ГПК України визначено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №9 визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Рішенням Конституційного суду України від 11.07.2013р. №6-рп/2013 у справі №1-4/2013 у справі за конституційним зверненням приватного малого підприємства-фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 ГПК України справи про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві визначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані, з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Позивач у якості доказів понесених витрат на правову допомогу посилається на наявний в матеріалах справи договір про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010р., додаткової угоди №47 від 15.01.2015р. до Договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010р. додаткової угоди №206 від 10.08.2015р.

При цьому в підтвердження отримання послуг позивачем надано суду: копію акту про надання послуг: № 881 від 09.11.2015р. на суму 5 000грн. (без урахування ПДВ)., рахунку-фактури №884 від 09.11.2015р.

Однак, будь-яких доказів сплати позивачем наданих послуг матеріали справи не містять, тому у суду відсутні правові для відшкодування позивачу 6 000 грн. витрат на правову допомогу в розумінні ст.ст.44-49 ГПК України, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні цієї вимоги позивача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст.44,49 ГПК України у розмірі, пропорційному сумі стягнення.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні інвестори" (65121, м. Одеса, просп. Маршала Жукова, буд. 4Д, код ЄДРПОУ 32642152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА" (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, 1В, офіс "В", код ЄДРПОУ 35571472) збитків понесених у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору фінансового лізину від 12.07.2013р. №00007873 в сумі 74 877грн.99коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 123грн. 17коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 лютого 2016 р.

Суддя Н.В. Рога