Рішення № 56059224, 22.02.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 лютого 2016 рокуСправа № 913/1258/15

Провадження №30/913/1258/15

За позовом Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області

до відповідача ОСОБА_1 казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 3582 грн. 81 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Голенко І.П.

Секретар судового засідання помічник судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 2736 грн. 47 коп., пені у розмірі 809 грн. 70 коп. та заборгованості за послуги орендодавця в розмірі 36 грн. 64 коп. за договором по оренді нежитлового приміщення № 3983-ж від 01.07.2004.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем своїх грошових зобовязань зі сплати орендної плати, що є порушенням умов договору та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Позивач правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався. Разом з тим, від позивача у справі надійшли витребувані судом документи.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою.

При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Відповідно до абз. 2 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 2.1 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (зі змінами) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і повернуто у зв"язку з тим, що "за зазначеню адресою не проживає", то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 3.9.2 вказаної постанови Пленуму передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, суд розглядає справу за наявними матеріалами, враховуючи наступне: сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду цієї справи; будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від позивача та відповідача не надходило; явка сторін не була визначена судом обовязковою; незявлення відповідача у засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, суд встановив наступне.

Між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради, як орендодавцем, та ОСОБА_1 казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством, як орендарем, 01.07.2004 укладено договір по оренді нежитлового приміщення № 3983-ж.

Обєкт оренди за даним договором нежиле приміщення площею 95,4 кв.м, розташоване за адресою: м. Маріуполь Донецької області, пр. Леніна, 54/46, передано орендодавцем орендарю на підставі відповідного акту, що не заперечується відповідачем у справі.

Відповідно до п. 3.2 договору орендар зобовязаний за послуги з обслуговування сплачувати орендодавцю суму 9,54 щомісячно з розрахунку 0,10 грн. за один кв.м. орендованої площі.

Згідно із наказом начальника Управління міського майна Маріупольської міської ради від 11.01.2013 № 14 розрахунок вартості платних послуг, наданих управлінням, за обслуговуванням орендаря становить 0,32 грн. без врахування ПДВ.

Розділом 4 договору оренди визначено розмір орендної плати, яка підлягає сплаті з урахуванням її коригування на щомісячний індекс інфляції, та порядок її перерахування.

Згідно із п. 4.2 договору оренди орендна плата вноситься не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 7.1. договору він діє з моменту підписання до 01.06.2005.

Пунктом 7.7 договору передбачено, що договір припиняється по закінченню строку, на який він був укладений.

При цьому, в пункті 7.5 договору зазначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Строк дії договору було пролонговано автоматично, приймаючи до уваги відсутність заяв однієї із сторін.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічні положення закріплено і у ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна та п. 7.5 договору оренди.

Договір припинив свою дію за закінченням строку, на який його було укладено, враховуючи направлені поштою відповідачу лист орендодавця (позивача у справі) від 12.05.2014 № 05-4/792, в якому вказано про те, що строк дії договору закінчився 01.06.2014.

У звязку з наявністю боргу та неповерненням приміщення після закінченням строку дії договору позивач звернувся з цим позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за квітень 2014 року по травень 2014 року в сумі 2736 грн. 47 коп., заборгованість за послуги орендодавця за травень 2014 року в розмірі 36 грн. 64 коп. та пеню у розмірі 809 грн. 70 коп. за період з 01.06.2014 по 27.12.2014.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку щодо часткової обґрунтованості позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 5 даної ж статті плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Укладений між сторонами договір є належною підставою для виникнення права орендодавця на отримання орендних платежів, що закріплено в ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України та ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна, що підлягають застосуванню до правовідносин в межах цієї справи.

Проте, стаття 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції скасовує орендну плату за користування державним та комунальним майном на вказаний період проведення антитерористичної операції для субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

За приписами ст. 1 наведеного Закону періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Так, період проведення антитерористичної операції частково охоплює визначений судом період формування стягуваної заборгованості з орендної плати (а саме в частини з 14.04.2014 по травень 2014 року (включно), а територію проведення антитерористичної операції визначається населеними пунктами, визначеними у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.

Спеціальність цих приписів законодавства по відношенню до вказаних вище норм щодо обовязку сплати орендної плати за користування комунальним майном зумовлена п.3 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" відповідно до п. 1 його Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності з наступного дня після його опублікування та за своєю сутністю в частині наведених вище норм встановив тимчасове спеціальне право орендарів не здійснювати орендні платежі за користування комунальним майном впродовж відповідного періоду (що розпочався з 14.04.2014), коло яких (орендарів субєктів означеного спеціального права) визначається субєктами господарювання, що здійснюють свою діяльність на території населених пунктів, визначення переліку яких цим Законом доручено Кабінету Міністрів України (абз. 3 п. 5 ст.11 Закону).

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р затверджено Перелік населених пунктів населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Сєвєродонецьк Луганської області.

З огляду на відомості місця державної реєстрації відповідача (а.с. 25-26) - м. Сєвєродонецьк Луганської області та розташування орендованого майна м. Маріуполь Донецької області, відповідач здійснює свою господарську діяльність з користування таким майном комунальної власності на території, який входить до визначеного розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 відповідного Переліку населених пунктів, а період формування стягуваної заборгованості частково охоплений періодом, визначеним ст.1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, в силу ст.7 цього Закону позивач як Орендодавець не мав права на отримання тимчасово скасованої орендної плати, а у орендаря, відповідно, не було обовязку впродовж періоду формування стягуваної заборгованості сплачувати таку орендну плату, що була нарахована за період з 14.04.2014 по травень 2014 року включно.

Відтак, за обставин дії спеціальної норми ст. 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, орендна плата за період з 01.04.2014 по 13.04.2014 складає 702 грн. 33 коп.

Вказана сума розрахована наступним чином:

1620,75/30*13 = 702 грн. 33 коп., де

1620,75 орендна плата за квітень 2014 року згідно із розрахунком (а.с. 102);

30 - кількість календарних днів у квітні 2014 року;

13 кількість днів, за яку стягується орендна плата.

При цьому, як вбачаться з пояснень позивача та підтверджено матеріалами справи (а.с. 83-84, 81-82) відповідачем до подання позову до суду було сплачено за квітень 2014 року заборгованість з орендної плати в сумі 566 грн. 62 коп.

З урахуванням вказаного, стягненню з відповідача підлягає орендна плата за період з 01.04.2014 по 13.04.2014(включно) в сумі 135 грн. 71 коп.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення заборгованості за послуги орендодавця згідно із п. 3.2 договору, зазначену плату суд розцінює як складову орендної плати, у задоволенні якої суд відмовляє на піставі ст. 7 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

Таким чином, в задоволенні вимоги про стягнення орендної плати за період з 14.04.2014 по травень 2014 року (включно) в сумі 2600 грн. 76 коп. та заборгованість за послуги орендодавця за травень 2014 року в сумі 36 грн. 64 коп. слід відмовити.

Позивачем до стягнення заявлено пеню в сумі 809 грн. 70 коп. за період з 01.06.2014 по 27.12.2014.

Пеня нарахована позивачем на підставі п. 6.3 договору (що вбачається з наданого розрахунку, а.с. 20), відповідно до якого за прострочення оплати орендної плати у встановлений цим договором строк сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відсутність субєктивного права та кореспондуючого йому обовязку відносно сплати всієї заявленої до стягнення суми орендної плати унеможливлює наявність порушення відповідного грошового зобовязання з боку відповідача у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, та застосування визначених позовними вимогами наслідків такого порушення, визначених ст. 611 цього Кодексу.

Зважаючи на це нарахування і стягнення пені на суму орендної плати за період з 14.04.2014 по травень 2014 року (включно), у задоволенні якої судом відмовлено, є також безпідставним.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору передбачено тільки порядок нарахування пені за кожний день прострочки та відсутнє застереження щодо незастосування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України при нарахуванні пені

Термін, з якого починається прострочення виконання відповідачем зобовязання, визначається відповідно до умов п. 4.2 договору, а саме не пізніше 20 числа поточного місяця.

Позивачем неправильно нарахована пеня на зобовязання за квітень 2014 року за період з 01.06.2014 по 27.11.2014 (а.с. 20) з огляду на положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дана норма підлягає застосуванню, оскільки умови п. 6.3 договору передбачають саме порядок нарахування пені, а не визначають іншого строку протягом якого нараховується пеня (Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.05.2010 по справі № 2/115).

Термін, з якого починається прострочення виконання відповідачем зобовязань за договором, за що нараховуються штрафні санкції, є відповідно до умов договору 21.04.2014. Датою закінчення нарахування санкції відповідно до положень п. 6 ст. 233 Господарського кодексу України є 21.10.2014.

Таким чином, судом задовольняється вимога про стягнення пені за період з 01.06.2014 по 21.10.2014 в сумі 12 грн. 27 коп., яка нарахована на орендну плату за період з 01.04.2014 по 13.04.2014 (включно), що присуджена судом до стягнення.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг у сумі 135 грн. 71 коп., пеня в сумі 12 грн. 27 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 50 грн. 31 коп.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Департаменту міського майна Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення 3582 грн. 81 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, 93048, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Заводська, б. 35 «Б», код 03187677, на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, 97500, м. Маріуполь Донецької області, пр. Металургів, б. 25, код 23599040, борг у сумі 135 грн. 71 коп., пеню в сумі 12 грн. 27 коп. та судовий збір в сумі 50 грн. 31 коп. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано - 23.02.2016.

Суддя І.П.Голенко

Надр.3 прим.

1-до справи

2-позивачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою м. Маріуполь, пр. Металургів, 25

3 відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Заводська, 35Б