Рішення № 56059185, 16.02.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" лютого 2016 р. Справа № 911/4807/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю Прохорське, Чернігівська обл., Борзнянський р-н, с.Прохори

до дочірнього підприємства Аромат, Київська обл., Сквирський р-н., м.Сквира

про стягнення 1631324,14 грн

Головуючий суддя: Третьякова О.О. судді: Подоляк Ю.В.

ОСОБА_1

Представники сторін:

Позивача ОСОБА_2, довіреність №б/н від 04..02.2015;

Відповідача не зявився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Прохорське (далі - Позивач) до дочірнього підприємства Аромат (далі Відповідач) про стягнення 1631324,14 грн, з яких 1494993,06 грн основного боргу, 96171,06 грн пені, 5775,18 грн 3% річних, 34384,84 грн інфляційних втрат.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на порушення Відповідачем зобовязань за Договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №7 від 01.02.2015 (далі Договір).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.11.2015 порушено провадження у справі №911/4807/15 та призначено її до розгляду на 24.11.2015 о 10:00 год.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.11.2015 на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду спору у справі №911/4979/15 за клопотанням Позивача б/№ від 24.11.2015 продовжено по 19.01.2016, розгляд справи відкладено на 12.01.2016.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.2016 розгляд справи відкладено на 19.01.2016.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.01.2016 призначено колегіальний розгляд справи №911/4807/15.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.01.2016 справу №911/4807/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючої судді Третьякової О.О., суддів Подоляка Ю.В. та Христенко О.О., та призначено до розгляду на 16.02.2016.

Відповідач у судові засідання жодного разу не зявився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що зокрема підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0900001485122 від 11.11.2015 (за вх.суду №28571/15 від 17.11.2015), №0900001480570 від 01.12.2015 (за вх.суду №30391/15 від 08.12.2015), №090000152862 від 19.01.2016 (за вх.суду №1816/16 від 22.01.2016), №0900001527160 від 03.02.16 (за вх.суду №3511/16 від 09.02.2016).

Враховуючи обмежений ст.69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, а також те, що Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, явка Відповідача обовязковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та обєктивному розгляду всіх обставин справи, а матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого йому ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Керуючись ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.02.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Прохорське» (далі Позивач, Продавець) та дочірнім підприємством «Аромат» (далі Відповідач, Покупець) укладено Договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №7 від 01.02.2015 (далі Договір).

Згідно з п.п.1.1., 1.2. Договору Продацець зобовязується в порядку і на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину-молоко коровяче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ №3662-97, надалі товар, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити такий товар. Місцем передачі товару від Продавця Покупцеві для подальшого транспортування до місцезнаходження виробничих потужностей (виробництва) Покупця визначається місцезнаходження Продавця: Борзнянський р-н, с. Прохори.

Відповідно до п.2.1.Договору оплату за товар Покупець проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни, який є невідємною частиною до даного Договору. Ціни на товар можуть змінюватися 2 (два) рази на місяць. Сторона, яка ініціює зміну ціни на товар зобовязана повідомити іншу сторону про зміну ціни не пізніше ніж за 5 (пять ) календарних днів до такої зміни цінним листом з описом вкладення або передати особисто представнику (працівнику) Продаця (Покупця) протокол погодження ціни під підпис. При такій передачі зазначається повне прізвище, імя, по-батькові особи, яка отримала протокол погодження ціни, її посада, дата та час отримання протоколу.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що на підставі товарно-транспортної накладної Продавець зобовязується передати у власність Покупцю товар (молоко і молочні продукти в перерахунку на молоко за базисним вмістом жиру та білку), що відповідає за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, за цінами, встановленими у проколі погодження ціни, враховуючи наступні умови, які обумовлені протоколом погодження ціни (Додаток №1), який є невідємною частиною даного Договору.

Згідно з п.п.1, 2.1. постанови Укоопспілки "Про затвердження форм первинної документації з обліку закупівель сільськогосподарських продуктів і сировини та Порядку їх застосування" від 29.05.2000 №118 закупівля сільськогосподарських продуктів і сировини від їх товаровиробників - сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та громадян, продуктів переробки (цукру, олії, круп, борошна тощо) від переробних підприємств і громадян оформлюється приймальними квитанціями, затвердженими правлінням Укоопспілки від 29.05.2000 N118, за погодженням з Держкомстатом України. Приймальні квитанції та закупівельні відомості, якими оформлюється закупівля сільськогосподарських продуктів, продуктів їх переробки та сировини - є первинними документами для ведення обліку і використовуються для складання фінансової і статистичної звітності, для аналізу обсягів обороту з закупівлі окремих видів сільськогосподарської продукції та сировини, загального обсягу заготівельного обороту тощо.

На виконання умов Договорів Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято товар, що підтверджується приймальними квитанціями №23 з 01.02.2015 по 28.02.2015 на суму 106300,71 грн, №36 з 01.03.2015 по 31.03.2015 на суму 135414,91 грн, №49 з 01.04.2015 по 30.04.2015 на суму 209764,60 грн, №64 з 01.05.2015 по 31.05.2015 на суму 634997,66 грн, №86 з 01.06.2015 по 30.06.2015 на суму 1130899.07, №102 з 01.07.2015 по 30.07.2015 на суму 1522016,61 грн, №104 з 01.08.2015 по 31.08.2015 на суму 1494993,06 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак в порушення своїх договірних зобовязань Відповідач оплату товару за Договором здійснив лише частково, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість, яка заявлена Позивачем до стягнення в сумі 1494993,06 грн.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом досліджено, що сторонами в договірному порядку не встановлено строк оплати договору, у звязку з чим Позивачем на адресу Відповідача направлялась претензія №122 від 27.05.2015 про сплату заборгованості у 14-денний строк, яка отримана Відповідачем 19.06.2015 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1661100396092, копія якого міститься в матеріалах справи. У відповіді вих. №111-М від 24.06.2015 на вищезазначену претензію Відповідачем станом на 21.06.2015 визнано заборгованість у розмірі 996754,00 грн, проте в подальшому вказана заборгованість останнім погашена лише частково.

Відтак Позивач повторно звернувся до Відповідача з претензією №158 від 10.08.2015 про погашення існуючої станом на 14.08.2015 заборгованості в розмірі 1522016,61 грн в 7-денний строк з дня отримання, що як вбачається з матеріалів справи отримана Відповідачем 20.08.2015 (тобто, строк оплати заборгованості до 27.08.2015), однак також залишена без задоволення.

Враховуючи що факт отримання товару Відповідачем не заперечено та належним чином не спростовано, оплату за Договором Відповідач не здійснив, доказів зворотнього суду не надав, зокрема, первинних документів в підтвердження часткового або повного погашення заборгованості, основна заборгованість з урахуванням часткових проплат Відповідачем, складає заявлений розмір і під час розгляду спору не погашена, суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 1494993,06 грн основного боргу підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобовязань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 96171,06 грн пені, 5775,18 грн 3% річних та 34384,84 грн інфляційних втрат за загальний період прострочки з 28.08.2015 по 13.10.2015.

Як зазначено в ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ч.2 ст.217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, як це передбачено ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.4.2. Договору за несвоєчасне понад встановлений даним Договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, Продавець вправі вимагати від Покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

В ході розгляду спору судом зобовязано Позивача здійснити перерахунок заявленої пені, з урахуванням умов Договору, періодів та сум прострочки оплати товару, вимогст.692 Цивільного кодексу України та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України щодо обмеженого строку нарахування штрафних санкцій та ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо розміру пені.

Судом здійснено перевірку розрахунку Позивача, згідно з яким пеня складає 226698,41 грн, та встановлено, що поданий розрахунок є вірним, однак оскільки Позивачем не збільшено позовні вимоги щодо стягнення пені, а суд не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 96171,06 грн пені підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови Договору, періоди та суми прострочки оплати товару, встановлений судом та заявлений Позивачем період нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простро ченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентівСукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі1494993.0628.08.2015 - 13.10.2015473 %5775.181.02334384.841529377.90Судом здійснено перевірку розрахунку Позивача 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що поданий розрахунок є вірним, тому вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 5775,18 грн 3% річних та 34384,84 інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Втім, Відповідачем відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів, що спростовують наведені у позові обставини, зокрема, первинних документів в підтвердження часткового або повного погашення заборгованості, суду не подано.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1494993,06 грн основного боргу, 96171,06 грн пені, 5775,18 грн 3% річних та 34384,84 інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем не запереченими і не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених Позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на Відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 43, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства Аромат (09000, Київська обл.,Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Р. Люксембург, буд. 14, код 30737628) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Прохорське (16445, Чернігівська обл., Борзнянський р-н, с. Прохори, вул. Куйбишева, 133, код 03796132) 1494993,06 грн (один мільйон чотириста девяносто чотири тисячі девятсот девяносто три гривні шість копійок) основного боргу, 96171,06 грн (девяносто шість тисяч сто сімдесят одну гривню шість копійок) пені, 5775,18 грн (пять тисяч сімсот сімдесят пять гривень вісімнадцять копійок) 3% річних, 34384,84 грн (тридцять чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят чотири копійки) інфляційних втрат та 24469,86 грн (двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят девять гривень вісімдесіт шість копійок) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 лютого 2016 року

Головуючий суддя: О.О. Третьякова

Судді: Ю.В. Подоляк

ОСОБА_1

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.