Рішення № 56059002, 18.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2016Справа № 910/4/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

про стягнення 1 552,92 грн.

за участю представників:

від позивача:Яценко Є.О.- представник за довіреністю № 0115-321 від 30.12.2015 р. від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 1 552,92 грн. за договором майнового страхування.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.01.2014 р. в м. Василькові Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача автомобіля "Фольксваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ «Порше Лізинг», під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Шевроле", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб "Фольксваген", що був застрахований у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група". У подальшому, 07.02.2014 р. позивачем здійснено страхове відшкодування у сумі 2 495,32 грн. на користь страхувальника.

Цивільно-правова відповідальність особи, винної у ДТП - ОСОБА_3, застрахована відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (Поліс № АС/8301138).

Посилаючись на ст. 27 Закону України "Про страхування", позивач вважає, що до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" перейшло право на отримання від відповідача суми відшкодованих збитків, завданих ДТП, а тому просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" фактично понесені витрати на страхове відшкодування в сумі 1 495,32 грн., а також інфляційні нарахування у сумі 44,70 грн., 3 % річних у сумі 12,90 грн., що разом складає 1 552,92 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, через канцелярію суду подав відзив, в якому просив припинити провадження в частині стягнення суми страхового відшкодування, у зв'язку з її сплатою, а у стягненні матеріальних втрат просив відмовити.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 28-0199-0157 від 20.07.2009 р., укладеного між ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" та ТОВ «Порше Лізинг», застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме - автомобіля "Фольксваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

29.01.2014 р. в м. Василькові Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача автомобіля "Фольксваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ «Порше Лізинг», під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Шевроле", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб "Фольксваген".

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.02.2014 р. у справі № 362/572/14-п, яка набрала законної сили, ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні вказаної ДТП за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, проте звільнено її від адміністративної відповідальності за малозначністю скоєного.

Відповідно до рахунку-фактури СТО № С300273362/СС00186142 від 30.01.2014 р. розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Фольксваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1., внаслідок ДТП, склав 3 311,86 грн.

На підставі заяви страхувальника від 30.01.2014 р., страхового акту № СТОКА-811 від 06.02.2014 р., розрахунку суми страхового відшкодування від 06.02.2014 р. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" перерахувало на користь страхувальника суму страхового відшкодування у розмірі 2 495,32грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2720 від 07.02.2014 р.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність винної особи, якій належить автомобіль "Шевроле", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована у Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8301138, а, отже, відповідач є особою відповідальною за спричинену у ДТП шкоду.

За нормами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у тій же сумі та із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 25.12.2013 р. по справі № 6-112цс13, у спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

Таким чином, від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах загального строку позовної давності та у межах фактичних витрат незалежно від коефіціенту зносу, ПДВ, оцінки транспортного засобу, право вимоги переходить до особи, яка відповідальна за завдані страхувальнику збитки.

За таких обставин до позивача (нового кредитора) - ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" перейшло право вимоги на страхове відшкодування від Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" за договором майнового страхування у сумі 2 495,32 грн. (у фактично перерахованій сумі).

Полісом № АС/8301138, яким застрахована цивільно - правова відповідальність винної особи, передбачено, що ліміт відповідальності страховика перед страхувальником становить 50 000,00 грн., а франшиза - 1 000,00 грн.

Таким чином, сума страхового відшкодування з вирахуванням суми франшизи, що підлягає виплаті відповідачем, становить 1 495,32 грн. (2 495,32 грн. - 1 000,00 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що під час її розгляду відповідач сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 1 495,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 497 від 26.01.2016 р. Отже, сплативши страхове відшкодування у вказаній сумі, відповідач припинив у такий спосіб відповідне грошове зобов'язання, у зв'язку з чим провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача втрат від інфляції у сумі 44,70 грн. та 3 % річних у сумі 12,90 грн, суд приходить до висновку, що ці вимоги задоволенню не підлягають.

Так, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виконання основного зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Разом з тим, цивільні права та обов'язки між сторонами у спірних правовідносинах виникли з позадоговірних відносин, які регулються, зокрема, нормами права, закріпленими у главі 82 ЦК України та законодавством про страхування, а відтак сторонами не досягнуто згоди щодо застосування відповідальності у вигляді нарахування матеріальних втрат у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.

Крім того, необхідно зазначити, що відшкодування шкоди є мірою відповідальності, тому дія частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України про обов'язок боржника сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, а тому, стягнення матеріальних втрат в даному випадку є безпідставним (постанови Вищого господарського суду України від 27.01.2016 р. у справі № 910/22034/15, від 24.03.2015 р. у справі № 910/17021/14).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 32-35, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення 1 552,92 грн. в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" основної заборгованості в сумі 1 495,32 грн. припинити.

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення 57,60 грн. відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038 м. Київ, бул. І. Федорова, буд. 32-а, ідентифікаційний код 30859524) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 172 (одна тисяча сто сімдесят дві) грн. 82 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 18 лютого 2016 року.

Повний текст рішення підписаний 23 лютого 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.