Рішення № 56058953, 17.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2016Справа №910/30428/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ"

До Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва"

Про стягнення 110 899,18 грн.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва".

Суддя Лиськов М.О.

Представники:

від позивача: Гогітідзе В.Ф. (дов. № 48/3 від 28.07.2015)

від відповідача: Мундірова В.М. (дов. № 12 від 27.01.2016)

від третьої особи: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 17.02.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАИНИ СПРАВИ:

01.12.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача, Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва", про стягнення 110 899,18 грн.

Позовні вимоги ограновані тим, що на думку позивача, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за Договором на постачання теплової енергії у горячій воді № 450148 від 2.07.2012 внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 110 899,18 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.12.2015 порушено провадження у справі №910/30428/15.

В судове засідання, призначене на 16.12.2015, з'явились представники сторін та надали документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник відповідача заявив клопотання про залучення Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва", в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду 16.12.2015 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача по справі 910/30428/15 - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" та відкладено розгляд справи на 13.01.2016.

В судове засідання, призначене на 13.01.2016, з'явились представники сторін та надали пояснення по справі.

В судове засідання, призначене на 13.01.2016, представник третьої особи не з'явився, однак через канцелярію суду подав пояснення по суті справи.

В судовому засіданні представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду справи.

13.01.2016 ухвалою суду продовжено строк розгляду справи та відкладено на 08.02.2016.

В судове засідання, призначене на 08.02.2016, з'явились представники сторін. Представник відповідача заявив клопотання про витребування додаткових доказів.

Ухвалою суду від 08.02.2016 витребувано додаткові докази та відкладено розгляд справи на 17.02.2016.

В судове засідання, призначене на 17.02.2016, з'явились представники сторін, надали додаткові документи та пояснення по суту справи.

В судове засідання, призначене на 17.02.2016, представник третьої особи не з'явився.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція", як енергопостачальною організацією, (далі - позивач) та комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду дарницького району міста Києва", правонаступником якого є - комунальне підприємство "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду дарницького району міста Києва", (далі - відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012 № 450148 (далі - Договір), згідно п.п. 1.1, 1.2 якого позивач зобов'язаний виробляти, систематично поставляти та передавати відповідачеві згідно додатків 3 та 3-А теплову енергію у вигляді гарячої води (далі - теплова енергія) у період з 01.07.2012 по 30.06.2013 у кількості 244,847 Гкал, з максимальним тепловим навантаженням 0,129 Гкал/год, у тому числі на потреби опалення (0,129 Гкал/год), а відповідач, у свою чергу, зобов'язаний прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах Договору.

Відповідно п. 6.1 Договору розрахунки з відповідачем проводяться згідно з тарифами, по групах споживачів, що підтверджені розпорядженнями (рішеннями) Київської міської державної адміністрації (а також органами місцевого самоврядування, актами інших органів, що затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію) для позивача за кожну відпущену Гігакалорію (грн/1Гкал).

Згідно з п. 6.4 Договору всі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі рахунків, які відповідач отримує від позивача, виключно у грошовій формі за винятком випадків передбачених чинним законодавством.

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що відповідач щомісяця з 07 по 14 число отримує у позивача оформлені бланки актів приймання-передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередні періоди, що включають у себе вартість теплової енергії спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію. По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання-передачі товарної продукції відповідач повертає позивачеві не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі не підписання або не повернення вчасно акту звіряння, цей документ вважається прийнятим в редакції позивача.

Відповідач самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами відповідача (п. 6.6 Договору).

Згідно п. 9.2 Договору, в разі несплати відповідачем прийнятої останнім теплової енергіїу встановлені строки, позивач нараховує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Договір укладений сторонами на термін з 01.07.2012 по 01.07.2013 і вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін Договору не заявить іншій протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору. В частині розрахунків дія Договору триває до повного їх завершення (п. 10.1 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених названим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами даного спору Договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання. Сторонами спору суду не надано доказів стосовно того, що дія Договору припинена, відтак, Договір станом на момент вирішення спору є чинним.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Пунктом 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як стверджує позивач, останній виконуючи взяті на себе зобов'язання за Договором, зокрема, у період з 01.10.2013 по 01.05.2015 поставив відповідачеві теплову енергію у вигляді гарячої води загальною вартістю 169 168,25 грн. Зазначений факт підтверджується особистими картками (табуляграмами), розрахунком фактичного споживання теплової енергії та розрахунком суми боргу.

Спір між сторонами даної справи виник внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором, відповідач отримані послуги оплатив позивачеві частково в сумі 113 291,28 грн., що призвело до виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем за Договором в розмірі 55 876,97 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 21 255,80 грн. - пені; 2 351,42 грн. - 3 % річних; 31 414,99 грн. - інфляційних втрат.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням такого.

Згідно ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 р. №1198-VII були внесені зміни до деяких законів України, а зокрема до ст.ст. 19, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та доповнено їх новими частинами.

Так, виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Також, було доповнено статтю 29 частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Як вбачаться з наявних в матеріалах справи документів, відповідач не є кінцевим споживачем послуг, які надаються позивачем за Договором.

На виконання зазначених положень Закону №1198-VII листом департаменту житлово-комунальної інфраструктури Київської міської державної адміністрації від 05.12.2014 № 058/4/1-13637 повідомлено, що відповідно до підпунктів 4.1 та п. 6 протоколу № 003/65 робочої наради з поточних питань від 04.12.2014, яка відбулася в Київській міській державній адміністрації вирішено, зокрема, позивачу забезпечити проведення нарахувань плати за послуги з централізованого опалення, холодного та гарячого водопостачання власникам та орендарям нежитлових приміщень м. Києва починаючи з листопада 2014 року, а комунальним підприємствам по утриманню житлового господарства з листопада 2014 року (відповідачу) припинити нарахування та виставлення рахунків на сплату комунальних послуг власникам та орендарям приміщень.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання", постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

02.03.2015 Позивач своїм листом за № 09/351 (додаток № 14) повідомив, що нормами ст. 1 Закону України від 24.06.2004 за № 1875 «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що балансоутримувачем споруди, будинку, житлового комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачувану законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного капітального і поточного ремонтів, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

13.02.2015 листом за № 153 (додаток № 15) Відповідач повідомив Позивача про те, що згідно з розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 30.01.2015 № 33 «Про закріплення за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва» (додаток № 1), Комунальне підприємство «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» передало з балансу, а Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» прийняло на баланс нежитлові приміщення станом на 31.01.2015, що підтверджується актом приймання - передачі від 02.02.2015 (додаток № 2).

Отже, приміщення (будинки), які знаходилися на балансі Відповідача, саме ті, на територію яких відбувалося теплопостачання, за двома адресами у м. Києві по вул. Вербицького, буд. 16 та по вул. Російська, буд. 35, передані на баланс іншого Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», і знаходяться на його балансі з 31.01.2015.

Таким чином, приміщення (будинки), які знаходилися на балансі Відповідача, саме ті, на територію яких відбувалося теплопостачання, за двома адресами у м. Києві по вул. Вербицького, буд. 16 та по вул. Російська, буд. 35, передані на баланс іншого Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», і знаходяться на його балансі з 31.01.2015.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2005 за № 2633 «Про теплопостачання», балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Отже, виходячи з положень статті 1 Закону України від 02.06.2005 року за № 2633 «Про теплопостачання», саме балансоутримувач має обов'язок укладання договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води з теплопостачальною організацією, і як наслідок покупку ним теплової енергії.

Відповідно до розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 30.01.2015 № 33 "Про закріплення за комунальним підприємством "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ДАРНИЦЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА" об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва" комунальне підприємство "ДИРЕКЦІЯ ПО ОБСЛУГОВУВАННЮ НЕЖИТЛОВОГО ФОНДУ ДАРНИЦЬКОГО РАЙОНУ МІСТА КИЄВА" передало з балансу, а комунальне підприємство "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ДАРНИЦЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА" прийнято на баланс нежитлові приміщення станом на 31.01.2015, що підтверджується актом приймання-передачі від 02.02.2015 (належним чином засвідчена копія вказаного акту наявна в матеріалах справи).

Таким чином відповідач не будучи балансоутримувачем з 31.01.2015 об'єктів за адресами: вул. Російська, 35 та Вербицького, 16 м. Києві не міг отримувати у власність теплову енергію у вигляді гарячої води, відтак і не мав обов'язку по сплаті за її отримання починаючи з січня 2015 року.

Як вбачається з поданого позивачем до суду розрахунку ціни позову в період з жовтня 2013 по листопад 2014 заборгованість відповідача за укладеним між сторонами спору Договором відсутня.

Оскільки заборгованість відповідача за Договором в оспорюваний період а саме з 01.10.2013 по 01.05.2015 фактично відсутня, у позивача відсутні підстави для застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені та відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 21 255,80 грн. - пені, 2 351,42 грн. - 3 % річних та 31 414,99 грн. - інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, згідно ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.02.2016.

Суддя М.О. Лиськов