Рішення № 56058883, 16.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2016Справа №910/19133/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес"

про стягнення штрафу за договором поставки в розмірі 40 725,49 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес"

до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"

про стягнення 17 535,67 грн.

Головуючий суддя О.С. Комарова

Судді К.І Головіна

В.І. Пінчук

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом: Каретна Є.В. (представник за довіреністю);

від відповідача за первісним позовом не з'явився .

В судовому засіданні 16 лютого 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", 24 липня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 53-02/2082 від 22.07.2015 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" про стягнення штрафу за договором поставки в розмірі 40 725,49 грн.

Ухвалою суду від 27.07.2015 року порушено провадження у справі № 910/19133/15 та призначено розгляд справи на 08.09.2015 року.

Через відділ діловодства суду 01.09.2015 р. від позивача надійшло повідомлення № 53-02/2424 від 20.08.2015 р., що спір між сторонами у справі № 910/19133/15 про цей же предмет і з тих же підстав не вирішувався.

Через відділ діловодства суду 04.09.2015 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 209 від 03.09.2015 р. та клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника відповідача в судове засідання, які долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 08.09.2015 року представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Ухвалою суду від 08.09.2015 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 06.10.2015 року.

Через відділ діловодства суду 29 вересня 2015 року від заявника (відповідач за первісним позовом), Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес", до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява № 454 від 15.09.2015 року про стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 01.10.2015 року зустрічну позовну заяву № 454 від 15.09.2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення 17 535,67 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес", прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/19133/15.

Через відділ діловодства суду 06.10.2015 р. від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду від 08.09.2015 року, які були долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні від 06.10.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги та дав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання 06.10.2015 року не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, беручи до уваги подану зустрічну позовну заяву № 454 від 15.09.2015 року, суд дійшов висновку про необхідність призначення колегіального розгляду справи № 910/19133/15.

Ухвалою суду від 06.10.2015 року призначено колегіальний розгляд справи № 910/19133/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес", про стягнення штрафу за договором поставки в розмірі 40 725,49 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення 17 535,67 грн.

08 жовтня 2015 року протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів, було визначено склад колегії суддів: Комарова О.С. (головуючий), Головатюк Л.Д., Плотницька Н.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 року колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Комарова О.С. (головуючий), Головатюк Л.Д., Плотницька Н.Б. прийнято до провадження справу № 910/19133/15 та призначено розгляд на 11.11.2015 року.

Через відділ діловодства суду 11.11.2015 року від представника позивача (за первісним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву № 53-02/3136 від 06.11.2015 року, який було долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.11.2015 року представник позивача (за первісним позовом) надав пояснення по суті заявлених вимог, позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі, проти зустрічних позовних вимог заперечив в повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти первісного позову, заявлені зустрічні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Також у судовому засіданні 11.11.2015 року представники сторін подали спільне письмове клопотання про продовження процесуальних строків вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 року судом, за клопотанням представників сторін, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, в судовому засіданні оголошено перерву до 02.12.2015 року.

02 грудня 2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Комарової О.С. на лікарняному.

Через відділ діловодства суду 02.12.2015 року від представника позивача за первісним позовом надійшли доповнення до відзиву на зустрічну позовну заяву та додаткові пояснення, які судом було долучено до матеріалів справи.

07 грудня 2015 року після виходу судді Комарової О.С. з лікарняного виявилась неможливість призначення справи до розгляду у зв'язку з перебуванням судді Головатюка Л.Д. - у відпустці, а судді Плотницької Н.Б. - на лікарняному.

З метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, керуючись п. 5.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва суддя Комарова О.С. звернулась 08.12.2015 року з заявою про призначення повторного автоматичного розподілу справи № 910/19133/15 для формування колегії суддів.

Розпорядженням керівника апарату суду № 04-23/2090 від 09.12.2015 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/19133/15.

09 грудня 2015 року протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів, було визначено склад колегії суддів: Комарова О.С. (головуючий), Головіна К.І., Пінчук В.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 року колегія суддів у складі: головуючого судді: Комарова О.С., судді: Головіна К.І., Пінчук В.І. прийнято до провадження справу № 910/19133/15 та призначено розгляд справи на 20.01.2016 року.

Через відділ діловодства суду 19.01.2016 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було судом долучено до матеріалів справи.

Судове засідання 20.01.2016 року не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Комарової О.С. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 року розгляд справи призначено на 03.02.2016 року.

В судовому засіданні 03.02.2016 року представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) дав пояснення по суті спору, а також заявив клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів та відкладення розгляду справи для надання можливості врегулювання спірних питань шляхом укладення мирової угоди.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судове засідання 03.02.2016 року не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2016 року судом, за клопотанням представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено до 16.02.2016 року.

Через відділ діловодства суду 08.02.2016 року від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача, яке було долучено судом до матеріалів справи.

В судове засідання 16.02.2016 року представник позивача за первісним позовом з'явився, позовні вимоги за первісним позовом підтримав, проти задоволення зустрічного позову заперечив та дав пояснення по суті спору. Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання не з'явився, вимог ухвали не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з цим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, суд, -

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - позивач за первісним позовом, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (далі - відповідач за первісним позовом, постачальник) було укладено договір поставки № 1545 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір) відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти й оплатити товар, у порядку й на умовах, передбачених даним договором. Найменування, асортименти, кількість, комплектність товару обмовляються Сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до розділу 3 договору базові умови поставки товару визначаються відповідно до умов Інкотермс (у редакції 2010 р.) і закріплюються в специфікаціях. Товар за даним договором поставляється у строки, зазначені в специфікації. У випадку доставки товарів на склад Покупця, поставка товару може здійснюватися за письмовою заявкою Покупця. Письмова заявка направляється Покупцем за допомогою поштового зв'язку на адресу Постачальника або за допомогою факсимільного зв'язку по номеру, зазначеному у реквізитах Постачальника. Постачальник зобов'язаний не пізніше одного робочого дня, з моменту одержання заявки Покупця, направити Покупцеві письмове підтвердження одержання заявки за допомогою поштового зв'язку на адресу Покупця або засобами факсимільного зв'язку по номеру, зазначеному у реквізитах Покупця.

Розділом 4 договору передбачено, що ціна за одиницю товару встановлюється "Сторонами" у специфікації. Загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, що підлягає поставці у відповідності зі специфікаціями до даного договору. Орієнтовна вартість даного договору, на момент його укладення, становить 241 729,20 грн., у тому числі ПДВ 40 288,20 грн. Розрахунки за поставку товару здійснюються в національній валюті України. Оплата здійснюється в порядку й у строки, передбачені специфікацією.

Відповідно до п. 6.1 договору Постачальник зобов'язується постачати Покупцю товар на умовах даного Договору;

У відповідності до п 7.2. договору за порушення погоджених строків поставки, а також за прострочення строку повернення внесеної Покупцем передоплати, чи вартості товару, який не було поставлено Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 20% від суми специфікації, при виконанні зобов'язань за якою відбулося таке порушення.

Позивач за первісним позовом зазначив, що відповідно до специфікації № 11 від 30.07.2014 р., наявною в матеріалах справи, Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити «насосний агрегат ЦСНА - 13-105 на суму 73 451,42 грн. з ПДВ.

Пунктом 4 специфікації №11 сторони погодили строк поставки товару - 3 квартал 2014р. протягом 40 календарних днів з моменту отримання письмової заявки Покупця. За згодою сторін поставка може здійснюватись партіями.

Позивач за первісним позовом зазначив, що 21.08.2014 року Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", засобом факсимільного зв'язку, направило на адресу відповідача за первісним позовом заявку від 21.08.2014 року № 53-15/1585 на поставку товару згідно специфікації №11 (зазначені документи наявні в матеріалах справи). Листом від 11.09.2014 р. Постачальник підтвердив отримання вказаної заявки та вказаним листом відповідач за первісним позовом звернувся до позивача за первісним позовом з проханням про подовження строку поставки на 4-й квартал 2014 року, посилаючись на те, що специфікація № 11 до договору поставки була підписана Постачальником 11.09.2014 р., хоча специфікація № 11 від 30.07.2014 року, була отримана відповідачем за первісним позовом 04.08.2014 року, про що свідчить копія поштового повідомлення.

22 жовтня 2014 року сторонами була підписана додаткова угода № 4 (належним чином засвідчена копія угоди міститься в матеріалах справи) відповідно до п. 1 якої внесено зміни до п. 4 специфікації № 11 та викладено його у наступній редакції: «Строк поставки товару: 3-4 квартал 2014 року, протягом 40 календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця. За згодою сторін поставка може здійснюватися партіями»

На підставі викладеного позивач за первісним позовом зазначив, що відповідач за первісним позовом поставку товару, з урахуванням продовженого строку поставки, на підставі додаткової угоди № 4, не здійснив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за первісним позовом, а відтак, відповідно до п 7.2. договору за порушення погоджених строків поставки, а також за прострочення строку повернення внесеної Покупцем передоплати, чи вартості товару, який не було поставлено, Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 20% від суми специфікації, при виконанні зобов'язань за якою відбулося таке порушення.

На підставі зазначеного, позивач за первісним позовом розрахував суму штрафу за непоставлений товар в розмірі 20%, що складає 14 690,29 грн. З розрахунку позивача (73 451,42 грн./сума по специфікації №11/ * 20% штрафу.

Також позивач за первісним позовом підтвердив, що відповідно до специфікації № 15 від 17.11.2014 р., копія якої наявна в матеріалах справи, Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити «електродвигун 5 АМУ» в кількості 12 штук на суму 130 176,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 4 специфікації № 15 сторони погодили строк поставки товару - 4 квартал 2014р. протягом 60 робочих днів з моменту направлення письмової заявки Покупця. За згодою сторін поставка може здійснюватись партіями, з правом дострокової поставки.

Позивачем зазначено, що листом від 19.01.2015 року Постачальник підтвердив отримання вказаної заявки та вказаним листом відповідач за первісним позовом звернувся до позивача за первісним позовом з проханням про продовження строку поставки на 1-2 квартал 2015 року, однак ціни за товар залишались незмінними.

09 лютого 2015 року сторонами була підписана додаткова угода № 5 (належним чином засвідчена копія угоди міститься в матеріалах справи) відповідно до п. 2 якої викладено п.4 специфікації № 15 у наступній редакції: «Строк поставки товару: 4 квартал 2014 року - 2 квартал 2015 року, протягом 60 робочих днів з моменту направлення письмової заявки покупцем. За згодою сторін поставка може здійснюватися партіями»

На підставі викладеного позивач за первісним позовом зазначив, що відповідач за первісним позовом поставку товару, з урахуванням продовженого строку поставки, на підставі додаткової угоди № 5, не здійснив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за первісним позовом, а відтак, відповідно до п 7.2. договору, стягненню з відповідач за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає 20% штрафу, що складає 26 035,20 грн. З розрахунку позивача (130 176,00 грн. /сума по специфікації № 15/ * 20% штрафу.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вже було встановлено судом, 06 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквівес" було укладено договір поставки № 1545 відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти й оплатити товар, у порядку й на умовах, передбачених даним договором. Найменування, асортименти, кількість, комплектність товару обмовляються Сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом не здійснив поставку товару відповідно до специфікацій № 11 від 30.07.2014 року на суму 73 451,42 грн. та № 15 від 17.11.2014 року на суму 13 176,00 грн. в строк, обумовлений договором, чим порушив умови спірного договору, а тому відповідно до п. 7.2 договору має сплатити позивачу за первісним позовом штраф в розмірі 20%, що складає відповідно 14 690,29 грн. по специфікації № 11 від 30.07.2014 року та 26 035,20 грн. по специфікації № 15 від 17.11.2014 року.

Як встановлено судом, 04 вересня 2015 року відповідач за первісним позовом подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні первісних позовних вимог з огляду на наступне. Відповідач зазначив, що Додаткова угода № 4 від 22.10.2014 року про продовження строку поставки на 3-4 квартал 2014 року була підписана сторонами 11.11.2014 року, однак суд не приймає доводи відповідача як належні з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявне підтвердження того, що відповідач за первісним позовом отримав заявку від 21.08.204 року вих. № 53-15/1585 за специфікацією № 11 представником за довіреністю 27.08.2014 року. Також листом № 3653 від 11.09.2014 року відповідач підтвердив факт отримання заявки за специфікацією № 11 на початку вересня 2014 року та просив направити нову заявку.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що пізніше укладеною додатковою угодою № 4 від 22.10.2014 року не передбачено направлення ще однієї заявки, отже доводи відповідача з приводу повторного неотримання заявки на специфікацію № 11 спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Стосовно Специфікації № 15 від 17.11.2014 року відповідач зазначив, що за її умовами Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, а саме: електродвигун 5АМУ (АИР 160М6 84 (3)15/100) 160М6 15/1500 в кількості 12 шт. на суму 130 176,00 грн. з ПДВ. Строк поставки заявлених ТМЦ - 4 квартал 2014 року, протягом 60 робочих днів з моменту направлення письмової заявки Покупцем.

Наразі, відповідач за первісним позовом визнає, що заявку він отримав на поставку електродвигунів № 53-15/2369 від 27.12.2014 року, термін поставки - 60 робочих днів з моменту направлення письмової заявки, який закінчився 06.04.2015 року, однак на думку відповідача за первісним позовом, даний строк суперечить п. 4 Специфікації № 15, де термін поставки - 4 квартал 2014 року. Також відповідачем у листуванні, доданому до відзиву на первісний позов, зазначено, що про необхідність корегування ціни товару, що мав бути поставлений відповідно до специфікації № 15, у зв'язку з значним проміжком часу між комерційною пропозицією та запланованою датою поставки. Проте, докази внесення змін до договору поставки № 1545 від 06.12.2013 року або до специфікації № 15 в частині ціни в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач за первісним позовом свої зобов'язання перед позивачем за первісним позовом не виконав, оскільки ним товар в строки передбачені специфікацією № 15, та навіть в строки, погоджені ним самим, поставлений не був, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача за первісним позовом про стягнення штрафних санкцій.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом штрафних санкцій за договором поставки в розмірі 40 725,49 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 218,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за первісним позовом.

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення пені в розмірі 8 541,01 грн., 3% річних в сумі 1 557,33 грн. та інфляційних втрат в сумі 7 461,73 грн., господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) обґрунтовує зустрічні позовні вимоги невиконанням грошового зобов'язання за договором поставки, а саме несвоєчасною оплатою товару, а отже наявністю підстав для стягнення пені в розмірі 8 541,01 грн., 3% річних в сумі 1 557,33 грн. та інфляційних втрат в сумі 7 461,73 грн.

Як вже було встановлено судом, 06 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (далі - позивач за зустрічним позовом, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - відповідач за зустрічним позовом, покупець) було укладено договір поставки № 1545 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір) відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти й оплатити товар, у порядку й на умовах, передбачених даним договором. Найменування, асортименти, кількість, комплектність товару обмовляються Сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до розділу 3 договору базові умови поставки товару визначаються відповідно до умов Інкотермс (у редакції 2010 р.) і закріплюються в специфікаціях. Товар за даним договором поставляється у строки, зазначені в специфікації. У випадку доставки товарів на склад Покупця, поставка товару може здійснюватися за письмовою заявкою Покупця. Письмова заявка направляється Покупцем за допомогою поштового зв'язку на адресу Постачальника або за допомогою факсимільного зв'язку по номеру, зазначеному у реквізитах Постачальника. Постачальник зобов'язаний не пізніше одного робочого дня, з моменту одержання заявки Покупця, направити Покупцеві письмове підтвердження одержання заявки за допомогою поштового зв'язку на адресу Покупця або засобами факсимільного зв'язку по номеру, зазначеному у реквізитах Покупця.

Розділом 4 договору передбачено, що ціна за одиницю товару встановлюється "Сторонами" у специфікації. Загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, що підлягає поставці у відповідності зі специфікаціями до даного договору. Орієнтовна вартість даного договору, на момент його укладення, становить 241 729,20 грн., у тому числі ПДВ 40 288,20 грн. Розрахунки за поставку товару здійснюються в національній валюті України. Оплата здійснюється в порядку й у строки, передбачені специфікацією.

За приписами п. 6.2 договору Постачальник має право вимагати від Покупця своєчасної оплати за поставлений товар; вимагати від Покупця належного виконання умов даного Договору.

Відповідно до п. 6.3 договору покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог даного договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем за зустрічним позовом всупереч умовам договору не було здійснено у визначений строк оплату отриманого товару, відповідачем було порушено умови договору, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України щодо своєчасного та повного виконання зобов'язань.

11 листопада 2015 року відповідачем за зустрічним позовом було подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому останній зазначив, що позивачем не враховано, що строк позовної давності для пені сплив ще 12.08.2015 року на підставі п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, де визначено, що строк позовної давності, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) складає 1 рік, а тому, оскільки позивач за зустрічним позовом подав до суду зустрічний позов 29.09.2015 року, то граничною датою нарахування пені для позивача було 29.09.2014 року. На підставі викладеного, відповідач, заявивши клопотання про застосування позовної давності для стягнення пені навів власний розрахунок у відзиві штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заяви Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Приписами ст. 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Положеннями ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України визначено, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Положеннями ст.256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року, за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

За приписами п.2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого Господарського суду України за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Статтею 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відтак, для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 року у справі № 3-59гс14.

Відповідно до п.4.3 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

З урахуванням позиції Пленуму Вищого господарського суду України суд зауважує, що останнім днем строку позовної давності за вимогами про стягнення неустойки за видатковою накладною від 11.08.2014 року з урахуванням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України було 12.08.2015 року.

З наявного на першому аркуші зустрічної позовної заяви відбитку штампу реєстрації вхідної кореспонденції вбачається, що позов до суду було подано Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквівес" 29.09.2015 року, тобто пеня нарахована невірно, а строк позовної давності сплив 12.08.2015 року, що передбачений ст.258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» суд, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.6 договору, у випадку порушення Покупцем строків розрахунків за договором Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, при перевірці розрахунку суми пені, судом встановлено, що розмір суми пені за заявлений позивачем період, який підлягає стягненню, становить суму меншу, ніж заявлена позивачем до стягнення, а саме: за видатковою накладною від 13.10.2014 року № Е-2101 розмір за заявлений період пені складає 102,84 грн., а не 102,85 грн., як було вказано позивачем, також за видатковою накладною від 03.11.2014 року № Е-2228 сума пені складає 80,76 грн., що менше на 01 коп., аніж було заявлено позивачем та за видатковою накладною від 03.11.2014 року № Е-2230 підлягає стягненню на користь позивача 403,07 грн. Вірні розрахунки проведені судом наведені в таблицях.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення6528.0019.10.2014 - 10.11.20142312.5000 %0.068 %*102.84

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення9859.2010.11.2014 - 12.11.2014312.5000 %0.068 %*20.269859.2013.11.2014 - 20.11.2014814.0000 %0.077 %*60.51

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення49204.8010.11.2014 - 12.11.2014312.5000 %0.068 %*101.1149204.8013.11.2014 - 20.11.2014814.0000 %0.077 %*301.97

Отже, перевіривши розрахунки позивача та зробивши власні розрахунки, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 1453,83 грн., отже, в задоволенні іншої частини позовних вимог щодо пені слід відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Зокрема, рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачають, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14 визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

За умовами пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) також не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, при перевірці розрахунку суми збитків від інфляції та 3% річних, судом встановлено, що розмір суми збитків від інфляції та 3% річних за заявлений позивачем період розраховано позивачем за зустрічним позовом вірно, а тому стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягає 1 557,53 грн. 3% річних та 7 461,73 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 10 473,09 грн., з яких: пеня в сумі 1 453,83 грн., 3% річних в сумі 1 557,53 грн. та 7 461,73 грн. втрат від інфляції.

Судові витрати позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються пропорційно розміру задоволених вимог на відповідача за зустрічним позовом в сумі 727,44 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (ЄДРЮОФОП: 37502259, адреса: 02094, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОГВАРДІЙСЬКА, будинок 8, офіс 199) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (ЄДРЮОФОП: 00191307, адреса: ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., М.КРИВИЙ РІГ, ЖОВТНЕВИЙ Р-Н ВУЛ. СИМБІРЦЕВА БУД. 1А) штраф 20% в розмірі 40 725,49 грн. (сорок тисяч сімсот двадцять п'ять гривень 49 копійок) та судовий збір в розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень). Видати наказ.

3. Зустрічний позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (ЄДРЮОФОП: 00191307, адреса: ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., М.КРИВИЙ РІГ, ЖОВТНЕВИЙ Р-Н ВУЛ. СИМБІРЦЕВА БУД. 1А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (ЄДРЮОФОП: 37502259, адреса: 02094, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОГВАРДІЙСЬКА, будинок 8, офіс 199) пеню в сумі 1 453,83 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят три гривні 83 копійки), 3% річних в сумі 1 557,53 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят сім гривень 53 копійки), інфляційні втрати в розмірі 7 461,73 грн. (сім тисяч чотириста шістдесят одна гривня 73 копійки) та судовий збір в сумі 727,44 грн. (сімсот двадцять сім гривень 44 копійки). Видати наказ.

5. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.

6. Копію рішення направити відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) у справі № 910/19133/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 24.02.2016 року.

Головуючий суддя О.С. Комарова

Судді К.І. Головіна

В.І. Пінчук