Рішення № 56058807, 18.02.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 1/1/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2016 Справа № 908/31/16

Суддя господарського суду Запорізької області Немченко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Національна експертно-правова група (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 78а/144)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ДЖОЙ ІНК (69006, АДРЕСА_1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)

про стягнення 1 773 грн. 60 коп.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 12.01.2016 р.;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2, довіреність № 01/673 від 17.09.2015 р.;

від відповідача не зявився;

ВСТАНОВИВ:

05.01.2016 р. до господарського суду Запорізької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Національна експертно-правова група до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ДЖОЙ ІНК про стягнення 1 773 грн. 60 коп. Позов заявлено на підставі ст.ст. 193, 222 ГК України, ст.ст. 11, 16, 258, 549, 625 ЦК України та обґрунтовано заборгованістю відповідача перед позивачем за виконані роботи по проведенню оцінки за договором від 30.11.2012 р. №923 на проведення незалежної оцінки нерухомого майна, що передається в оренду.

06.01.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 21.01.2016 р. на 16 год. 00 хв., про що сторони були повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи неявку представника відповідача у судове засідання 21.01.2016 р. та неподання витребуваних доказів, для встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та правильного вирішення господарського спору, відповідно до ст. 77 ГПК України, ухвалою від 21.01.2016 р. суд відклав розгляд справи на 18.02.2016 р. на 15 год. 00 хв.

12.02.2016 р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача надійшли письмові пояснення про те, що договір між сторонами дійсно укладався, за актом приймання-передавання робіт замовник прийняв виконані роботи, у регіональному відділенні Фонду державного майна України по Запорізькій області відсутні відомості щодо оплати відповідачем виконаної роботи позивачу за договором від 30.11.2012 р. № 923, тому у випадку їх несплати заборгованість має бути стягнута в судовому порядку.

В судовому засіданні 18.02.2016 р. були присутні представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача. За їх клопотанням судове засідання здійснювалося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні у повному обсязі підтримав позовні вимоги.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача позовні вимоги були підтримані у повному обсязі.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 ГПК.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За даними Єдиного державного реєстру, які отримав суд, місцезнаходженням відповідача як субєкта господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ДЖОЙ ІНК є: 69006, АДРЕСА_1.

Надіслана на дану адресу ухвала повернулась до суду з відміткою поштової установи про незявлення адресата за отриманням кореспонденції.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 64 ГПК України, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що незявлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140, матеріали справ, звернення господарських судів і учасників судового процесу та інша інформація, яка надходить до Вищого господарського суду України, свідчать, що в діяльності деяких сторін, третіх осіб у справах набула поширення практика зловживання своїми процесуальними правами. Зокрема, мають місце нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, одночасного оскарження судових рішень в апеляційному і в касаційному порядку, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені, тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судому продовж розумного строку.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

У п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, у разі нез'явлення представників сторін за викликом господарського суду та ненадання витребуваних судом документів, останній має право розглянути спір за наявними у справі матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні 18.02.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, суд встановив наступне.

30.11.2012 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (замовник, третя особа у справі) та субєктом оціночної діяльності ТОВ «Національна експертно-правова група» (субєкт оціночної діяльності) і ТОВ «Фірма ДЖОЙ ІНК» (платник, відповідач) укладено договір №923 на проведення незалежної оцінки нерухомого майна, що передається в оренду.

Відповідно до п. 5.2 договору платник протягом 10-ти банківських днів від дати підписання акта приймання-передавання робіт перераховує на рахунок субєкта оціночної діяльності суму у розмірі 100% загальної вартості робіт, що становить 800,00 грн. без урахування ПДВ.

За актом приймання-передавання робіт від 14.01.2013 р. № 923 замовник прийняв виконані субєктом оціночної діяльності роботи, а платник зобов'язався сплатити грошові кошти за виконі роботи.

Таким чином, виконані роботи мали бути оплачені до 28.01.2013 р. включно.

Як вбачається з позовної заяви, станом на 21.12.2015 р. сума заборгованості відповідачем не сплачена та складає 800,00 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, позивачем були виконані договірні зобовязання, роботи виконані та передані відповідачу, відповідачем роботи отримані, що підтверджується підписаним з боку всіх сторін актом приймання-передавання робіт до договору. Акт підписано без заперечень та зауважень.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача надала суду письмові пояснення про те, що договір між сторонами дійсно укладався, за актом приймання-передавання робіт замовник прийняв виконані роботи, у регіональному відділенні Фонду державного майна України по Запорізькій області відсутні відомості щодо оплати відповідачем виконаної роботи позивачу за договором від 30.11.2012 р. № 923.

Відповідач в установлений договором строк (п. 5.2 договору) виконані роботи не оплатив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Відповідач не спростував факт виконання робіт та їх прийняття, не надав доказів в підтвердження оплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 800,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкції на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 8.5 договору сторони передбачили, що у випадку невиконання платником зобовязань, зазначених в п. 6.11, а також зобовязань щодо оплати робіт з оцінки обєкта у встановлений п. 5.2 цього договору термін, зазначена сума може бути стягнута з платника субєктом оціночної діяльності в примусовому порядку, при цьому він повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання зобовязань за кожен день прострочення.

Періоду, протягом якого проводиться нарахування пені, в договорі не узгоджено, тому в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нарахована та предявлена до стягнення пеня за прострочення сплати боргу за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. в сумі 425,04 грн.

Зазначений розрахунок пені суд визнав невірним з огляду на те, що нарахування пені проведено за межами шестимісячного терміну нарахування пені. Так, оскільки виконані роботи мали бути оплачені до 28.01.2013 р., то пеня може бути розрахована лише за період з 29.01.2013 р. по 29.07.2013 р., що від суми боргу 800,00 грн. складає 58 грн. 74 коп., і в цій частині вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, за допомогою ІПС Законодавство, враховуючи періоди виникнення заборгованості та нарахування вказаних сум, суд визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 70 грн. 16 коп. 3% річних та 478 грн. 40 коп. інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, суд частково задовольняє позовні вимоги та стягує з відповідача на користь позивача 800 грн. 00 коп. основного боргу, 58 грн. 74 коп. пені, 70 грн. 16 коп. 3% річних та 478 грн. 40 коп. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовляється.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом відноситься на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 22,33, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ДЖОЙ ІНК (69006, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33652549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Національна експертно-правова група (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 78а/144, код ЄДРПОУ 32320437) 800,00 грн. (вісімсот грн. 00 коп.) основного боргу, 58,74 грн. (пятдесят вісім грн. 74 коп.) пені, 70,16 грн. (сімдесят грн. 16 коп.) 3% річних, 478,40 грн. (чотириста сімдесят вісім грн. 40 коп.) інфляційних втрат та 966,45 грн. (девятсот шістдесят шість грн. 45 коп.) витрат на сплату судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано 23 лютого 2016 р.

Суддя О.І.Немченко