Рішення № 56058785, 18.02.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 1/59/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2016 Справа № 908/6182/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю МП ПМК (69068, м. Запоріжжя, вул. Офіцерська, буд. 32, оф.34)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2)

про стягнення 20 921 грн. 99 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 - довіреність б/н від 22.04.15;

ОСОБА_2 - довіреність б/н від 22.04.2015;

від відповідача не зявився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МП ПМК звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод 13 971, 72 грн. заборгованості за поставлений товар за накладними № РН-340 від 20.11.2014, № РН-343 від 20.11.2014, № РН-345 від 03.12.2014, № РН-346 від 03.12.2014 та 6 509, 41 грн. суми інфляційних втрат, 440, 86 грн. 3% річних.

Позов заявлено на підставі ст. 16, 526, 530, 611, 625, 655, 692 ЦК України, ст. 20, 173, 193 ГК України, ст. 1, 12, 44, 54 ГПК України.

Позов прийнятий судом до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 21.01.2016 р. на 15 год. 00 хв.

18.01.2016 р. від позивача надійшли письмові пояснення по справі та документи витребувані ухвалою суду.

21.01.2016 р. від відповідача до канцелярії господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю забезпечення явки представника відповідача у судове засідання, проведенням переговорів між сторонами щодо укладання мирової угоди по справі. Також, у клопотанні відповідач просить продовжити строк розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні 21.01.2015 р. представники позивача залишили вирішення цього питання на розсуд суду.

Судом задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та не прийнято до уваги у цьому судовому засіданні клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи на 15 днів, у звязку з наявністю строків розгляду спору відповідно до ст. 69 ГПК України.

Враховуючи неявку представника відповідача у судове засідання, задоволення його клопотання про відкладення розгляду справи, та неподання ним витребуваних документів, для встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та правильного вирішення господарського спору, відповідно до ст. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи на 18.02.2016 на 14 год. 30 хв.

У судовому засіданні 18.02.2016 р. представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 18.02.2016 року не зявився.

Листом від 18.02.2016 р. відповідач направив на виконання вимог суду документи, для залучення до матеріалів справи. Крім того, у листі, відповідач підтвердив поставку товару по видатковим накладним, які були додані та не здійснення оплати за отриманий товар. А також, повідомив про те, що представник відповідача не може зявитися у судове засідання в звязку із службовим відрядженням.

Неявка представника відповідача в судове засідання, належним чином повідомленого про розгляд справи, не перешкоджає вирішенню цього спору.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання домовленостей між Товариством з обмеженою відповідальністю МП ПМК (постачальником, позивачем у справі) та Приватним акціонерним товариством Запорізький електровозоремонтний завод (відповідачем у справі, одержувачем) на підставі видаткових накладних: № РН-340 від 20.11.2014 року, № РН-343 від 20.11.2014 року; № 345 від 03.12.2014 року, № РН-346 від 03.12.2014 року; товарно-транспортних накладних та довіреності на отримання товару за цими накладними, позивачем був поставлений відповідачу товар (прокат сортовий сталевий гарячекатаний круглий) на загальну суму 13 971 грн. 72 коп.

Відповідачем товар оплачений не був.

Вимогою про сплату грошових коштів вих.. № 145 від 16.09.2015 р. позивач звертався до відповідача із проханням негайно погасити заборгованість за отриманий товар.

Вимога отримана уповноваженою особою відповідача 18.09.2015 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Відповідач на вимогу не відповів, заборгованість не сплатив.

Стягнення з відповідача на користь позивача 13 971, 72 грн. заборгованості за поставлений товар за накладними № РН-340 від 20.11.2014, № РН-343 від 20.11.2014, № РН-345 від 03.12.2014, № РН-346 від 03.12.2014 та 6 509, 41 грн. суми інфляційних втрат, 440, 86 грн. 3% річних було предметом судового позову у цій справі

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, на підставі наступного:

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 вказаного кодексу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обовязків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних наслідків.

Як свідчать матеріали справи, позивачем згідно видаткових накладних: № РН-340 від 20.11.2014 року на суму 3 930 грн. 48 коп., № РН-343 від 20.11.2014 року на суму 2 966 грн. 40 коп.; № 345 від 03.12.2014 року на суму 3 731 грн. 52 коп., № РН-346 від 03.12.2014 року на суму 3 343 грн. 32 коп.; рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товару за цими накладними, був поставлений відповідачу товар (прокат сортовий сталевий гарячекатаний круглий) на загальну суму 13 971 грн. 72 коп.

У видаткових накладних сторонами узгоджені всі суттєві умови щодо купівлі-продажу товару: найменування сторін та їх реквізити, найменування товару, одиниця виміру, кількість та ціна.

Видаткові та товарно-транспортні накладні підписані з боку обох сторін. Товар отриманий уповноваженою особою відповідача без заперечень та зауважень.

Матеріали справи містять у т.ч. податкові накладні із відображенням цих правочинів.

Таким чином, матеріали справи містять всі необхідні та допустимі докази того, що позивач передав, а відповідач прийняв від позивача товар, згідно вищевказаних видаткових накладних.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість виконання сторонами умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено обовязок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Позивачем підтверджено досягнення між сторонами договірних домовленостей, та виконання позивачем зобовязань щодо передачі відповідачу товару на загальну суму 13 971 грн. 72 коп.

Відповідач у листі наданому суду підтвердив поставку товару по видатковими накладними, які були додані та не здійснення оплати за отриманий товар.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірними, підтвердженими документально та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 13 971 грн. 72 коп. основного боргу.

Правомірними є і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 440 грн. 86 коп. 3% річних та 6 509 грн. 41 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, за допомогою ІПС Законодавство, враховуючи періоди виникнення заборгованості та нарахування вказаних сум, суд визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 440 грн. 86 коп. 3% річних та 6 509 грн. 41 коп. інфляційних втрат.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом в сумі 1 218 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МП ПМК (69068, м. Запоріжжя, вул. Офіцерська, буд. 32, оф.34, код ЄДРПОУ 37494275) 13 971 (тринадцять тисяч девятсот сімдесят одна) грн. 72 коп. основного боргу, 440 (чотириста сорок) грн. 86 коп. 3% річних, 6 509 (шість тисяч пятсот девять) грн. 41 коп. інфляційних втрат та 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано 23 лютого 2016 р.

Суддя О.І. Немченко