Рішення № 56058650, 24.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.02.16р. Справа № 904/10409/15

За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш", м. Енергодар, Запорізька обл.

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський інженерно-технічний центр "Контакт", м. Дніпропетровськ

про стягнення 71611,22 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 27.11.2015 року

від відповідача ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 11.01.2016 року

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу „Атоменергомаш звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства „Дніпропетровський інженерно-технічний центр „Контакт про стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки продукції за договором поставки № 20/05/130 від 18.09.2014 року у сумі 71611,22 грн., в тому числі пені у розмірі 53567,55 грн., штрафу у розмірі 18043,67 грн., судового збору у розмірі 1218 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані простроченням поставки продукції за договором поставки № 20/05/130 від 18.09.2014 року .

Відповідач позов не визнає (відзив на позовну заяву від 02.02.2016 року за № 82) посилаючись на те, що:

- нарахування пені позивачем здійснено з порушеннями. Пеня розрахована від суми 222308,62грн. за 22 дні з 01.01.2015 року по 22.01.2015 року. але відповідач 21.01.2015 року здійснив поставку продукції на суму 102017,5 грн. Оскільки пеня нараховується за кожен повний день невиконання, відповідно день, в який здійснення не повинен враховуватись при розрахунку. Позивач всупереч передбаченого договором порядку обчислює пеню і штраф також від вартості непоставленої продукції в сумі 120291,12 грн.

- суми нарахування неустойки є надмірно великими. Відповідач фактично виконав свої зобов'язання на 50% - поставлений товар на суму 111766,68 грн. Позивач свої зобов'язання не виконав взагалі. Позивач був попереджений про неможливість виконання зобов'язань з урахуванням істотної зміни обставин, а саме : товар, який мав бути поставлений позивачу - імпортного походження. За період часу з дати укладення договору курс інозеної валюти виріс з 18,79 грн. за Євро ( на 01.12.2014) до 30грн/євро в лютому 2015 року.

15.02.2016 року позивачем було подано до суду письмове пояснення щодо відзиву на позовну заяву від 02.02.2016 року за № 82, в якому позивач зазначив наступне:

Оскільки законом та договором поставки № 20/05/130 не передбачено звільнення постачальника (відповідача) від обовязку здійснити постачання продукції у разі прострочення її постачання, та ВП АЕМ не відмовлявся від вказаної поставки, у ПрАТ «ДІТЦ «Контакт» до цього часу існує обовязок поставити продукцію (строк постачання якої настав 31.12.2014), та, відповідно, має місце прострочення виконання вказаного обовязку, що є підставою для застосування передбачених пунктом 7.2 договору штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 27.01.2016 року прийнято зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства „Дніпропетровський Інженерно-технічний центр Контакт до Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом в особі відокремленого підрозділу „Атоменергомаш про визнання договору поставки недійсним, для спільного розгляду з первісним позовом Державне підприємство „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу „Атоменергомаш до Приватного акціонерного товариства „Дніпропетровський інженерно технічний центр „ Контакт про стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки продукції за договором поставки.

Позовні вимоги по зустрічній позовній заяві ґрунтуються тим, що положення даного розділу договору поставки є завідомо дискримінаційним по відношенню до однієї із сторін договору постачальника, оскільки не містять відповідальності другої сторони договору за порушення зобовязань.

Відповідач за зустрічним позовом подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву від 26.01.2016 року за № 51/1, в якому просить господарський суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що укладення договору поставки відбувалось у повній відповідності до положень чинного законодавства України, а штрафні санкції за договором нараховані правомірно.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

18.09.2014 року між державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі ДП «НАЕК «Енергоатом») в особі відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» (далі - ВП АЕМ) (Покупець) та приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський інженерно-технічний центр «Контакт» (далі ПрАТ «ДІТЦ «Контакт») (Постачальник) було укладено договір поставки № 20/05/130 на постачання запчастин та комплектуючих до обладнання згідно із специфікацією на загальну суму 232057,8 грн. з ПДВ, відповідно до якого Постачальник зобовязався в строк до 31.12.2014 поставити продукцію, зазначену в Додатку № 1 до договору, партіями відповідно до заявок Покупця.

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору № 20/05/130 поставка продукції за цим договором здійснюється до 31.12.2014 партіями відповідно до заявок Покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, та строки її поставки; Постачальник зобовязаний здійснити поставку продукції, вказаної в Додатку № 1 до договору, в строки та кількості, зазначені в заявці Покупця.

Пункт 5.3 встановлює, що у разі ненадання заявок Покупцем продукція, зазначена в Додатку №1 до цього договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена Постачальником не пізніше 31.12.2014.

В порушення умов договору № 20/05/130 Постачальником було поставлено наступну продукцію:

- 04.12.2014: трубка фокусуюча 600-0762-076 у кількості 4 шт. загальною вартістю 9749,18 грн., в т.ч. ПДВ (видаткова накладна № К14-07526 від 04.12.2014, прибутковий ордер № ПН-0001348 від 04.12.2014);

- 22.01.2015: жиклер 6130/Р 0,30 мм в кількості 90 шт. та трубка фокусуюча 600-0762-076 у кількості 26 шт. загальною вартістю 102017,5 грн., в т.ч. ПДВ (видаткова накладна № К15-00247 від 21.01.2015, прибуткова накладна № ПН-0000010 від 22.01.2015).

Інша продукція, зазначена у Додатку 1 до договору, на загальну суму 120291,12 грн. до цього часу не поставлена.

Пунктом 7.2 договору поставки № 20/05/130 від 18.09.2014 передбачено, що за порушення вказаних в договорі строків поставки Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,2% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складе більше 30 днів, Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 15% вказаної вартості.

Прострочення поставки продукції на суму 222 308,62 грн. за вищезазначеним договором з 01.01.2015 по 22.01.2015 складає 22 дні. Таким чином, пеня, що підлягає сплаті Покупцю згідно з пунктом 7.2 договору, складає: 222 308,62 грн. х 0,2% х 22 дні = 9 781,58 грн.

Однак, у звязку з тим, що при нарахуванні пені день поставки продукції не враховується, суд зазначає, що строк прострочення поставки продукції складає 21 день, а не 22 дня.

Тобто, пеня, що підлягає сплаті Покупцю згідно з пунктом 7.2 договору, складає: 222 308,62 грн. х 0,2% х 21 день = 9 336,96 грн.

Прострочення поставки продукції на суму 120 291,12 грн. за вищезазначеним договором з 23.01.2015 по 31.10.2015 складає 282 дні.

Відповідно до ст. 232 ГКУ нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Таким чином, пеня, що підлягає сплаті Покупцю згідно з пунктом 7.2 договору, складає: 120 291,12 грн. х 0,2% х 182 дні = 43 785,97 грн. Всього сума пені складає 53 122,93 грн. (9 336,96 грн. + 43 785,97 грн. = 53 122,93 грн.).

Штраф за прострочення постачання продукції на суму 120 291,12 грн. більш ніж на 30 днів складає: 120 291,12 грн. х 15% = 18 043,67 грн. і підлягає стягненню.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З огляду на обставини справи, господарський суд вирішив зменшити розмір пені на 30%. Тобто, сума пені яка підлягає стягненню становить 37 186,05 грн. (53 122,93 грн. 15936,88 (30%) = 37 186,05 грн.).

Отже, загальна сума штрафних санкцій згідно з п. 7.2 договору поставки № 20/05/130 складає 55 229,72 грн. (37 186,05 грн. (пеня) + 18 043,67 грн.(штраф) = 55 229,72 грн.) і підлягає задоволенню.

Положеннями п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України передбачено: у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив покласти судовий збір на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Позивач 27.01.2016 року подав до суду зустрічну позовну заяву, від 26.01.2016 року за № 51/1, в якій просить суд визнати недійсним договір поставки від 18.09.2014 року № 20/05/130 в частині умов, викладених в пункті 7.2. договору. Зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав:

В зустрічній позовній заяві позивач стверджує, що положення розділу 7 договору поставки є завідомо дискримінаційними по відношенню до однієї із сторін договору Постачальника, оскільки не містять відповідальності другої сторони договору за порушення зобовязань.

Відповідач за зустрічним позовом є державним підприємством і на взаємовідносини щодо закупівлі товарів та послуг розповсюджується в тому числі і дія Закону України „Про здійснення державних закупівель.

Згідно зі ст. 5 даного Закону, Замовник не може встановлювати дискримінаційні вимоги до учасників.

З огляду на зміст розділу 7 договору поставки вимоги до Постачальника за порушення та вимоги до Покупця за порушення є нерівними, тобто дискримінаційними.

Також позивачем за зустрічним позовом було зазначено, що на початку лютого 2015 року курс Євро становить вже 30 грн. за Євро. Значне зростання курсу унеможливлювало поставку продукції, що виробляється іноземним виробником за тими цінами, які зазначені у договорі, але згоди на перегляд цін сторони не досягли.

Відповідач за зустрічним позовом був обізнаний щодо стрімкого зростання курсу іноземної валюти і про відсутність можливості виконувати договірні зобовязання за тими цінами і умовами, що не передбачали перерахунку відносно валютного курсу. Таким чином, позивач за зустрічним позовом вважає, що нарахування відповідачем штрафних санкцій не відповідає засадам діючого законодавства України, у звязку з відсутністю вини позивача.

Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України:

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.

У відзиві на первісну позовну заяву відповідач посилається на відсутність його вини в порушенні зобовязань за договором поставки № 20/05/130, оскільки таке невиконання викликано зростанням курсу євро у січні 2015 року, що не відповідає дійсності.

З цього приводу, суди вищих інстанцій неодноразово наголошували, що «зміна економічної ситуації та коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційним ризиком сторін договору, а тому ці обставини не можуть вважатися підставами для розірвання договору або для невиконання зобов'язань за ним»; «адже, саме лише зростання курсу гривні до іноземних валют також не є підставою для зміни або розірвання договору, оскільки, зважаючи на принцип свободи договору (ст.ст.6, 627 ЦК України), у сторін договору є як можливість визначити в момент його укладення грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті згідно з ч.2 ст.533 ЦК України, так і можливість передбачити коригування ціни договору у випадку коливання курсу гривні до іноземних валют, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти України (гривні) та її девальвації.» (постанови ВГСУ від 20 січня 2015 року у справі № 904/3497/14, від 14 січня 2015 року у справі № 910/12261/14 та ін.).

Отже, відповідач не довів відсутність його вини в порушенні зобовязань за договором поставки № 20/05/130, а зростання курсу іноземної валюти після настання строку виконання зобовязань відповідача за договором поставки № 20/05/130 не є підставою для звільнення його від відповідальності за його невиконання.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель», цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1 мільйон 500 тисяч гривень, при цьому згідно із пунктом 4 вказаної статті окремим Законом встановлюються особливості здійснення процедур закупівлі, визначених цим Законом, для, зокрема, юридичних осіб, які провадять діяльність у сфері забезпечення виробництва, передачі, купівлі-продажу, розподілу та централізованого диспетчерського (оперативно-технологічного) управління обєднаною енергетичною системою України та постачання електричної енергії. Такі особливості встановлені Законом України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності», згідно із статтею 1 якого його дія поширюється на закупівлі замовниками товарів, робіт і послуг, які:

- повністю або частково здійснюються за рахунок бюджетних коштів за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - дорівнює або перевищує 1 мільйон 500 тисяч гривень;

- здійснюються за рахунок власних коштів за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Згідно з «Відомостями з Єдиного держаного реєстру підприємств та організацій України» від 26.01.2016 № 1434 основним видом діяльності ДП «НАЕК «Енергоатом» є виробництво електроенергії (код за КВЕД-2010 35.11).

Таким чином, під час проведення закупівель товарів, робіт та послуг за власні кошти ДП «НАЕК «Енергоатом» керується вимогами Закону України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності».

Це підтверджується також листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі (яке є уповноваженим органом у сфері здійснення закупівель) № 3303-05/34490-12 від 11.09.2012, в якому зазначено, що ДП «НАЕК «Енергоатом» здійснює діяльність у сфері забезпечення виробництва, передачі та постачання електричної енергії, на яку відповідно до статті 2 Закону «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності» поширюється дія саме вказаного Закону.

Отже, з огляду на обставини справи можливо зробити мотивований висновок, що укладення договору поставки № 20/05/130 від 18.09.2014 відбувалось у повній відповідності до положень законодавства про здійснення державних закупівель.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив покласти судовий збір на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

За первісним позовом:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський інженерно-технічний центр «Контакт» (49006, м. Дніпропетровськ, вул. Кабардинська,5, р/р 26001117734001 в ПАТ КБ „ПриватБанк, МФО 305299, код ЄДРПОУ 13428292) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, а/с 306, р/р 2600201182037 у філії АТ „Укрексімбанк у м. Запоріжжя, МФО 313979, код ЄДРПОУ 26444970) 37 186 (тридцять сім тисяч сто вісімдесят шість) грн. 05 коп. пені, 18 043 (вісімнадцять тисяч сорок три) грн. 67 коп. штрафу, 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

За зустрічним позовом:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 23.02.2015 року

Суддя ОСОБА_3